26 квітня Урядом було презентовано Білу книгу "Пропозицій щодо політики сприяння розвитку українського експорту", підготовлену Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій.  Це дослідження, запевняють в уряді, є передумовою створення повноцінної експортної стратегії України.

Однак навіть такий попередній документ викликав дискусію як в експертному, так і в бізнес-середовищі. Зважаючи на важливість такої дискусії, "Європейська правда" готова оприлюднити позиції як прихильників, так і противників запропонованої концепції.

* * * * *

Експортна стратегія будь-якої країни є одним з основоположних документів довгострокового урядового планування.

Не є винятком й Україна. Для повноцінного відновлення експорту нам необхідна стратегія, яка враховує особливості нашої економіки, відносини з іншими країнами, а головне - містить чітке бачення, за рахунок чого можливе зростання експорту. 

Зрозуміло, що експортна стратегія держави має чітко констатувати мету, містити аналіз макроекономічних та мікроекономічних проблем (існуючих саме зараз, а не у позаминулорічній статистиці) та передбачати короткострокові та довгострокові плани подолання таких проблем та реалізації поставлених цілей.

Більш того, стратегія має підлягати постійному моніторингу в процесі її реалізації для забезпечення досягнення успіху в кінцевому результаті, а головне - містити в собі і конкретизовані плани дій в короткостроковій перспективі.

Важливо пам’ятати, що

проблеми експорту – це, по суті, проблеми конкретної компанії, що надалі складають проблеми сектора, галузі та згодом економіки держави в цілому.

Оскільки бізнес мислить категоріями "проблема-рішення", йому не потрібні наукові доктрини та описові частини – все те, до чого так звикли "архаїчні" українські експертні кола, які в своїй роботі і зараз дотримуються найгірших зразків формального радянського підходу.

Уряд України зобов’язався розробити експортну стратегію України ще рік тому.

29 липня минулого року WesternNISEnterpriseFund оголосив конкурс на розробку національної експортної стратегії України на 2016-2020 роки.

Відповідно до умов проведення конкурсу, така стратегія мала бути розроблена в доволі стислі строки та охоплювати

1) економічний аналіз глобальних торговельних тенденцій та їхній вплив на Україну;

2) кількісний та якісний аналіз існуючої структури експорту та визначення його цільової перспективної моделі;

3) аналіз ефективності участі України в різних багатосторонніх, регіональних і двосторонніх торговельних режимах;

4) діагностику проблем і визначення завдань;

5) план дій на 5 років (практичне керівництво для дій уряду).

Проте поки ми маємо лише попередню частину такої стратегії - Білу книгу "Пропозицій щодо політики сприяння розвитку українського експорту" під назвою "Як реалізувати експортний потенціал України за умов глобалізації".

Тобто стратегії в уряду як не було, так і досі немає. Натомість є лише пропозиції щодо політики сприяння розвитку.

А де ж цільова модель експорту? Де аналіз ефективності участі України в різних багатосторонніх, регіональних і двосторонніх торговельних режимах? Де діагностика проблем?

Де конкретний та зрозумілий для уряду і бізнесу план дій, хоча б у короткостроковій перспективі?

А головне - чи взагалі можливо розробляти дієву експортну стратегію на підставі зазначеної Білої книги?

Так, на початку Білої книги зазначено, що вона базується на даних станом на лютий 2016 року, проте у самому документі рідко де можна знайти дані хоча б за 2015 рік.

Наприклад, експортна орієнтація галузей та структура експорту за галузями надані станом на 2013 рік, імпортний вміст експорту України та окремих країн світу – за 2009 рік (!), а сам експорт і пов’язані з ним проблеми в Україні нібито зникли після 2014 року.

Враховуючи, наскільки змінились торговельні відносини України за 2014-2015 рік, можна сказати, що така інформація дуже застаріла і нерелевантна.

За ці роки Україна фактично втратила РФ як одного з найбільших торговельних партнерів, при цьому цей процес розпочався ще у 2013 році, і бізнес був змушений пережити неабияке падіння обсягів експорту і значною мірою самостійно його диверсифікувати, почати адаптацію до стандартів ЄС, а також стикнувся з шаленою девальвацією національної валюти.

На нашу думку, Біла книга виявилась абсолютно формальним, доктринальним та непрактичним документом. Як наслідок - втрачено надзвичайно важливий для економіки та торгівлі рік болісної внутрішньої трансформації.

Що робити тепер? Наразі великі сподівання покладаються на Міжнародний торговельний центр (ITC), який має надати свої рекомендації для розробки експортної стратегії України. Він вже допоміг розробити експортну стратегію країнам, які цього потребували.

Але без участі національних експертів-практиків, які знають реалії економіки та щоденно вирішують пов’язані з цим практичні проблеми та головоломки, в тому числі і шляхом розробки відповідних регуляторних та законодавчих актів, інтелектуальний потенціал ITC не зможе бути повною мірою реалізований в індивідуальному підході, якого так потребує Україна.

Автор: Тетяна Сліпачук,

голова правління

ГО "Український центр сприяння інвестиціям і торгівлі" (ITFC)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора