20 лютого в уряді Угорщини заявили, що блокуватимуть виділення Україні кредиту у 90 млрд євро від ЄС, доки не буде відновлено поставки російської нафти через трубопровід "Дружба".

Це не перша спроба шантажу – раніше угорський та словацький уряди заявляли про заборону експорту в України нафтопродуктів та електроенергії. Проте ці кроки явно не мали успіху.

А головне – ситуація навколо нафтогону "Дружба" розвінчав всі міфи, який створювали Віктор Орбан та Роберт Фіцо навколо відсутності альтернативи російській нафти для Угорщини та Словаччини.

Про ситуацію в енергетичній сфері сусідів України, а також про правду, яку більше неможливо приховувати, розмірковує колишній міністр економіки Словаччини Карел Хірман.

****

Через російську атаку на західноукраїнський нафтовий вузол Броди та пошкодження нафтопроводу "Дружба" уряди Словаччини та Угорщини синхронно прийняли рішення оголосити у своїх країнах надзвичайний стан на ринку нафтопродуктів.

І цей крок став провалом урядів Роберта Фіцо та Віктора Орбана. А точніше – поразкою політики орієнтації на Путіна та російський енергетичний імпорт.

Адже ані найближчі сусіди (Чехія, Польща, Австрія), ані інші країни ЄС не мусять вводити жодних надзвичайних режимів через зупинку "Дружби". Ці країни вже давно самі "відрізали" себе від цих ризиків, відмовившись від купівлі російської нафти.

Кінець "Дружбі": що стоїть за погрозами Орбана та Фіцо та яку помилку зробила Україна

Також це стало стратегічним провалом і угорської компанії MOL, яка є власником як нафтопереробних заводів в Угорщині, так і братиславського Slovnaft.

MOL досі постійно орієнтувалася на постачання російської нафти через нафтопровід "Дружба". Це був підхід, протилежний до того, який обрали інші нафтопереробні заводи в регіоні та в цілому Євросоюзі.

Російська атака на інфраструктуру нафтопроводу "Дружба" підтвердила величезний ризик транзиту через Україну в період агресії Путіна.

Нинішнє ігнорування цього ризику та наполягання Угорщини та Словаччини на постачанні саме російської нафти приносять величезні збитки не лише компанії MOL, а й державним бюджетам обох країн.

Через необхідність оголошення надзвичайного стану у зв'язку з нестачею нафти довелося також зупинити експорт нафтопродуктів до сусідніх країн, включно з Україною.

Цей крок не створить особливих проблем для України.

На Київ це матиме мінімальний вплив – нафтопродукти з Угорщини та Словаччини замінять іншими.

Однак це є ударом по MOL – компанія не лише зазнає величезних фінансових втрат, а й ризикує втратити ринки. Тепер її мають усі шанси замінити компанії з тих країн, які вже відмовилися від нафти з РФ, а відповідно, зараз не мають жодних проблем через зупинку "Дружби".

А на додачу, втрата ринків MOL має призвести до падіння податкових надходжень як у Словаччині, так і в Угорщині.

Але також варто звернути увагу на деякі "відкриття", які стали очевидними останніми днями.

Перш за все, ми отримали всі підтвердження існування альтернативного маршруту для постачання нафтопереробних заводів в Угорщині та Словаччині. Чого раніше у Будапешті та Братиславі не визнавали, заявляючи про безальтернативність "Дружби".

Хорватський нафтовий термінал на острові Крк і нафтопровід Adria після модернізації у 2015 році мають достатню пропускну здатність для забезпечення обох нафтопереробних заводів MOL.

До речі, цей факт у минулому неодноразово публічно підтверджували й найвищі представники компанії.

Так само директор Slovnaft вже повідомив, що вони закупили танкери з нафтою у різних постачальників і ця нафта почне надходити вже в кінці березня. А до того часу нафтопереробний завод працюватиме в обмеженому режимі (що означає втрати і для компанії MOL, і для словацького держбюджету), використовуючи запаси з державних нафтових резервів.

Незважаючи на всі ці факти, ми знову чуємо від Фіцо та Орбана односторонні погрози на адресу України, а також критику на адресу Хорватії.

Дуже дивними виглядають вимоги до Хорватії дозволити як виняток транзит російської танкерної нафти.

І це в ситуації, коли компанія MOL/Slovnaft повідомляє, що вже закупила іншу нафту.

Так само дивно виглядають заяви, що Adria нібито не має достатньої пропускної спроможності і що хорвати є поганими партнерами для транзиту, і водночас просити тих самих хорватів про виняток для транспортування російської нафти.

Адже якби Фіцо і Орбан дійсно мали рацію, що Adria не має достатньої пропускної спроможності, то через неї не пройшла б навіть російська нафта.

Ще одне "відкриття" останніх днів – ми бачимо, що MOL раптом планує купувати нафту й у інших постачальників, хоча досі Братислава і Будапешт в один голос стверджували, що їхні нафтопереробні заводи можуть переробляти лише російську сировину.

Цікавими є також події, пов'язані з самою атакою на вузлову станцію в Бродах.

Більше двох тижнів обидва європейські уряди, а також Київ, мовчали про те, що внаслідок цього нападу було пошкоджено і зупинено транспортування нафти по трубопроводу "Дружба".

Однак тепер раптом Фіцо і Орбан звинувачують Україну в тому, що нафтопровід нібито вже відремонтований, але Київ не хоче його запускати. Ба більше, вони навіть ставлять під сумнів, чи дійсно його пошкодили російські дрони і ракети.

Але дивною є й поведінка Києва.

Окрім тривалого мовчання про пошкодження нафтопроводу, також замовчується, що зупинкою "Дружби" були зупинені і поставки української нафти для нафтопереробних заводів MOL у Братиславі та Угорщині.

Ці поставки почалися наприкінці осені минулого року в обсязі декількох десятків тисяч тонн на місяць і стали реакцією на російські атаки на українські нафтопереробні підприємства. При цьому вузол у Бродах відіграє ключову логістичну роль у цих поставках.

Іншими словами, MOL тепер втратила не тільки російську нафту, а й поставки української, які досить перспективно розпочалися.

Ще одне питання: чому Україна все ще транспортує російську нафту? Адже внаслідок цілеспрямованих атак Путіна на енергетичну мережу вона має критичний дефіцит електроенергії. Натомість витрачає її для роботи насосів на нафтопроводі.

В цьому контексті погрози на адресу України виглядають ще більш обурливими та неприйнятними.

Заяви Фіцо та Орбана про зупинку експорту електроенергії та газу до України суперечать не тільки елементарному гуманізму, а й законодавству ЄС.

Крім того, йдеться про експорт, який в основному здійснюють приватні компанії та енергетичні транзитні мережі обох країн, які отримують від цього значні доходи.

Отже, словацький та угорський лідери готові діяти всупереч економічним інтересам своїх країн. Заяви обох урядів не лише є антиукраїнськими, завдаючи шкоди відносинам з Києвом – вони також негативно впливають на відносини з Хорватією і загалом з ЄС.

Саме Фіцо та Орбан завдають шкоди інтересам своїх країн. І все це лише для того, щоб догодити Росії.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів