Українські товари можуть остаточно втратити ринок сусідньої Білорусі. 

Показово, що ця проблема була викликана не політичними санкціями, а бажанням надати преференції вітчизняним автовиробникам на українському ринку. Україна застосувала спеціальне мито на рівні 16,08% до білоруського імпорту прутків та 35% до імпорту моторних транспортних засобів. 

У відповідь Білорусь ввела обмеження для українського експорту.

Ці обмеження діють вже два місяці, і за цей час Кабмін не прийняв жодних рішень для врегулювання спірної ситуації. А також не знайдено нові ринки, як того обіцяли урядовці.

Як наслідок, на білоруському ринку російські товари безперешкодно заміняють місце українських. І тут прогнози безрадісні. 

Якщо до кінця літа ситуація не буде вирішена, Україна остаточно втратить білоруський ринок.

Принаймні по тих позиціях, що потрапили під заборону Мінська. 

Що змінилось і які висновки для України можна зробити за час дії обмежувальних заходів?

Обмін обмежувальними заходами з обох боків, ініційований Києвом за сумнівною процедурою, призвів до того, що Україна отримала істотно помітніший негативний вплив на свою економіку, ніж Білорусь.

По-перше, переважна частина українських обмежувальних заходів не діє, в той час як білоруська заборона діє в повному обсязі.

У зв’язку з тим, що українські спецмита були застосовані в порушення Договору про зону вільної торгівлі та Митного кодексу України, Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію спеціальних мит для "Торговий дім "Маз-Україна" та "Стріт Авто". Апеляційний суд підтвердив законність рішення першої інстанції і залишив рішення в силі.

У той самий час Республіка Білорусь застосувала ліцензування, що на практиці є повною забороною для українського експорту, бо ліцензії не будуть видаватися доти, доки українська сторона не перегляне вищезгадані рішення про спеціальні мита, що, на думку білоруської сторони, суперечать міжнародним домовленостям.

Таким чином Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі хотіла підтримати український автопором та виробників прутків, але насправді лише нашкодили декільком українським галузям. Відтак більша частина українських мит щодо білоруської продукції припинила діяти. Водночас білоруська заборона щодо українського експорту діє в повному обсязі.

По-друге, під ліцензування потрапили насамперед українські товари повсякденного попиту, експорт яких здійснюється в щоденному режимі. Відтак українські компанії вже несуть незворотні втрати відразу після запровадження заборон.

Україна у 2020 році експортувала до Білорусі товарів, що тепер потратили під заборону, на $110,9 млн, які виробляються 10 різними галузями України. На сьогодні експорт всіх цих товарів повністю зупинено.

Найдошкульнішого впливу білоруські контрсанкції завдали кільком українським галузям, для яких Білорусь є одним із основних зовнішніх ринків.

Зокрема, на ринок Білорусі у 2020 році припадало 55,4% всього експорту українських сільськогосподарських машин для підготовки ґрунту, майже 70% – цегли будівельної, 45% – туалетного паперу та упаковки, майже 40% – радіаторів та їхніх частин, майже 15% – шпалер тощо.

Українські виробники пива відразу втратили 34% свого експорту.

За два неповних місяці дії білоруської заборони ми вже недопоставили 10 млн літрів цього напою. Якщо завантажити його у траки, то ми отримаємо колону у майже 600 великих вантажних автомобілів.

Для українських кондитерів Білорусь – другий за обсягом експортний ринок. За два місяці дії ліцензій в Білорусь недопоставлено майже 4 тис. тонн солодощів. Це майже 250 великих вантажних автомобілів.

Якщо весь втрачений експорт лише кондитерки і пива завантажити в автомобілі і поставити їх в одну колону, то вона розтягнеться майже на 14 км.

Прибуткові санкції: як торгова війна України та Білорусі зіграла на руку лобістам

Білоруські обмеження завдали потужного удару українським виробникам сільськогосподарської техніки, які експортували в Білорусь більше тисячі одиниць щороку. Цієї техніки вистачило б для того, щоб обробити територію сільськогосподарського призначення розміром з Харківську область всього за один робочий день.

Від початку дії білоруського ліцензування Україна вже не поставили в цю країну близько 200 одиниць. Усі обсяги продукції, яку Україна припинила постачати в РБ, оперативно заповнюються товарами з Росії. 

Уявіть собі натуральні масштаби втрат для багатьох українських виробників.

Білоруські ж товари, які потрапили під обмеження з українського боку, переважно є продукцією машинобудівних галузей: пасажирського транспорту і важких вантажних автомобілів.

Їх постачання здійснюється партіями, часто – в результаті виконання певних тендерних процедур. Тобто виробники можуть почекати і пізніше допоставити потрібну кількість таких автівок.

Продати в майбутніх періодах український шоколад, пиво, соки чи туалетний папір у Білорусі ми не зможемо.

Від такої торговельної політики України виграє лише Російська Федерація.

Варто очікувати, що найближчим часом українські товари будуть замінені російськими на білоруському ринку, як вже відбулося з пивом.

Частина українських товарів ще присутня на білоруському ринку завдяки наявності запасів на складах, однак така ситуація ненадовго. Часу для врегулювання торгової суперечки замало – максимум до кінця літа, а далі втрата місць у торговельних мережах призведе до повного виходу з ринку і мільйонних збитків для українських галузей.

Наразі в Мінекономіки лежить ще одна заява українських виробників, які, ймовірно, вимагають застосування заходів захисту внутрішнього ринку від білоруських добрив за тим самим механізмом, як того вимагав автопром. Якщо Україна задовольнить цю вимогу, то буде неможливо зупинити широкомасштабну торговельну війну з Білоруссю, яка завдасть невиправних збитків інтересам різних галузей обох сторін.

Яке розв’язання ситуації можливе?

Ураховуючи, що для України дія білоруських санкцій дошкульніша, ніж українські заходи для білорусів, то логічним висновком є синхронне зняття сторонами обмежень торгівлі, що дозволить розблокувати двосторонню торгівлю відповідно до міжнародного договору.

Окрім цього, для гарантії синхронності зняття обмежень обом сторонами необхідно провести двосторонні переговори чи консультації, щоб зафіксувати дорожню карту, за якою сторони діятимуть.

Існує думка, що офіційних переговорів не може бути, бо Україна офіційно не визнає владу Республіки Білорусь.

Однак це не зовсім так, бо в травні після застосування спеціальних мит сторони проводили офіційні консультації на рівні заступників міністрів і обговорювали наслідки таких обмежень.

Виходить, що можливість діалогу задля збереження міжнародної торгівлі все ж збереглася.

Та чи збирається українська влада використати цю можливість? Чи, може, планує прикритися політичними санкціями і відмовитися від будь-якої діяльності на захист українських виробників? 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів