Революція завдяки ЗСУ: як військовий досвід України став потрібним США та світу

Нова ескалація конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном несподівано зробила Україну одним із ключових джерел військового досвіду для союзників Вашингтона. 

Саме багаторічна оборона України від масованих атак іранських ударних дронів та ракет сформувала практичні підходи, які сьогодні починають застосовувати інші держави.

Після початку нової хвилі атак іранських безпілотників у регіоні Перської затоки Сполучені Штати звернулися до України з проханням допомогти у протидії таким загрозам. Більш того, за неофіційною інформацією американських посадовців, минулорічна відмова від пропозиції Києва, який був готовий поділитися своїми технологіями, стала найбільшою тактичною помилкою США у нинішній війні. 

Все це дає Києву шанс отримати одну з найбільш вражаючих перемог в інформаційній війні, ставши революцією у сприйнятті України у світі. 

Проте для того, щоб скористатися цими можливостями, Києву ще треба чимало працювати. Не забуваючи при тому, що нова реальність несе не лише можливості, а й додаткові ризики. 

Економіка нової війни

Головною особливістю іранських дронів є не лише їхня технологія, а економіка застосування. Один Shahed може коштувати приблизно від 20 до 50 тисяч доларів, тоді як ракета-перехоплювач системи Patriot коштує близько 3,8 млн доларів. 

Така асиметрія робить традиційні системи протиповітряної оборони надто дорогим інструментом проти масованих атак дешевих безпілотників.

Саме тому (і звичайно – через нестачу західної допомоги) Київ почав розробляти дешевші способи перехоплення. 

Українські дрони-перехоплювачі можуть коштувати лише кілька тисяч доларів, що дозволяє ефективніше протидіяти масованим атакам.

Проблема стала очевидною після початку нової фази конфлікту навколо Ірану. 

Після ударів США та Ізраїлю по іранських об’єктах Тегеран відповів запуском сотень ракет і тисяч безпілотників проти цілей у регіоні Перської затоки. Під ударами опинилися Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн і Кувейт – країни, де розташовані американські військові об’єкти.

Захищаючись від цих атак, союзники США змушені використовувати дорогі системи протиповітряної оборони – Patriot, THAAD та інші. Однак навіть значні запаси таких ракет можуть швидко вичерпуватися, якщо їх застосовувати проти дешевих безпілотників.

Таким чином, події в Україні та на Близькому Сході демонструють ширшу трансформацію сучасної війни.

Американські дослідники Майкл Горовіц та Лорен Кан описують цей процес як перехід до епохи precise mass (масована точність) – масового застосування дешевих насамперед ударних безпілотників. Це означає поєднання двох характеристик: масового виробництва і достатньої точності удару.

На відміну від попередніх етапів розвитку військових технологій, де ключову роль відігравали дорогі високотехнологічні платформи, нова модель війни робить ставку на масштаб і економічну ефективність. 

Дешеві дрони можуть запускатися сотнями або навіть тисячами, перевантажуючи навіть сучасні системи протиповітряної оборони.

Саме це стало очевидним під час російсько-української війни. 

Дешеві дрони на кшталт Shahed здатні виснажувати високотехнологічну ППО, оскільки захист від них часто у багато разів дорожчий за сам засіб атаки.

Показово, що уроки цього конфлікту вже починають засвоювати навіть найпотужніші військові держави.

Американське розгортання системи LUCAS – безпілотника, створеного за логікою Shahed-136, – свідчить, що навіть Пентагон адаптується до нової економіки війни.

Це означає, що майбутні конфлікти визначатимуться не лише дорогими "вишуканими" платформами – винищувачами, кораблями чи системами ППО. Дедалі важливішою стає здатність швидко масштабувати дешеві, точні та автономні системи.

Безпека на експорт 

Для Києва нинішня ескалація має не лише військовий, а й політичний вимір. Україна намагається використати кризу на Близькому Сході, щоб продемонструвати свою стратегічну цінність для США та зміцнити оборонне партнерство з Вашингтоном.

Українська сторона не вперше намагається просувати ідею ширшої технологічної співпраці у сфері безпілотних систем. 

Минулого року українські посадовці пропонували створити мережу центрів боротьби з дронами у країнах Близького Сходу, де розташовані американські військові бази. Проте тоді ця пропозиція не зацікавила Пентагон. Як тепер визнають – через недооцінку України та її досвіду. 

І цю відмову вже називають найбільшою помилкою Пентагону, наслідком якої стало життя американських військових, що загинули від атак іранських БПЛА. 

На додачу президент США Дональд Трамп потрапив у не дуже приємну ситуацію.

Після заяв, що в українського президента "немає карт", він змушений звертатися до Володимира Зеленського за допомогою.

Попри те, що український президент оперативно погодив цю допомогу і жодним словом не згадав про попередню відмову з боку США від неї, ця колізія стала об'єктом уваги американських медіа.

На додачу, у ЗМІ також з'явилася інформація про консультації, що надавала Ірану Росія для більш успішного удару по американських військових базах. 

Це додатково посилює тиск на президента США. Зрештою, підтримувати країну, яка допомагає вбити американських військових, та тиснути на тих, хто допомагає їх захистити – це занадто навіть для Дональда Трампа.

Втім, навряд чи варто очікувати, що ця ситуація кардинально змінить підхід Дональда Трампа до України. Президент США відомий своєю мінливою позицією у зовнішній політиці та схильністю ухвалювати рішення виходячи передусім із внутрішньополітичних інтересів і політичної кон’юнктури.

Тому навіть якщо допомога союзникам США у протидії іранським дронам буде позитивно сприйнята у Вашингтоні, вона навряд чи сама по собі стане фактором, який визначить американську політику щодо Києва.

Радше йдеться про додатковий аргумент для України – можливість показати себе не лише як країну, що потребує підтримки, а й як партнера, чий бойовий досвід і технологічні рішення можуть бути корисними для безпеки союзників США.

Ризики та можливості для України

Водночас новий конфлікт створює для України як ризики, так і можливості. 

З одного боку, світовий тренд на зростання цін на нафту посилює РФ, дозволяючи їй вирішити чималу частину бюджетних проблем навіть без скасування західних санкцій. Фактично кожне подорожчання нафти автоматично збільшує доходи російського бюджету, значна частина якого сьогодні працює на фінансування війни.

Це означає, що навіть без прориву санкційного режиму Кремль отримує додатковий фінансовий ресурс для підтримки військової економіки.

Також загострюється конкуренція за обмежені запаси ракет для систем Patriot, які можуть бути переорієнтовані на Близький Схід. У разі подальшої ескалації США можуть бути змушені посилювати протиповітряну оборону своїх баз і союзників у регіоні, що неминуче впливатиме на розподіл цих систем і боєприпасів у глобальному масштабі.

Ще одна проблема – активне висміювання американськими ЗМІ недолугого рішення Трампа відмовитися від української допомоги хоч і тішить самолюбство, проте може додатково налаштувати президента США проти України.

З огляду на чутливість Трампа до медійної критики, така хвиля публічних насмішок може мати і зворотний ефект – підсилити його особисте роздратування та зробити позицію Білого дому менш передбачуваною.

Проте можливості, що відкрилися перед Україною, виглядають ще більш істотними. 

З іншого боку, українські компанії отримують шанс запропонувати державам регіону Близького Сходу перевірені технології боротьби з дронами.

Це відкриває новий ринок для української оборонної індустрії і може перетворити військові інновації, створені під час війни, на важливий елемент міжнародної безпекової співпраці. Фактично Україна може вперше масштабно вийти на ринок експорту власних рішень у сфері протидії безпілотникам – одного з найбільш швидко зростаючих сегментів сучасної оборонної індустрії.

З'являються і нові перспективи для співпраці із США, яким Україна пропонує модель обміну технологіями. 

Київ готовий ділитися своїми системами перехоплення безпілотників і досвідом боротьби з Shahed в обмін на додаткові ракети для систем Patriot, яких Україна гостро потребує для захисту від російських балістичних атак. Така модель фактично перетворює військовий досвід України на дипломатичний ресурс, який може використовуватися у переговорах із союзниками.

* * * * *

Наразі невідомо, яким буде фінальний результат війни проти Ірану. 

Проте перші тижні цієї війни Україна може сміливо записати у свій актив. Завдяки своєму унікальному досвіду вона поступово стає частиною ширшої системи безпеки союзників США – від Європи до Близького Сходу.

Хай там як, а нинішній конфлікт привів до принципової зміни позиціонування України у світі – від отримувача військової допомоги, тобто держави, що потребує допомоги, – до партнера та постачальника військового досвіду та технологій. І саме ця трансформація може стати одним із найважливіших геополітичних наслідків нинішньої кризи.

Проте варто пам’ятати, що перший успіх ще не є гарантією перемоги.

Україна продемонструвала свій потенціал, отримавши можливість укласти багатомільйонні військові контракти і долучитися до нових безпекових альянсів, що вже зараз формуються у світі. 

І це має стати викликом для всієї держави – як максимально ефективно використати можливості, що зараз з’явилися. 

Адже, як відомо, вікно можливостей рідко коли буває відкритим протягом довгого часу.

Авторка: Світлана Ковальчук,

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES