Вибори президента Туркменістану 12 лютого не принесли жодних несподіванок та очікувано легітимізували третій президентський термін глави держави Гурбангули Бердимухамедова. Український бізнес може розраховувати на певну стабільність у цій державі, однак цього явно недостатньо.

Тож розберемося, що саме відбулося в Туркменістані.

Вибори без вибору

Якщо оцінювати за українськими, та й загалом за західними мірками, Ашгабат здатен вразити "політичною свідомістю" виборців. Так, у неділю на дільниці для голосування (за офіційними даними) прийшли 97,27% виборців.

Та звісно ж, причина в іншому.

Голосування за президента Туркменістану складно назвати "виборами" у звичному сенсі.

Поточний рівень розвитку громадянського суспільства в Туркменістані виключає появу серйозних політичних течій або рухів, що здатні скласти хоча б якусь конкуренцію чинному президенту. Разом з тим, жорсткий урядовий контроль за суспільним життям та адміністративний ресурс, який широко використовується владою, унеможливлюють реальну боротьбу та змагальність виборчого процесу.

Крім того, Бердимухамедов діє в традиційному для східних правителів стилі.

У вересні 2016 року він провів зміни до конституції країни – збільшив строк президентських повноважень до 7 років, зняв обмеження на кількість строків перебування при владі та скасував 70-річний віковий ценз.  

Це дозволяє йому бути довічним главою держави, зосередивши в своїх руках фактично необмежену владу.

Показова демократія

Попри очевидну несумісність системи із західними демократичними стандартами, туркменське керівництво намагається надати виборам ознак демократичності й отримати більшу легітимізацію в очах Заходу.

Формально в країні є багатопартійна конкуренція та забезпечена участь у виборах досить великої кількості кандидатів. У нинішніх президентських перегонах брала участь рекордна кількість кандидатів - дев’ять, висуванці трьох партій та шести ініціативних груп. 

Однак всі "опоненти" чинного президента є очільниками місцевих адміністрацій або представниками керівної ланки державних підприємств, що ставить під питання їхню незалежність. А аналітики взагалі не мають сумнівів, що всі кандидати були технічними.

Результат це підтвердив – Бердимухамедов отримав майже 98% голосів.

Тож не дивно, що президентські вибори не мали значного впливу на ситуацію в Туркменістані, не змінять зовнішньополітичних пріоритетів Ашгабата та не вплинуть на раніше досягнуті двосторонні домовленості, зокрема і з Україною.

Що з того Україні?

Враховуючи результати візиту президента Петра Порошенка до Ашгабата у 2015 році, Україна має достатні можливості для активізації політичного діалогу та наповнення реальним змістом домовленостей щодо поглиблення торговельно-економічних зв’язків. Український та туркменський лідери неодноразово відзначали перспективність співпраці в паливно-енергетичній, будівельній, транспортній та машинобудівній сферах, сфері сільського господарства і переробній промисловості.

Туркменістан, що є четвертою державою світу за запасами газу, традиційно сприймається як потужний постачальник енергоресурсів, який міг би стати альтернативою Росії.

Однак відсутність прямих логістичних маршрутів з Туркменістану унеможливлює масштабні постачання нафти та газу до України.

Технічно трубопроводи в обхід РФ можливо побудувати, але, без сумніву, в нинішніх геополітичних реаліях Росія блокуватиме будь-які спроби налагодити транзит енергоресурсів з Центральної Азії.

За таких умов залишається розвивати потенціал українських підприємств (на кшталт "Альтком", "Інтербудмонтаж", "Крюківський вагонобудівний завод"), які вже залучені до будівництва на території Туркменістану інфраструктурних об'єктів загальнодержавного значення, спорудження складних інженерних комунікацій, об'єктів нафтогазової, промислової та транспортної галузей.

Разом з тим, товарообіг між двома країнами дуже незначний, особливо через звуження номенклатури товарів, що постачається до Туркменістану. Також бажає кращого обсяг двосторонніх інвестицій та діяльність по створенню спільних підприємств.

Вибори в Туркменістані вкотре підтвердили, що символом цієї країни лишається стабільність, тож Україні не варто чекати на проривні ініціативи від цієї держави. Водночас за Києвом лишається право та можливість для ініціатив зі свого боку. Звісно, якщо ми маємо бажання змінити ситуацію у двосторонніх економічних стосунках.

Період після виборів підходить для цього якнайкраще.

Автор: Олег Смирнов,

Рада зовнішньої політики "Українська призма"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора