Чому США мають зупинити Північний потік-2: відкритий лист народних депутатів

П'ятниця, 16 жовтня 2020, 08:00 —
Фото Eyevine/East News

Кремль на підйомі. Цього року він вже вдався до сумнівних засобів зміцнення свого панування, ймовірно отруїв одного зі своїх головних критиків, а зараз займається придушенням протестів у Білорусі.

І все це супроводжується психологічними маніпуляціями з трансатлантичною інтелектуальною спільнотою, щоб та змінила свою думку стосовно цілей кремлівської економічної боєголовки, яка от-от буде готова до запуску, — газогону Північний потік-2.

Цей майже збудований трубопровід бере свій початок у Росії, проходить через Балтійське море, а його кінцевою точкою має стати Німеччина.

Кремль і ті, кого він увів в оману,  хибно наполягають, що  цей газопровід просто диверсифікує європейські маршрути поставок природного газу та доставлятиме нову енергію демократичній Європі.

І більше нічого, стверджує Москва, просто вільний ринок у дії.

Звичайно, цей аргумент — чиста пропаганда.

Кремль вірить не в ринок, а в застосування неприхованої геологічної сили. Це пояснює справжню мету газопроводу — посилити вплив Росії у Європі та зашкодити Україні.

Зараз від України залежить продаж російського газу європейським споживачам на мільярди доларів.

І ця залежність дратує Кремль, оскільки не дозволяє Москві нарощувати агресію проти нашої країни.

Роль України в транзиті російського газу до Європи є стримуючим чинником для більш масштабних воєнних авантюр Росії. Ось головний мотив Кремля, що криється за Північним потоком-2.

Завершення будівництва цього газопроводу позбавило б Україну єдиного важеля впливу на Росію, залишивши нашу країну без важливого елементу захисту проти російського поневолення.

Для України це передусім питання національної оборони і безпеки, від якого залежать людські життя.

Ще не все втрачено, але невдовзі може бути. Поки Кремль шукає нестандартні способи закінчити будівництво останніх 160 км трубопроводу, Конгрес включив нові санкції до законопроекту про річний оборонний бюджет, які унеможливлять завершення цього проекту.

Без такої твердої позиції з боку як демократів, так і республіканців у Вашингтоні Москва вже би без проблем добудувала трубопровід і завдавала чергового удару Україні та трансатлантичній безпеці. 

До того ж активне просування у Конгресі нових санкцій свідчить про тривале і зростаюче занепокоєння американського народу небажаним російським втручанням у Європу. 

Слід пам’ятати, що цим кардинальним санкціям передували роки дипломатії адміністрацій президента Обами і президента Трампа, а також численні попередження від обох партій Конгресу.

Але дипломатичні зусилля вичерпалися, і, на жаль, їх забракло, щоб зупинити проект.

Поки можновладці у Вашингтоні займалися захистом колективних інтересів трансатлантичного співтовариства, проект разом з Кремлем просувала обмежена група зацікавлених осіб.

Представляючи лише невелику кількість країн Європи, вони не порадились щодо доцільності трубопроводу зі своїми європейськими друзями і союзниками, переважна більшість яких виступає проти проекту.

Якби такі об’єктивні консультації були проведені, то проект зупинився б задовго до початку будівництва і без будь-яких санкцій США. 

Сумно, але цього не сталося. Натомість зараз за допомогою відвертої брехні обстоюють завершення будівництва Північного потоку-2 і критикують санкції США.

Найбільш очевидною брехнею є те, що Росія діє чесно. Прихильники трубопроводу кажуть, що Росія працює разом з Німеччиною, щоб пом’якшити невідворотний економічний удар, якого зазнає Україна внаслідок запуску нового маршруту, пообіцявши транспортувати газ через Україну протягом наступних п’яти років.

Повірити в те, що Кремль дотримається цієї обіцянки, можна лише якщо забути про недавню історію.

У 2019 році Москва справді погодилася підписати з Україною новий контракт на транзит газу, але зробила це через санкції США проти Північного потоку-2, які за підтримки обох партій Конгресу зупинили будівництво цього трубопроводу.

До запровадження санкцій Росія пропонувала Україні лише продовження на 6 місяців чинного тоді контракту, оскільки розраховувала добудувати до того часу трубопровід.  Не варто тішити себе ілюзіями: щойно запрацює Північний потік-2, Росія зневажить газовий контракт з Україною, а Україна разом з Центральною і Східною Європою залишиться безсилою перед Кремлем та російським шантажем.

Прибічники Північного потоку-2 також думають, що ми повіримо в те, що цей газопровід — це лише ще один спосіб транспортування газу до Європи.

Але Північний потік-2 не принесе нового газу до Європи, а просто пустить наявні потоки російського газу в обхід України. 

Він не збільшить диверсифікацію джерел чи маршрутів поставки природного газу, яка є основою енергетичної безпеки. 

На жаль для Москви, її остання спроба проштовхнути завершення трубопроводу збігається в часі з глобальним переконанням, що вільним країнам потрібен більша, а не менша диверсифікація.

Якщо Путін здійснить свій план, Північний потік-2 та Північний потік-1 стануть однією і єдиною критичною точкою, від якої залежатиме постачання більш ніж 30% природного газу, що споживається у Європі, а це може підірвати європейську енергетичну безпеку та виявитися набагато загрозливішою і набагато ефективнішою зброєю, ніж російський ядерний арсенал. 

 На самому початку епідемії коронавірусу було майже неможливо дістати захисні маски. Цей  раптовий сплеск попиту, через який на певний час зник з ринку такий простий, але життєво важливий продукт, має змусити всіх можновладців ще раз замислитися над тим, чи слушно віддавати одному з найбільш антизахідних урядів світу можливість вирішувати, які європейці зможуть опалювати свої оселі.    

Слабша Європа і сильніша Росія вигідні лише Кремлю, давньому ворогу свободи і демократії.

Європейці, американці й усі, хто вибирає  свободу, а не примус, мають чітко розуміти наміри Москви.

США повинні зупинити плани Росії, поки не пізно.

Відкритий лист підписали народні депутати України: 

Олена Кондратюк, Давид Арахамія, Артур Герасимов, Ірина Геращенко, Сергій Рахманін, Микита Потураєв, Єгор Чарнєв, Єлизавета Ясько, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Марія Іонова, Сергій Нагорняк, Соломія Бобровська, Сергій Соболєв,  Альона Шкрум, Вадим Галайчук, Галина Михайлюк, Єлизавета Богуцька, Богдан Яременко, Дмитро Кисилевський, Євгенія Кравчук, Ростислав Павленко, Михайло Забродський, Софія Федина, Марина Бардіна, Михайло Ананчкенко, Юлія Клименко, Володимир Ар'єв, Анастасія Радіна, Олександр Маріковський

Текст оприлюднено на сайті Atlantic Council

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua