П’ять кроків і понад мільярд євро щороку: чому Україна має ухвалити Метановий регламент ЄС
Євроінтеграція України в енергетичному секторі дедалі більше залежить не лише від формального наближення законодавства до норм ЄС, а й від модернізації та зменшення втрати природних ресурсів.
У цьому важливою є імплементація Метанового регламенту ЄС, ухваленого 2024 року. Метою є зменшення витоків при видобутку викопного палива, тобто його втрат. "ЄвроПравда" детально розповідала про це раніше у статті "Тиск за допомогою метану: як нові правила ЄС можуть прискорити заборону російського газу".
Приєднання до нових правил означатиме для України не лише кращий доступ до європейського ринку газу. За цим криються значні економічні вигоди.
Насамперед через просту формулу – що менше наявного газу ми марнуватимемо, то менше дорогого імпортного будемо закуповувати.
Це – один із можливих ефектів від добросовісного впровадження правил Європейського Союзу в енергетичній сфері.
Скорочення викидів метану – світовий тренд
На початку травня в Парижі в межах французького головування у G7 відбулася міжнародна зустріч високого рівня з питань скорочення викидів метану.
Дискутували про дуже практичні речі.
Передусім йшлося про енергетичний сектор, де скорочення світових викидів метану є найшвидшим та найдешевшим.
Це важливий сигнал для України: метанова політика перестає бути вузькою кліматичною темою і стає для Європи частиною заходів з підвищення енергетичної безпеки, надійності та прозорості постачань енергоресурсів.
Якраз у день проведення паризької конференції Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) опублікувало нову доповідь Global Methane Tracker 2026.
Вона показує невтішну реальність: глобальні викиди метану від викопного палива залишаються біля рекордних рівнів, попри наявність перевірених технологій для їх усунення. Але є й інший висновок: скорочення витоків газу та відмова від марнотратства у вигляді неаварійного факельного спалювання могли би
зробити доступними для споживачів до 200 млрд кубометрів газу щороку.
Саме тому Financial Times винесла у заголовок недавньої статті приголомшливий факт: світ щороку марнує газу в понад вдвічі більше, ніж його зараз заблоковано через кризу довкола проходження газовозами Ормузької протоки.
І ще кілька фактів.
Образно кажучи, викиди метану "винні" у приблизно третині нинішнього глобального потепління.
Але є й хороша новина – він "живе" в атмосфері значно менше часу, ніж вуглекислий газ. Тому швидке скорочення викидів метану та його концентрації в атмосфері є одним із найефективніших способів уповільнити потепління вже в найближчі десятиліття.
Саме на цьому наголосили понад 250 науковців, які за сприяння Світового економічного форуму представили напередодні паризької зустрічі 10-пунктовий план невідкладних дій для скорочення викидів метану.
Що це означає для нас
Для України ця дискусія має дуже конкретний вимір.
Адже ми – країна-кандидат на вступ до ЄС. У нас велика газова інфраструктура з підземними сховищами, видобутком газу, вугільними шахтами, застарілими газовими мережами – та значними втратами енергоресурсів.
У 2023 році метан становив близько 27% загальних викидів парникових газів України.
При цьому 71% національних викидів метану генерував енергетичний сектор.
Це означає, що метанова політика для України – не другорядне "екологічне" питання, а одна з ключових реформ енергетичного сектора.
До того ж без повної імплементації Метанового регламенту ЄС Україна вже з 2028 року може зіштовхнутися з новою реальністю на газовому ринку Європи. З 2030 року імпорт має відповідати граничним значенням метанової інтенсивності, які визначить Єврокомісія.
Але тиск на імпортерів у комерційній сфері почнеться раніше.
Європейські покупці, трейдери, банки та страхові компанії вимагатимуть доказів того, що поставки нафти і газу мають прозорий, виміряний і верифікований метановий слід – від джерел видобутку і до надходження на територію ЄС.
Нібито все складно, однак стимули для скорочення викидів метану вагомі.
За оцінкою проєкту Green Deal Ukraine, обсяг метану, який потенційно можна отримати в Україні як додаткове паливо за рахунок відповідних галузевих заходів в Україні, становить близько 3 млрд кубометрів на рік.
Йдеться про скорочення викидів та витоків метану від нафтогазового сектора, утилізацію його на полігонах твердих побутових відходів та станціях очищення стічних вод, а також дегазацію вугільних шахт, які залишилися на контрольованих територіях.
Повне використання цього потенціалу могло б покрити до 10–15% попиту України на природний газ і скоротити викиди парникових газів на 60–85 млн тонн CO₂-еквіваленту щороку.
І що важливо – добре на цьому заробити.
За середніми гуртовими цінами на природний газ у Європі станом на 2025 рік (0,36 євро/м³), економічна вартість газу, який можна отримати за рахунок підвищення ефективності газової інфраструктури та інших заходів зі скорочення викидів метану, оцінюється у 750–1100 млн євро щороку.
Або до 11 млрд євро протягом наступних 10 років.
Це означає подвійну вигоду – гроші, не витрачені на імпорт газу, можуть бути інвестовані у національну економіку.
Метановий регламент ЄС уже є одним із бенчмарків (критеріїв) Національної програми адаптації законодавства України до acquis ЄС.
Урядова програма прямо передбачає транспозицію ключових положень Регламенту 2024/1787 до кінця 2027 року – включно з визначенням компетентних органів, впровадженням системи моніторингу, звітності та верифікації, а також інвентаризацією недіючих свердловин та покинутих вугільних шахт.
П’ять кроків для України
В практичній площині Україні потрібно здійснити п’ять послідовних кроків.
Перший – ухвалити рамковий закон для імплементації Регламенту ЄС 2024/1787.
Це має бути не декоративна євроінтеграційна норма, а зміна правил гри для газовидобутку, транспортування, розподілу, підземного зберігання, вугільних шахт та покинутих об’єктів.
Другий – визначити компетентні органи та їхні повноваження.
Україна має чітко відповісти, хто збиратиме та перевірятиме звітні дані, хто контролюватиме операторів, хто буде проводити інспекції та накладати штрафні санкції, хто взаємодіятиме з європейськими інституціями та хто відповідатиме за шахтний метан.
Третій – створити систему моніторингу, звітності та верифікації метану на основі даних вимірювань.
Без прямих вимірювань метану не буде ані довіри, ані інвестицій, ані доступу до європейського ринку. Стара логіка розрахунків за усередненими коефіцієнтами має поступитися системі регулярних вимірювань, інвентаризації на рівні конкретних джерел та незалежної верифікації даних.
Четвертий – запровадити програми LDAR, тобто регулярного виявлення та усунення витоків, а також правила щодо стравлювання і факельного спалювання газу.
Це не абстрактна "екологічна" вимога. Це спосіб повернути в систему газ, який сьогодні втрачається, підвищити безпеку об’єктів та ефективність їхньої роботи.
П’ятий – забезпечити необхідне фінансування та кадрове забезпечення.
Потрібні кошти на обладнання, мобільні лабораторії, навчання персоналу, ремонти, заміну обладнання, доступ до найкращих світових практик та технологій. Потрібні інженерні фахівці відповідної кваліфікації для реалізації проєктів на об’єктах "Нафтогазу", ОГТСУ, операторів газових мереж та у вугільних регіонах.
За оцінкою МЕА, близько 70% світових метанових викидів від викопного палива можна скоротити наявними технологіями. А понад 35 млн тонн – без негативних видатків, бо вартість збереженого газу перекриває витрати на заходи.
Тому МЕА вказує на заходи зі скорочення втрат та викидів метану як на питання енергетичної безпеки.
Для України це ще більш актуально. Країна, яка воює за енергетичну незалежність, не може дозволити собі марно втрачати газ.
Метанова реформа – це тест на серйозний підхід до євроінтеграції.
Вона покаже, чи здатна Україна не лише формально приймати європейські норми, а й модернізувати енергетичний сектор, зменшувати марнотратство і будувати довіру до своєї інфраструктури та видобувної галузі серед партнерів у ЄС.
Знову ж, ціна питання збереження газу для України – можливість заощаджувати понад мільярд євро щороку.
Автор: Олег Савицький,
експерт з кліматичної та енергетичної політики, Razom We Stand
Цю статтю підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.