Базовий дохід для всіх: чи може утопія стати реальністю

Середа, 5 квітня 2017, 09:15 — Ригмар Остеркамп, IFO (Мюнхен)

Ідея безумовного основного доходу (БОД) – системи мінімальних виплат усім громадянам країни – вже перестала бути фантазією. Про впровадження такої системи дискутують уряди Швейцарії та Фінляндії. Ця ідея обговорюється під час президентської кампанії у Франції і має прихильників в Німеччині та Нідерландах.

А отже, вже незабаром одна з цих країн може ризикнути і провести сміливий експеримент. Поки від цього кроку втримує неоднозначне сприйняття такої ідеї в суспільстві.

* * * * *

Не доведено, але доказово

Багато людей схвалюють БОД без будь-яких обмежень, так би мовити, безумовно. Інші – так само рішуче виступають проти нього.

А все тому, що ця ідея базується на положеннях, поки не доведених, але й не спростованих економістами.  

 

Ключове твердження прихильників БОД полягає в тому, що люди з безумовним основним доходом будуть активніше брати участь у політиці, громадському та сімейному житті.

Це може виявитися правдою для багатьох, але явно не для всіх. Оскільки, окрім трудової діяльності та громадської роботи, існують й інші можливості проводити свій час.

Не доведено й інший постулат прихильників БОД, які стверджують, що цей крок дозволить мінімізувати бідність і нерівність. На якийсь час – так, але тривалість такого ефекту є сумнівною.

Оскільки незрозуміло, як БОД змінить ощадливість людей, їхнє ставлення до прагнення отримати освіту й мотивацію до життєвих досягнень.

Ще один недоведений постулат – масштабні кошти для фінансування БОД можна отримати за рахунок накопичень при громадському управлінні. Такі накопичення безумовно будуть, оскільки відпадуть багато (але точно не всі) адміністративних перевірок потреб людей. Проте яким буде обсяг цієї економії, не знає ніхто.

Водночас твердження противників БОД, що нібито багато людей будуть редукувати (скорочувати) свою трудову діяльність, теж не доведено. Багато в чому це буде залежати від податкового тарифу (який, звісно ж, треба буде змінити через БОД) у нижньому, середньому і верхньому діапазоні доходів. При цьому

малоймовірно, що БОД спонукає людей іти на підвищення ризиків і, наприклад, активніше займатися підприємництвом.

По-перше, навряд чи буде дозволений такий великий безумовний дохід, щоб набагато легше було долати бар'єри початкового етапу підприємницької діяльності.

 Карикатура The New Yorker

По-друге, люди зрозуміють на власному досвіді, що БОД сам по собі є ризиком. Чи зможе він щороку відтворюватися повторно в умовах конкуренції між багатьма державними статтями витрат і зростати відповідно до рівня інфляції і загального зростання доходу?

Загроза технологічного безробіття віднедавна стала аргументом керівників великих міжнародних підприємств для введення БОД. Але чи веде подальша діджиталізація і роботизація до технологічного безробіття – щодо цього є суперечливі прогнози.

У будь-якому разі вже досягнутий рівень автоматизації не привів сьогодні до такого роду безробіття. Тим не менш, чого немає зараз, те може виникнути в майбутньому. Але тоді треба було б і можна дивитися далі.

Таким чином, видається малопереконливим, що внаслідок технологічного безробіття, ймовірного в майбутньому, вже зараз треба вводити безумовний основний дохід.

Непереконливим, зрештою, є і те твердження противників, що БОД неможливо профінансувати. Його можна так само профінансувати, як і будь-яке інше істотне підвищення державних витрат.

Громадяни мають бути "всього лиш" готові до того, щоб нести на собі наслідки впровадження БОД.

А цими наслідками, по-перше, є підвищення податків. Імовірно, це призвело б до невеликого підвищення ПДВ і значного підвищення ставок оподаткування доходів у середньому і верхньому діапазонах.

По-друге, наслідком було б те, що про інші великі проекти необхідних реформ, наприклад, у галузі освіти, тривалий час взагалі не було б і мови.

Яким має бути експеримент з БОД

Багато тверджень щодо ефектів БОД, на які очікують з надією або які викликають побоювання, не повинні залишатися недоведеними або непереконливими. Їх можна було б довести, підкріпити або спростувати фактами.

Для цього корисними і необхідними є модельні та імітаційні розрахунки.

Німецькі прихильники БОД довели справу до експерименту лише в одному селі в Намібії (з 2008 року протягом декількох років). Щоправда, для здійснення наміру був відправлений персонал, чий ентузіазм був значно вищий за професійну кваліфікацію.

Про нібито позитивні й не очевидні ефекти БОД – що становлять особливий інтерес – вдалося лише висловити твердження, але не підтвердити їх фактичними результатами.

Тепер і німецькі прихильники БОД звернули свій погляд на "пілотні проекти". Вольфганг Штренгманн-Кун, депутат Бундестагу від Партії зелених і один з видних прихильників БОД, вирішив заручитися підтвердженням Відділу наукового обслуговування Бундестагу у вигляді експертизи наприкінці 2016 року про те, що в Німеччині теж можливі експерименти.

При цьому, мабуть, були й сумніви. Після того як ситуація проясниться, наступним кроком є визначення придатної методики виконання такого експерименту.

Результати експерименту були визнані противниками і прихильниками БОД.

Які основні вимоги до достовірності результатів соціально-економічного експерименту? Насамперед важливо, щоб можливі зміни поведінки внаслідок запровадження БОД досліджувалися комплексно, тобто не лише питання трудової діяльності.

Необхідно враховувати повністю весь бюджет часу одержувачів БОД, а він охоплює також особисту участь у житті сім'ї, в суспільному житті й політиці. Але й до трудової діяльності треба придивитися і врахувати також деяку активізацію підприємництва.

Разом із бюджетом часу слід було б також з'ясувати, як змінюється економне витрачання під впливом БОД. Те саме стосується використання пропозицій про освіту, підвищення кваліфікації і набуття нової спеціальності.

При розгляді питання про прагнення до отримання освіти в полі зору експерименту, крім дітей, мають бути і дорослі. На відміну від експериментів, що проводяться в Голландії та Фінляндії, слід було б врахувати не тільки безробітних та одержувачів державної соціальної допомоги.

При цьому цілковита прозорість процедури і результатів була би зрозумілим явищем (зовсім інакше, ніж при експерименті в Намібії).

Питання практичної реалізації БОД

Ймовірно, не всі прихильники безумовного основного доходу – у новій "Партії БОД" (BGE-Partei) і в раніше існуючих партіях – чітко уявляють собі, які важкі рішення вони мають прийняти для політичної реалізації своєї ідеї. Можливі щонайменше п'ять таких рішень:

1. Чи має виплачуватися БОД фактично кожному громадянину?

Тоді дуже велика щомісячна сума має фінансуватися за рахунок масових підвищень податків (один ПДВ має зрости до 50%). Або ж у розміри БОД треба закласти якийсь неоподатковуваний мінімум при оподаткуванні доходів, який дійсно виплачувався б тільки в разі відсутності власного доходу або дуже незначного його рівня (рішення за принципом "від’ємного податку на доходи")?

2. Для забезпечення можливості фінансування БОД важливим є питання: які державні соціальні виплати тоді можна скасувати?

Як це зачепить плани на пенсію та допомогу з безробіття? Це важкі питання права і порядності.

Політично важливо також, які інститути соціальної та податкової політики будуть при цьому фінансово навантажені і які – розвантажені?

3. Хто буде отримувати БОД?

Власники німецького паспорта? Громадяни, які проживають в країні на певний момент? Діти, які живуть за кордоном? Претенденти на статус біженця? Біженці, які зобов'язані виїхати з країни, але мають тимчасовий дозвіл на перебування?

4. Яким має бути розмір щомісячного БОД? Якою може бути сума фінансування, тобто наскільки здійсненною з політичної точки зору?

1000 євро, як вимагає Гетц Вернер? 1500 євро, як вимагає Сюзанне Віст в петиції Бундестагу, або ж 2300 євро, як вимагають у Швейцарії (2500 швейцарських франків)? А якими мають бути виплати для дітей – повний чи половинний БОД?

5. І, нарешті, при вирішенні проблеми "неоподатковуваного мінімуму" виникає питання про те, якою має бути рухливість податкового тарифу в нижньому діапазоні податку на доходи.

Чим повільніше зростає податкова ставка при власному додатковому доході, тим більшим має бути сенс у власній додатковій праці – це те, чого прагнуть багато прихильників БОД. Але кількість нетто-платників податку стає тоді відповідно менше, а необхідне додаткове навантаження на середні й високі доходи – відповідно, більше.

Звідси випливає, що в цьому діапазоні доходів можуть виникнути якраз протилежні ефекти.

Політичне питання

Оцінюючи питання про те, чи варто політичній партії включати до своєї програми пункт з вимогою БОД, необхідно насамперед враховувати три фактори.

По-перше, озвучення ідеї БОД потребує уточнень – яку саме модель планується впроваджувати. Приклад – соціалістичний кандидат в президенти Франції Бенуа Амон пропонує вводити БОД поетапно, довівши його суму до 750 євро.

Однак, як цього можна досягти, кандидат не пояснює. Можливо, він сподівається, що виборців влаштує лише гасло "Безумовний основний дохід!".

По-друге, виборці запитають себе, як різні моделі БОД можуть вплинути на їхні доходи. При цьому розсудливі громадяни розглядатимуть не тільки свій актуальний дохід, але й той, який міг би бути нижчим в разі особистої або сімейної невдачі.

 

По-третє, багато виборців, враховуючи вплив на їхній актуальний і майбутній дохід і на дохід їхніх співгромадян, мають право спитати: "Чи є БОД коректним?" На це є дві протилежні відповіді.

Одна відповідь така: виплата БОД не тільки коректна, але суспільство нібито має моральний обов'язок довгостроково і без будь-яких умов виплачувати основний дохід тим, хто належить до суспільства, і лише тому, що вони є його частиною.

Інша відповідь: БОД – це непорядно, тому що до базових понять суспільної норми належить принцип взаємності.

Але безумовність БОД якраз і відкидає те, щоб в якості зустрічної дії вимагати від одержувачів БОД певного внеску у спільний добробут.

Висновок: суперечку прихильників і противників безумовного основного доходу можна було б загасити, якби зміни в поведінці, що їх міг би спричинити певний основний дохід, перевірили за допомогою польових досліджень.

При цьому вирішувати питання треба більш комплексно, ніж під час експериментів у Фінляндії та Нідерландах.

 

Автор: Ригмар Остеркамп,

провідний співробітник Інституту економічних досліджень (ifo) в Мюнхені,
старший викладач економіки при Університеті Намібії у Віндхуку

Стаття вперше оприлюднена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.