Бій за європейське майбутнє: як дії влади поставили Грузію на поріг революції

Середа, 8 березня 2023, 09:05 — , Європейська правда
Фото: AFP/East News
Використання поліцією водомета проти проєвропейського мітингу в Тбілісі. 7 березня 2023 року

"Чорним днем для грузинської демократії" назвали 7 березня у посольстві США.

Так американські дипломати відреагували на ухвалення грузинським парламентом у першому читанні закону про іноземних агентів, скопійованого із законодавства РФ.

Проте через подальші події день вийшов ще чорнішим.

Влада Грузії кинула спецпризначенців проти багатотисячного мітингу перед парламентом, використала водомети та сльозогінний газ, кілька десятків мітингувальників були затримані.

Таких масштабних протестів у Тбілісі не було щонайменше з 2019 року, а можливо, й набагато довше.

Вони доводять, що суспільство не готове миритися з діями влади, які без перебільшення ставлять хрест на амбіціях Грузії щодо вступу до ЄС та НАТО.

Дії грузинської влади відразу засудили і Євросоюз, і Сполучені Штати. А на додачу протестувальників підтримала президент країни Саломе Зурабішвілі, яка пообіцяла ветувати скандальний закон. На бік опозиції стали також грузинські знаменитості.

Зустрівши такий потужний опір, у керівній партії "Грузинська мрія" зробили пів кроку назад – пообіцяли не ухвалювати проєкт у другому читанні до висновку Венеційської комісії. 

Однак це вже не зможе зупинити кризу.

Грузія підійшла до точки неповернення. "Мрійники" розуміють, що відмова від ініціативи буде розглядатися як початок кінця їхньої влади. А опозиція нарешті отримала безперечний доказ, що дії влади загрожують не лише європейському майбутньому, але й незалежності країни.

Закон, що "вб’є" громадський сектор

Зараз це здається далеким минулим, але варто згадати, що довгий час правлячій партії Грузії, "Грузинській мрії", вдавалося боротися проти опозиції, уникаючи гострих конфліктів із Заходом. А опозиція у відповідь на свої скарги отримувала з Брюсселя та Вашингтона чергові заклики про те, що європейські сили Грузії мають не конфліктувати, а об’єднувати зусилля заради майбутнього країни.

Переламними стали парламентські вибори 2020 року, які всі представники опозиції назвали сфальсифікованими.

ЄС і тут спробував вирішити конфлікт дипломатією. Зусиллями голови Європейської ради Шарля Мішеля було створено план виходу з політичної кризи, яку спочатку погодила як влада, так і більшість опозиційних партій.

Втім, виконання цього плану розмивало монополію "Грузинської мрії" на владу. Тож, скориставшись формальним приводом (документ не підписала партія експрезидента Саакашвілі "Єдиний національний рух", хоча й виконувала його де-факто), грузинська влада вийшла з угоди Мішеля.

Але навіть після цього "Грузинська мрія" зберігала прозахідну риторику, а всю критику з боку європейських політиків щодо невідповідності заяв реальним справам пояснювала інтригами західних "друзів Саакашвілі, які насправді не є друзями Грузії".

Одночасно партія влади провела хитрий хід: з партійних лав формально вийшли кілька депутатів, що заснували власний політпроєкт "Сила народу". Ці депутати стали найгострішими критиками ЄС та США у грузинському парламенті, озвучуючи тези, які в правлячій партії поки не ризикували говорити напряму.

Саме вони ініціювали законопроєкт, здатний остаточно "обнулити" прозахідний вектор Грузії.

Документ має назву "Про прозорість іноземного впливу" та має на меті поставити під контроль неурядові організації та медіа, які отримують не менше 20% свого фінансування з-за кордону.

Зважаючи на особливості Грузії, під цю норму підпадають усі без винятку незалежні громадські організації та медіа. "У безпеці" лишаються тільки ті, кого фінансують фонди, пов’язані з найбагатшою людиною країни та засновником "Грузинської мрії" Бідзіною Іванішвілі. Звісно, останні займають проурядову позицію та не становлять небезпеки для влади.

Згідно із законопроєктом, "іноземні агенти" мають бути включені до спеціального реєстру, щороку подавати звіти про свою діяльність та фінансові операції. Відмову від включення до реєстру або подання недостовірної інформації пропонують карати штрафами на суму від 10 до 25 тис. ларі (142-354 тис. грн).

"Але йдеться не лише про реєстр. Тепер від них можуть вимагати будь-яку інформацію – наприклад, про комерційні контакти, щоб тиснути на їхніх постачальників. Або про деталі проведення соціологічних опитувань та про тих, хто їх проводить – щоб таких бажаючих не було. А опитування, проведені незалежними організаціями, завжди були у Грузії важливим маркером чесності виборів", – розповідає політолог Тенгіз Пхаладзе.

У "Силі народу" зазначають, що законопроєкт скопійований із чинного американського закону FARA ("Про реєстрацію іноземних агентів"), проте з пом’якшеними нормами покарання. Громадський сектор натомість вважає його простою калькою з аналогічного російського закону – у РФ також довгий час захищали його подібністю з практикою США.

У відповідь депутати "Сили народу" зареєстрували ще один законопроєкт "Про реєстрацію іноземних агентів", запевняючи, що він повістю списаний із діючого у США (щоб розрізнити, у владі його називають "американським", а перший – "грузинським"). Ключова відмінність "американського закону" – подання недостовірної інформації карається не штрафами, а тюремним ув’язненням.

Своєю чергою в Держдепі категорично спростовують подібність і кажуть, що грузинські ініціативи "засновані на аналогічних російському та угорському законах, а не на FARA чи якомусь іншому американському законі".

Одне читання та два розгони з водометом та газом

Подання скандальних законопроєктів не напряму "Грузинською мрією" дозволяло сподіватися, що у правлячій партії воліють вивчити реакцію Заходу, щоб за необхідності "дати задню" без іміджевих втрат. Тим більше, що депутати "Мрії" обережно коментували цю ініціативу, і хоча хвалили її, все ж додавали, що це їхня персональна думка, а не позиція партії.

Тим більше, що реакція ЄС та США була очікувано гострою. Там відразу заявили, що цей крок суперечить щонайменше двом вимогам для отримання Тбілісі статусу кандидата у члени ЄС.

Що ці попередження не подіяли, стало зрозуміло, коли керівна партія оголосила про дату голосування за ці закони. А згодом ці ініціативи публічно підтримав прем’єр Іраклій Гарібашвілі. "Майбутнє нашої країни не належить ні агентам, ні прислужникам іноземних держав. Майбутнє нашої країни належить патріотам", – заявив він.

За словами грузинського прем’єра, неурядові організації, "отримуючи фінансування з-за кордону, проводять антиурядові мітинги, провокаційні заходи, які не служать національними інтересами нашої країни".

Голосування за законопроєкти запланували на 9 березня.

Аж раптом "Грузинська мрія" змінила плани і ухвалила їх вже 7 березня.

Причому про це стало відомо лише по обіді, перед самим розглядом.

Такий крок мав досягти дві мети: зменшити кількість протестувальників під парламентом, а також блокувати спротив президентки Саломе Зурабішвілі, яка критикувала ці законопроєкти – 7 березня вона перебувала у Вашингтоні й тому не могла прийти на парламентське засідання.

У відповідь опозиція почала вимагати термінових консультацій зі спікером, а отримавши відмову – залишила засідання.

Перед самим голосуванням ініціативу підтримав і глава парламентської фракції "Грузинської мрії" Мамука Мдінарадзе. Повторивши раніше озвучені тези прем’єра, він додав, що закон про іноагентів має на меті також і захист Грузинської православної церкви від "хулителів".

"Коли ви лаєте патріарха, ви хочете втягнути грузинську церкву, грузинську державу в хаос, ви хочете розвитку подій за революційним сценарієм, сценарієм війни", – заявив він.

За таких розкладів результат голосування був очевидний. За "грузинський" законопроєкт (більш м’який) у першому читанні проголосувала мінімально необхідна кількість – 76 зі 150 депутатів.

Втім, більш важливі події відбувалися перед парламентом, де почали стихійно збиратися противники закону про іноагентів. І цього разу йшлося не лише про партійних активістів, а також і про пересічних мешканців Тбілісі, переважно молодь. 

Попри те, що у правлячій партії обіцяли не використовувати силу проти мітингарів, спецпризначенці майже одразу почали затримання (серед інших, затримали двох журналістів). У відповідь мітингувальники стали блокувати поліцейські машини та спробували заблокувати виходи з будинку парламенту.

Це дало привід використати проти протестувальників водомети та сльозогінний газ.

У відповідь у поліцію полетів "коктейль Молотова" – згодом в опозиції заявили, що це вчинили провокатори, яким було потрібно "легалізувати" дії спецназу.

Тим часом у правлячій партії вирішили заспокоїти ситуацію, заявивши, що збираються надіслати обидва законопроєкти на розгляд Венеційської комісії і лише потім ухвалювати в цілому. Втім, депутати при цьому лишалися в парламенті, що спричинило побоювання, що влада планує вночі розглянути законопроєкт й у другому читанні.

Відтіснені безпосередньо від будинку парламенту, протестувальники залишилися біля нього, на проспекті Руставелі. Там вони побачили термінове звернення Саломе Зурабішвілі з Нью-Йорка.

Виступаючи на тлі Статуї Свободи, президентка Грузії підтримала протестувальників та пообіцяла ветувати закон про іноагентів у разі його ухвалення.

"Цей законопроєкт, який нікому був не потрібен, який виник нізвідки, а можливо, був створений під диктовку Москви – його треба скасувати. Його не можна відправляти до Венеційської комісії, адже там чудово знають, що це за закон", – заявила вона.

Саломе Зурабішвілі нагадала, що за конституцією державні чиновники мають сприяти євроінтеграції Грузії. "Усі, хто сьогодні підтримував цей закон, всі, хто сьогодні проголосував за нього, порушують конституцію, адже всі вони віддаляють нас від Європи", – резюмувала голова держави.

Варто зазначити, що президентське вето не стане проблемою для "Грузинської мрії" – для його подолання не потрібно шукати конституційну більшість. Згідно з конституцією Грузії, президентське вето долається повторним прийняттям законопроєкту простою більшістю.

Незабаром сутички з поліцією поновилися. Як і попереднього разу, поліція почала затримання, у відповідь протестувальники почали зносити металеві огорожі біля будівлі парламенту (що не мало сенсу, адже на той момент депутати вже пішли з будівлі), на що спецназ знову відповів водометом і сльозогінним газом.

До середини ночі площу перед парламентом повістю зачистила поліція

Пан або пропав

Як далі буде розвиватися криза в Грузії? Чи є шанси, що партія влади піде на поступки? Наприклад, використає подання законопроєктів на розгляд Венеційської комісії як привід забути про них?

Раніше "Грузинська мрія" йшла на поступки, зіткнувшись з одночасним тиском і Заходу, і вулиці – в цьому полягав один із секретів її багаторічного перебування при владі. 

Зараз наявні обидва компоненти.

Зокрема, з різкою заявою про наслідки ухвалення цього закону для європейських перспектив Грузії виступив високий представник ЄС із зовнішньої і безпекової політики Жозеп Боррель. "Цей закон несумісний із цінностями та стандартами ЄС. Він суперечить проголошеній Грузією меті вступу до Європейського Союзу, яку підтримує переважна більшість грузинських громадян. Його остаточне ухвалення може мати серйозні наслідки для наших відносин", – наголосив він.

А в Держдепі США натякнули на можливі санкції проти причетних до цього закону.

Понад те, у США підкреслили, що політика чинної влади підважує ідею інтеграції не лише до ЄС, а й до НАТО, що для Грузії ще актуальніше. У заяві США йдеться, що ухвалення закону "ставить під сумнів відданість правлячої партії євроатлантичній інтеграції".

Позиція Заходу виглядає як ніколи однозначною та жорсткою. Та чи буде цього достатньо, щоб змусити владу Грузії "дати задню"? Справи зайшли так далеко, що "Грузинська мрія" не зможе піти на поступки без втрати обличчя. І ця слабкість може стати початком кінця її перебування при владі.

До того ж навряд чи у керівній партії не очікували такого розвитку подій. 

"Вони все чудово розуміли. І якою буде реакція Заходу, і якими будуть протести. Вони все знали і готувалися до цього. А відповідно, вони продовжать йти до ухвалення цього закону", – впевнений Тенгіз Пхаладзе.

Він переконаний: нинішні дії грузинської влади відбуваються під тиском РФ, якій потрібні перемоги на тлі невдач у війні проти України. "Їм потрібні хоч якісь перемоги, тому вони по черзі намагаються змусити звернути з європейського шляху то Молдову, то Грузію", – пояснює політолог.

І якщо ця логіка правдива – політична криза лише посилюватиметься.

З неї Грузія вийде або з нинішньою владою, або з європейськими перспективами.  

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.