Угода з купою питань: чи потрібна Україні вільна торгівля зі Сполученими Штатами
Ідея укладання угоди про вільну торгівлю (ЗВТ) зі Сполученими Штатами ніколи не була пріоритетною для України. Проте час від часу цю тему піднімали, щоправда – без особливих результатів.
Проте цього разу ця ідея не просто знову з’явилася в інформаційному просторі, але й має досить високі шанси на реалізацію. Адже президент Володимир Зеленський пропонує створення такої ЗВТ з нульовими тарифами як частини ширшої угоди з США щодо економічного відновлення України.
Разом із тим ця ініціатива ставить низку непростих питань.
Чи відповідає така угода нинішній торговельній політиці США? Що дає така угода Україні, оскільки обсяг нашого експорту туди не дуже значний?
А головне, чи не стане ця угода проблемою при нашому вступі до ЄС?
Саме тому варто детальніше проаналізувати цю ідею, її можливі плюси та мінуси.
Торгівля з мінімумом спеціальних режимів
Перш за все – наскільки Сполучені Штати в цілому схильні до укладання угод вільної торгівлі?
За даними Світової організації торгівлі (СОТ), станом на початок 2026 року у світі нараховується 380 чинних регіональних торговельних угод, переважно угод про вільну торгівлю.
У 1991 році таких угод було зареєстровано лише 25. Тобто за 35 років кількість регіональних преференційних угод зросла більш ніж у 15 разів.
Цей процес розвивався переважно паралельно з поглибленням глобальної торговельної співпраці та фактично на її основі, адже сучасна СОТ була створена лише у 1995 році.
Україна теж активно включилась у процес розбудови регіональних торговельних зв’язків, і станом на зараз має 19 чинних угод про вільну торгівлю.
Європейський Союз має таких угод 48, а менш ніж за тиждень планує укласти ще одну – з блоком південноамериканських держав MERCOSUR, перемовини щодо якої тривали понад чверть століття.
Натомість Сполучені Штати у своїй зовнішньоекономічній політиці значно меншою мірою використовують регіональні торговельні угоди. Станом на початок 2026 року США мають лише 14 чинних угод про вільну торгівлю з 20 країнами.
Наймасштабнішою серед них є, мабуть, торговельна угода між США, Канадою та Мексикою (USMCA), яка була підписана за першої каденції Дональда Трампа й замінила угоду NAFTA.
Окрім неї, США мають у західній півкулі ще п'ять угод про вільну торгівлю з десятьма країнами. Решта вісім угод укладені з країнами Азії, Африки та Австралією.
І жодної чинної з країнами Європи. Довгий час США та ЄС вели переговори про створення ЗВТ, однак зараз цей проєкт має вкрай низькі шанси на реалізацію.
Нові торговельні угоди Трампа
Щоправда, у 2025 році ситуація почала змінюватися. Протягом першого року другої президентської каденції Дональда Трампа США заявили про домовленості щодо низки нових торговельних угод у Європі (й не тільки).
Водночас назвати їх угодами про вільну торгівлю можна лише з великою натяжкою, бо вони дуже асиметричні.
Однією з визначальних рис економічної політики адміністрації Трампа став агресивний протекціонізм. Протягом 2025 року США ввели додаткові мита на сталь, алюміній та мідь та вироби з них, а також автомобілі та запчастини до них, мита "у відповідь" (reciprocal tariffs), окремі додаткові мита про продукцію Китаю, Канади, Бразилії та Індії, щодо останньої – як санкцію за купівлю російської нафти.
Одночасно США запропонували укладання нових торговельних угод як спосіб знизити тиск цих додаткових мит.
Це нове покоління угод пропонує помірніше, аніж початково було оголошено США, але все одно дуже суттєве зростання імпортних мит на американському ринку як відповідь на згоду країн-партнерів на повне або часткове відкриття їхнього ринку та/або зобов’язання інвестицій в економіку США, купівлю певних обсягів американських товарів тощо.
Зокрема, наприкінці липня 2025 року США та ЄС досягли рамкових домовленостей про нові умови взаємного доступу на ринок, які дозволили ЄС уникнути запровадження 25% чи навіть 50% мита "у відповідь".
США погодилися встановити для ЄС додаткове мито "у відповідь" на рівні максимум лише 15%, а також відмовитись від застосування додаткових мит на окремі товари походженням з ЄС. За що ЄС погодився скасувати для США мита на промислові товари та розширити доступ для деяких сільськогосподарських товарів.
Крім того, існування чинних угод про вільну торгівлю не завадило застосуванню США додаткових мит щодо товарів цих країн-партнерів, а отже, й потребі у нових домовленостях.
Це стосується, наприклад, Канади, яка готується до перегляду USMCA цього року.
У схожій ситуації – Південна Корея. Хоча її угода про вільну торгівлю з США діє з 2012 року, у 2025 Корея мусила погодитись на 15% додаткового мита на ринку США для її товарів, хоча й з певними винятками, а натомість надала значні інвестиційні зобов’язання та зобов’язання щодо імпорту, а також дала згоду на додаткове відкриття свого ринку.
Станом на кінець 2025 року США досягли домовленостей про принаймні 15 угод нового типу.
Йдеться лише про ті угоди, щодо яких обидва партнери підтвердили їх існування, хоча у більшості випадків тексти угод поки відсутні, а про їхній майбутній зміст відомо зі спільних заяв, а також окремих законодавчих кроків із виконання домовленостей.
Щодо ще низки угод заяви лунали або лише з боку США, або лише від країни-партнера.
Таким чином, до 2025 року США демонстрували низьку зацікавленість у створенні зон вільної торгівлі, особливо поза західною півкулею.
Однак тепер вони перейшли до політики агресивного протекціонізму та укладання нового покоління асиметричних торговельних угод, де США мінімізують погіршення доступу на свій ринок в обмін на поступки та додаткові зобов’язання від партнерів.
Угода на кілька років?
Станом на зараз США застосовують до України "нові" мита на рівні 10%, що є мінімальним рівнем, який діє для країн, які не мали профіциту торгівлі товарами з США до 2025 року.
Також до українських товарів застосовуються додаткові спеціальні мита, зокрема на чорні метали та вироби з них.
Якщо в умовах цієї нової торговельної політики США Україна зможе отримати згоду на скасування мит з боку Штатів, це буде визначне досягнення.
Хоча залишається питання, наскільки повно Україна зможе скористатись цими перевагами, якщо домовленостей буде досягнуто.
Перші виграші від створення зон вільної торгівлі зазвичай залежать від початкового рівня торгівлі учасників угоди та її поточної структури. За даними UN Comtrade, експорт українських товарів до США у січні-вересні 2025 року становив $826 млн. Як наслідок, США є п’ятим за значенням напрямком поставок після ЄС, Туреччини, Китаю та Єгипту, проте обсяг українського експорту туди складає лише близько 3% загального експорту України.
Більш того, структура експорту концентрована й складається переважно з продукції металургії, зокрема частка чавуну за перші дев’ять місяців 2025 року становила 53%, труб – 9%. Більш того, в США Україна поставила 80% всього експорту чавуну, а отже, переорієнтація поставок майже неможлива.
Й хоча до початку повномасштабної війни можливості української металургії були значними, саме ця галузь дуже втратила й продовжує страждати від наслідків російської агресії.
Зокрема, металургія критично залежить від доступу до енергії, а тому перспективи швидкого й значного нарощування експорту цією галуззю непевні.
А вихід на ринок США нових товарів вимагатиме інвестицій і часу, якого Україна, можливо, не матиме.
Адже з'являється ще один важливий виклик – пов’язаний з наміром України стати членом ЄС.
Варто нагадати, що Євросоюз – це у тому числі митний союз, що передбачає спільну торговельну політику щодо всіх третіх країн, зокрема й США.
Україна, після приєднання до ЄС, муситиме відмовитись від своїх регіональних торговельних угод та прийняти зобов’язання, як і можливості, що їх створює мережа угод про вільну торгівлю, укладених ЄС.
Якщо процес вступу відбуватиметься за анонсованим українською владою планом, Україна має стати членом ЄС у 2030 році, тобто вже через чотири роки.
Тож у цей момент угода про вільну торгівлю з США має втратити чинність.
А натомість має запрацювати угода, яка на той момент буде діяти між ЄС та США, якщо вона буде завершена, підписана та ратифікована. Ну або мають почати діяти мита, які ЄС застосовує до США у рамках режиму найбільшого сприяння чи інших зобов’язань.
Складно сказати, як ЄС сприймає намір України укласти угоду про вільну торгівлю з США під час перемовин про вступ. Формально Україна мала б відмовитись від таких перемовин.
Адже існування таких угод створює додаткові виклики після вступу.
Відповідно до правил СОТ, скасування угоди про вільну торгівлю може породити питання компенсації. Й хоча США заперечують корисність СОТ, невідомо, якою буде їхня реакція, якщо угода почне діяти, а потім буде розірвана.
Водночас ця ідея виникла як частина пакета домовленостей з США щодо відновлення. А у цьому процесі бере активну участь Євросоюз, який зацікавлений у максимально швидкому економічному відновленні України, бо це зменшує фінансові виклики для самого ЄС.
Тому існує деяка ймовірність, що на етапі підготовки потенційної угоди про вільну торгівлю між США та Україною Штати та ЄС спробують узгодити такі правила походження й систему контролю за уникненням зловживань цією потенційною угодою, щоб її не довелося скасовувати після набуття Україною членства у Євросоюзі.
Але не очевидно, чи це юридично можливо, а головне, чи додаткові ресурси, потрібні на створення та підтримку запобіжників, варті очікуваних виграшів.
Тим більше, що не зрозуміло, навіщо США скасовувати тарифи для України.
Отримати безмитний режим поставок інвестиційних товарів можна й у рамках програм стимулювання інвестицій, які уряд України може надати в односторонньому порядку, у тому числі в рамках потенційних домовленостей про спеціальні економічні зони.
А імпорт енергетичних товарів, іншої складової американського експорту, й так безмитний.
Саме тому питань до цієї ініціативи залишається досить багато.
А головне – як угоду з такою кількістю обмежень зробити стратегічно вигідною і для України, і для Сполучених Штатів, і для ЄС?
Автор: Вероніка Мовчан,
Інститут економічних досліджень та політичних консультацій
Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Оцінка економічного впливу адаптації права ЄС на окремі сфери економіки України" за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках спільної ініціативи "Вступаємо до ЄС разом". Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду "Відродження"