Ефект Трампа: як змінилися сприйняття та довіра до НАТО в Україні

Останні місяці принесли чимало змін – в тому числі і в тих країнах, які є членами НАТО.

Перегляд оборонних витрат, на яких наполягав президент США Дональд Трамп, не призвів до посилення відчуття безпеки.

Рівно навпаки – для багатьох європейських союзників готовність Сполучених Штатів прийти на допомогу в разі активізації статті про колективний захист стала ще більш сумнівною. І останні заяви з Білого дому про необхідність перегляду доцільності членства США в Альянсі лише підтверджують ці побоювання.

Як це вплинуло на оцінки НАТО українцями?

На замовлення Центру "Нова Європа" дослідницька агенція Info Sapiens дослідила думки українців щодо підтримки членства, рівня довіри та очікувань від Альянсу. Опитування проводилося у період з 7 по 20 березня 2026 року (тобто – до останніх заяв Дональда Трампа про можливий вихід США з НАТО).

Вибірка дослідження становить 1000 респондентів. Теоретична похибка вибірки не перевищує 3,1% з імовірністю 0,95%.

Дедалі більш змішані відчуття

Перший і ключовий висновок – українці підтримують вступ до НАТО, але не повністю довіряють самому Альянсу.

Так, за членство держави в НАТО виступають 68,9% українців. Але при цьому лише 54,7% респондентів довіряють Альянсу, тоді як не довіряють – 41,5%.

Це означає, що частина респондентів, хоч і прагне бачити Україну в НАТО, ставиться до нього з недовірою.

Варто уточнити, що це не є зміною тренду. Минулого року дослідження Центру "Нова Європа" зафіксувало падіння довіри до Альянсу. Зокрема, якщо у листопаді 2024 року не довіряли НАТО 32,6% опитаних, то торік – 44,6% (як бачимо, у березні цього року цей показник майже не змінився – 41,5%).

Як бачимо, падіння довіри до НАТО збіглося у часі з періодом, коли питання запрошення до членства зникло з публічного простору. Тобто – після повернення до влади Дональда Трампа.

Суспільна довіра до НАТО в Україні значною мірою залежить від практичної допомоги, яку надає Альянс.

Водночас впливає на позитивну оцінку і сприйняття Організації Північноатлантичного договору як потужного безпекового обʼєднання – сили, з якою рахуються.

Центр "Нова Європа" поставив українцям, які довіряють НАТО, відкрите питання (без пропонованих варіантів відповідей): що найбільше впливає на вашу довіру?

Топ-3 чинники: "допомога Україні" (18,5%), "захист для України" (13,3%) та "гарантії безпеки" (11,8%).

Серед інших факторів: "потужні країни є членами НАТО" (10,8%), "єдиний варіант перемогти у війні з РФ" (8,3%), "цінності НАТО" (5,4%), "військовий потенціал НАТО" (5,0%) та інші.

Як бачимо, переважають відповіді, які можна згрупувати у два головних кластери – допомога Україні і висока оцінка потенціалу НАТО.

При цьому відповідь "гарантії безпеки" до певної міри є обʼєднавчою для цих двох підходів.

Українці довіряють НАТО, оскільки Альянс гарантує безпеку своїм членам (тобто йдеться про довіру до сили Альянсу: "на членів НАТО не нападають").

Респонденти також усвідомлюють, що саме Альянс міг би убезпечити Україну від російської агресії – йдеться про очевидне очікування прямого захисту України ("якби були в НАТО, не напала б Росія", "захист від Росії", "може дати гарантії для української безпеки").

Реакція на бездіяльність

Українці не довіряють НАТО передусім через оцінку його поведінки у війні: Альянс сприймається як такий, що робить недостатньо, діє повільно і нерішуче.

Відповіді на відкрите питання про причини недовіри: "недостатня допомога Україні" (16,5%), "більше говорять, ніж роблять" (13,5%), "бездіяльність" (11,0%), "вони не здатні захистити самі себе" (9,1%), "війна досі триває" (6,1%) – це пʼять головних причин, які називали українці найчастіше.

Здебільшого всі ці пояснення пов’язані з політикою НАТО щодо України, проте низка відповідей стосувалася самого НАТО – його "нестабільності", того, що Альянс "не використовує статтю 5", називали також "теперішню політику США".

Частина українців між тим визнали, що "просто не довіряють", без жодних причин (майже 6%).

Одночасно Центр "Нова Європа" поставив експериментальне запитання тим понад 40% респондентів, які не довіряють НАТО.

Питання було сформульоване таким чином: "Зараз понад 80% усієї військової допомоги для України постачається через НАТО. Чи змінює ця інформація Ваше ставлення до НАТО?"

Як наслідок, понад чверть (27,5%) українців відповіли, що так, змінює: цей факт робить ставлення до Альянсу більш позитивним.

Тож можна припустити, що на частину респондентів впливає брак поінформованості. Якщо додати цю частку респондентів, яка готова змінити свою думку, до групи тих, хто довіряє НАТО, то отримаємо цифру в понад 65%.

Це приблизно той самий рівень довіри до Альянсу, який спостерігався в Україні в листопаді 2024 року (64,4%).

Проте частка тих, на кого ця інформація не справила враження, залишається суттєвою: 58,4% опитаних із групи тих, хто не довіряє НАТО, все одно не змінили би своєї думки.

Якщо взяти до уваги пояснення респондентів, чому саме вони не довіряють Альянсу, то одна з можливих гіпотез: для відновлення довіри недостатньо самого факту військової допомоги, але важливими є також своєчасність і швидкість ("якби вони допомогли нам у перші дні війни").

Чимало українців повʼязували свою недовіру з тим, що "війна досі триває".

Відповідно, якими б великими не були обсяги постачання озброєння, головним індикатором для цієї частини українців залишатиметься припинення російської агресії.

Одна з відповідей, яка може пояснювати цю суспільну логіку: "мінімум допомоги: не дають померти, але і перемогти також не дають".

Інша можлива гіпотеза: у ЗМІ обговорюється недостатня потужність та/або рішучість країн НАТО захиститися в разі вторгнення в країни Балтії, особливо за умови пасивності США, які можуть навіть вийти з Альянсу. Тож частина респондентів сумніваються в "здатності НАТО захистити себе".

Очікування від НАТО

64,1% опитаних очікують збільшення постачання зброї та фінансової допомоги. Паралельно високим залишається запит на гуманітарні проєкти – розмінування, психологічна стійкість, підтримка ветеранів (44,4%), що демонструє сприйняття НАТО не лише як військового, а й як ширшого безпекового інструменту.

Понад третина опитаних виступають за надання Україні запрошення до членства (35,8%) та за відправку військового контингенту НАТО (34,9%).

Можна припустити, що два останні показники були би суттєво більшими, якби українці вірили у їхню реалістичність або якби не сумніви в США.

Проте результати дослідження одночасно демонструють, що

українці жодним чином не відмовляються від євроатлантичної перспективи.

Більшість респондентів не підтримують ідею публічної відмови НАТО від членства України і припинення співпраці задля зупинки війни – цей варіант обрали лише 16,3%.

Автор: Сергій Солодкий,

директор Центру "Нова Європа"