Шанс для Косова: чи забезпечать дострокові вибори мир у регіоні
Майже рік, від лютого минулого року, частково визнана балканська країна Республіка Косово перебувала у стані глибокої політичної кризи. І лише в останні дні минулого року отримала шанс вийти з неї.
28 грудня у Косові відбулися позачергові парламентські вибори, внаслідок чого країна отримала реальну можливість почати формування дієвих державних інституцій.
Як повідомили Центрвиборчком та МВС республіки, вибори пройшли загалом спокійно і без значних порушень. Явка була на 1,19 пункту меншою, аніж на попередніх виборах, що пройшли на початку року, та склала 45,3%.
Це засвідчило, що виборці втомилися від майже 10-місячного безвладдя, посилення кризових явищ та загрози нових західних санкцій, які лише нещодавно були зняті.
Проте дострокові вибори не гарантують завершення політичної кризи. Ця стаття аналізує, як далі можуть розвиватися політичні події у Косові та як на них можуть відреагувати країни, які мають вплив на регіон.
Два післявиборчих сценарії
Варто нагадати, що на попередніх виборах перше місце здобула партія "Самовизначення" голови уряду Альбіна Курті. Втім, попри перемогу, партія не отримала більшості й не змогла знайти партнерів для створення коаліції.
Юридично шанс на формування уряду мала опозиція – але вона виявилася ще більш далекою від створення коаліції. Ситуація виглядала справді безвихідною.
Політична криза призвела до поглиблення дисфункції державних інституцій, що стало об’єктом різкої критики з боку Євросоюзу та США.
Чи вдалося подолати цю проблему? Частково так.
Переможцем позачергових парламентських виборів, як і минулого року, стала партія "Самовизначення". Однак, і це принципова різниця, цього разу партія Курті отримала 49,35% голосів та 56 місць зі 120 у парламенті – і це на 8 мандатів більше, аніж на попередніх виборах, що відбулися у лютому 2025 року.
Причина цього – особливість виборчої системи Косова, де зі 120 мандатів 20 гарантуються представникам національних меншин. А відповідно, створюється трохи дивна ситуація, коли партія, що отримала майже половину голосів, одноосібної більшості все одно не матиме й потребуватиме залучення партнерів.
Втім, той факт, що партія влади одноосібно отримала майже половину голосів, все одно матиме істотний вплив на подальші розклади. Адже, як стверджує Альбін Курті, такий результат свідчить про "історичну перемогу партії у житті країни".
Є два потенційно можливих сценарії.
Перший – як не дивно, можливим партнером може бути партія "Сербський список", яка отримала 10 мандатів. Ця політсила не буде простим партнером – вона є відверто просербською, керується та отримує фінансову допомогу від Белграда.
Проте такий альянс є можливим. В першу чергу – якщо президент Сербії Александар Вучич вирішить показати Заходу "добру волю" та готовність до неофіційної розрядки у відносинах із Косовом.
Але розраховувати на довгостроковість такого альянсу також не варто.
Цей сценарій не виключає продовження політичної кризи та проведення ще одних дострокових виборів.
Другий варіант – потенційних партнерів шукатимуть серед партій несербських національних меншин, а також серед опозиційних партій.
Скоріш за все, одразу відпадуть дві найбільші опозиційні політсили – Демократична партія Косова та Демократичний союз Косова, які разом отримали дещо більше 30% голосів. Проте вони не здатні домовитися не тільки із "Самовизначенням", а навіть між собою. Політичні амбіції стоять на заваді формуванню їхнього парламентського блоку.
Тому, як і в минулому, Курті почне переговори з іншими несербськими, у першу чергу албанськими, партіями національних меншин, а також Альянсом за майбутнє Косова (здобув 6 мандатів), лідери якої не виключають коаліцію із "Самовизначенням".
Це дозволить без проблем створити коаліцію, в якій союзники отримують декілька керівних посад в державних інституціях, але не принципово важливих.
Натомість парламент буде практично контрольованим, що допоможе Курті розблокувати такі необхідні 6 мільярдів євро фінансування з Плану зростання ЄС для Західних Балкан для відновлення реформ.
Косово на геополітичній шахівниці
До позачергових виборів у Косові були дуже небайдужі головні закордонні гравці в регіоні, кожен з яких має там свої інтереси. Іноді вони перетинаються, часом конкурують, а іноді діаметрально протилежні.
Почнемо з Євросоюзу, п'ять держав якого – Греція, Кіпр, Іспанія, Румунія, Словаччина – до цього часу не визнали незалежність Косова.
Всі країни-члени (навіть Угорщина) згодні з тим, що головним для нового уряду стане досягнення стабільності, нормалізація відносин із Сербією та виконання попередніх угод, що зберігатиме європейську перспективу країні.
Проте головною перешкодою тут є зобов’язання влади Косова створити нарешті Асоціацію сербських муніципалітетів (АСМ), проти чого категорично та послідовно виступає Курті. Його можна зрозуміти – перед очима стоїть бунтівна Республіка Сербська в БіГ. А перетворення АСМ у щось подібне дуже реально.
Аналогічну позицію займає й Велика Британія. Раніше до неї тяжіли й Сполучені Штати. Це було особливо важливо, оскільки американські дипломати були більш успішними у "м’якому" тиску на Курті, примушуючи його відкидати радикальну риторику та дії щодо Сербії та нормалізувати відносини з нею.
Однак тепер відносини із США залежать від того, з якої ноги встав такий непостійний президент Сполучених Штатів – від розриву до збереження стратегічного партнерства.
На цьому тлі активізувалася Туреччина, яка починає грати дедалі помітнішу роль у Косові.
Значною мірою перемога "Самовизначення" стала можливою завдяки підтримці Туреччини. Анкара надає значну фінансову, економічну і гуманітарну допомогу уряду Курті, при цьому все більше зосереджуючись на посиленні військового потенціалу країни.
Анкара стає свого роду посередником між Косовом та західними партнерами, акцентуючи на важливості збереження багатоетнічності країни та регіональної стабільності.
Натомість Сербія, яка все ще залишається головним політичним фактором у регіоні, надавала значну допомогу (фінансову та організаційну) "Сербському списку".
Щоправда, дипломати в Приштині кажуть, що у цій допомозі відчувався і сморід російських грошей.
Белград не був зацікавлений у тому, щоб до косовського парламенту увійшли представники інших сербських партій, оскільки вони не виключали можливості співпраці з владою Косова.
За підсумками виборів сербська влада зберегла потужний механізм тиску на новий уряд – "Сербський список" отримав усі 10 місць за квотою для сербської меншини.
І це, ймовірно, не сприятиме нормалізації політичній ситуації в країні.
І нарешті, Росія, яка, на щастя, має обмежений вплив у Косові, головним чином – інформаційний, у вигляді десятків Тelegram-каналів, які мають понад 80 тисяч підписників.
Тема Косова та парламентських виборів домінувала там майже увесь рік. Компрометація косовської влади, заперечення незалежності країни, підбурювання до антиурядових акцій, заклики до війни проти Косова й таке інше – такі були головні теми.
Мова ворожнечі щодо косоварів залишається й надалі. Мета одна – дестабілізувати ситуацію в Косові будь-яким шляхом.
Три виклики для нового уряду
Перед майбутнім урядом Косова буде чимало нових та старих викликів, серед яких найбільш гострими та небезпечними є такі.
Першим викликом стануть цьогорічні президентські вибори. Президента країни обирає парламент, а тому для Курті вкрай важливо отримати стійку більшість.
Провівши свою кандидатуру в президенти, він отримає під свій контроль усю керівну верхівку – спікера (він не віддасть цю посаду нікому з потенційних союзників), президента та прем’єр-міністра.
Це має відкрити шлях до швидкого схвалення парламентом необхідних для реформ законів. Хоча така концентрація влади в руках керівної партії не є добрим знаком для розвитку демократії.
Другий виклик –
новому уряду необхідно домогтися остаточного зняття всіх санкцій, запроваджених проти Косова у 2023 році.
На порядку денному – участь у боротьбі Євросоюзу проти нелегальної міграції. У цьому контексті Косово розглядає можливість будівництва центрів повернення для шукачів притулку з деяких країн, чиї заяви були відхилені.
У відповідь Приштина очікує допомоги у зміцненні її безпеки від потенційних російських та сербських загроз, у тому числі військових.
І нарешті третій (найбільш складний) виклик – нормалізація відносин із Сербією, на чому наполягають усі західні партнери.
Тут ключовим кроком має стати формування Асоціації сербських муніципалітетів – як вважається, без цього прогрес неможливий.
Проте невідомо, чи зможе Курті зламати себе, відмовившись від жорсткого неприйняття ідеї подібного утворення.
Для досягнення компромісу на поступки має піти й Белград, розблокувавши входження Косова до міжнародних організацій та зупинивши кампанію з відкликання визнання незалежності Косова.
* * * * *
Попри те, що Україна не визнає Косово, ми також зацікавлені у якнайшвидшому завершенні там політичної кризи.
Адже Косово підтримує боротьбу нашої країни проти російської агресії, з урахуванням своїх незначних ресурсів.
А у відповідь офіційний Київ міг би нарешті відкрити у Приштині або офіс посольства України в Албанії, або торговельне представництво, або навіть розпочати виїзне консульське обслуговування.
Іншими словами, все що завгодно, але не дипломатичне представництво, що може негативно вплинути на обережну нормалізацію двосторонніх відносин із Сербією.
Такий крок, зокрема, продемонстрував би відданість Києва принципам загальної зовнішньої політики Євросоюзу.
Автор: Володимир Цибульник,
кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан