Директор Світового банку: Відсутність перспективи членства в ЄС – не виправдання для України

Середа, 5 лютого 2020, 10:16 — , Європейська правда
Фото з інтерв'ю Кахокнен фінському виданню Yle

15 лютого добігає кінця каденція Сату Кахконен на посаді директора Світового банку у справах України. Від цього дня вона очолюватиме офіс банку в Індонезії, а офіс у Києві чекає нового керівника, чиє ім'я поки не оголошене.

Сату Кахконен пропрацювала в Україні 3,5 роки – вона прибула до Києва у розпал кризи навколо націоналізації ПриватБанку, ставши свідком як успіхів, так і невдач нашої держави у проведенні реформ. 

Це – її останнє інтерв'ю на посаді в Україні. "Європейська правда" скористалася можливістю почути, як змінився перебіг реформ після оновлення влади, які непопулярні зміни необхідно здійснити Україні та які дії українських політиків змушують її "опустити руки". 

"Для суттєвих змін потрібні роки. Але створена можливість успіху"

– Ви пропрацювали в Україні понад три роки. Як ви оцінюєте успіхи у проведенні реформ за цей період? Умовно кажучи, склянка наполовину порожня чи повна?

– Я би сказала, що склянка наполовину повна. 3,5 роки тому, коли я сюди приїхала, країна була у стані економічної кризи. Відтоді економіка стабілізувалася і повернулася до зростання. І, звісно, це не відбулося саме по собі – стабілізації економіки передувала низка структурних реформ.

І тепер у вас є можливість змінити "звичний" для України цикл, коли після нетривалого зростання економіки йде болісне падіння.

Я виділю три реформи, які зробили це можливим.

По-перше, це розчищення і оздоровлення банківської системи, кульмінацією якого була націоналізація ПриватБанку. Ця реформа дійсно вражає. По-друге, у 2017 році проведено пенсійну реформу, яка зупинила зростання дефіциту пенсійного фонду. І третє – відбулася раціоналізація субсидій для домогосподарств.

Усе це – про стабілізацію. А що стосується економічного росту, то багато реформ ще перебувають в процесі втілення. Але ж деякі з них донедавна вважалися такими, втілити які просто неможливо! Наприклад, боротьба з корупцією.

– Ви вважаєте антикорупційну реформу успішною?

– Ще занадто рано називати її успішною. Але вже створено систему антикорупційних органів, включно з антикорупційним судом.

Побачимо, наскільки вони ефективно зможуть працювати. Для справді суттєвих змін потрібні роки. Та проведена робота створює можливість для цього успіху.

Ще одна успішна реформа – медична, але її ще треба довести до завершення. Сподіваюся, що керівництво країни продовжить триматися цього курсу.

Але мене дуже тривожить, і навіть опускаються руки через те, що цю реформу намагаються збити через якісь "шкурні" інтереси.

Також не можу не згадати реформу освіти, розділення "Нафтогазу" та, звичайно, відкриття ринку сільськогосподарських земель.

Остання реформа – найважливіша з точку зору забезпечення зростання української економіки.

– Тому відразу про неї. Земельну реформу критикують за обмеженість. Яка позиція Світового банку з цього приводу?

– Так, вона послаблена певними обмеженнями. Але це дуже політично чутливе і напружене питання. Від початку нам було абсолютно зрозуміло, що уряду та президенту доведеться зробити цей досить непростий вибір.

Звісно, чим менше обмежень, тим кращий вплив земельної реформи на економіку.

Але навіть у нинішньому вигляді це дуже значний крок вперед, що однозначно матиме позитивний вплив на економіку.

– Наскільки обмеження зменшили ефект від реформи?

– Ми можемо стверджувати, що законодавчий пакет в його нинішньому вигляді, якщо він буде повністю реалізований, здатний прискорити зростання української економіки на 1% щороку – і це дуже гарний результат.

Звичайно, у випадку більш ліберального закону цей показник був би вищий. Ми робили приблизні розрахунки, однак я не хотіла б називати конкретні цифри.

Ми з нетерпінням чекаємо, щоб Україна провела анонсований референдум стосовно іноземців. А за п'ять років можна буде оцінити, як спрацювала ця реформа, і, можливо, повернутися до питання доцільності цих обмежень.

"Інвестори не прагнуть ручного режиму"

– Зі зміною влади в Україні темп реформ прискорився чи загальмувався?

– Нам дуже сподобався турборежим, який почався минулого літа. Це інша швидкість схвалення законів та державної політики – і мені це дуже припало до душі.

– А як щодо якості?

– Спочатку були занепокоєння, що така швидкість негативно вплине на якість, але поки що вони не справдилися. Принаймні у тих сферах, де ми працюємо.

– Проте ви самі згадали, що від проблем у реформі охорони здоров’я опускаються руки.

– Це правда, але головна причина – не в уряді.

На жаль, з минулої осені з’явилися певні групи зі своїми інтересами, які зробили спроби змінити модель фінансування охорони здоров’я на таку, яка не принесе користі народу України. Тому з боку Світового банку ми ведемо активну дискусію. Наш сигнал дуже простий: не треба руйнувати реформу, розроблену для модернізації української медицини.

 

– Ви знімаєте відповідальність за ці проблеми з уряду, покладаючи її, очевидно, на Раду…

– Жодним чином. Навпаки, я хочу, щоб уряд реалізував цю реформу. Для цього йому треба почати реформування лікарень – а це найскладніша частина цієї реформи.

І коли ми у Світовому банку бачимо пропозиції (щодо зміни медичної реформи. – ЄП), які не ґрунтуються на найкращому міжнародному досвіді і не підуть на користь народу України, – а ми зараз саме це бачимо, – то ми звертаємося до уряду: "Будь ласка, будьте тут дуже обережні". Як на наші поради реагувати – це вже відповідальність уряду.

– Де ви ще бачите ризики розвороту реформ?

– Безумовно, ризик є щодо всього того, що зараз відбувається навколо ПриватБанку.

Якщо Україна планує залучати міжнародних інвесторів, то має розуміти, що інвестори перш за все звертають увагу на передбачуваність державної політики.

Інвестори прагнуть бачити верховенство права, а не "ручного режиму".

У грудні 2016 року, коли ПриватБанк націоналізували, дуже багато було зроблено, щоб це відбулося у суворій відповідності до законодавства. Якщо ж зараз суди направлять націоналізацію в зворотний бік, то це поставить під сумнів незалежність та незаангажованість української судової системи.

– Як ви думаєте, чи робить уряд усе належне у ситуації з ПриватБанком?

– Ми це питання якраз минулого тижня обговорювали з Національним банком України, який підготував план вирішення цієї ситуації. В парламенті також зареєстрований законопроєкт, розроблений для того, щоб допомогти уряду впоратися з цим питанням, але він досі не ухвалений.

Це викликає наше занепокоєння, адже успішне оскарження рішення 2016 року матиме негативний вплив і на банківський сектор, і на економіку України в цілому.

"Ми не бачимо наближення кризи в Україні"

– Нещодавно Світовий банк покращив оцінку української економіки. Трохи дивно – на тлі падіння промисловості та історії з ПриватБанком.

– Причина в тому, що з січня по вересень минулого року українська економіка зростала з темпом 3,8% – більше, ніж ми очікували. Тому ми покращили наш прогноз на 2019 рік до 3,6%. І цей показник на той момент вже враховував очікуване сповільнення промисловості в останньому кварталі. Однак за фактом воно виявилося ще більшим, тому фактична цифра буде нижчою за наш прогноз, це вже зараз зрозуміло.

Що ж стосується майбутнього, то зростання економіки України залежатиме від того, чи зможе уряд реалізувати всі великі реформи – це відкриття ринку землі, приватизація державних підприємств, вирішення питань непрацюючих кредитів у державних банках і демонополізація цілої низки секторів. І це також залежить від того, що буде далі з "Приватом".

Якщо вказані реформи триватимуть, а націоналізація ПриватБанку залишиться без змін, то в 2020 році ми очікуємо зростання ВВП на рівні 3,7% і понад 4% в 2021 році.

– Ви згадали про падіння промисловості. В Україні відбулася стрімка ревальвація гривні. Чи не входить українська економіка у нову кризу?

– Ні, коливання валюти на ринку в умовах плаваючого валютного курсу є абсолютно нормальним явищем, і ні в якому разі не передвісником кризи.

Існують об’єктивні чинники, які впливають на попит і пропозицію валюти на ринку, під дією яких рухається курс. Наприклад, після президентських виборів змінився настрій інвесторів стосовно України, він став позитивним. Значні гроші були вкладені в державні облігації, і це вплинуло на ревальвацію гривні.

– Чи вважаєте ви нинішню девальвацію гривні загрозою для зростання української економіки?

– Я так не вважаю. Коли обмінний курс є гнучким, його коливання є природними.

Так, влада має забезпечити, щоб гривня не була переоцінена. Для цього ми рекомендуємо обережніше стежити за державними видатками, продовжити ці реформи, які вплинуть на ефективність праці, і залучать іноземні інвестиції в країну.

– Інвестори купують українські держоблігації, але це зростання інвестицій у реальну економіку непомітне – тут щось не так із самим питанням. Чи здатні змінити ситуацію анонсовані президентом механізми на кшталт "інвестиційної няні"?

– Не варто шукати коротких шляхів для залучення інвесторів, їх просто не існує.

Україна повинна покращувати інвестиційний клімат. Перш за все – зміцнити верховенство права і зменшити корупцію.

"У вас є все необхідне, щоби повторити шлях успіху"

– Український експорт ще не вийшов на довоєнні обсяги, в тому числі через закриття російського ринку. Експорт до Європи при цьому зростає. Але чи використовує Україна всі можливості для торгівлі з ЄС?

– Переваги, які дає Україні Угода про асоціацію, ще не використані до кінця.

По-перше, потрібен певний час для того, щоб ці торговельні тенденції змінилися. Але крім цього, Україна ще не втілила, наприклад, європейські вимоги стосовно безпеки продуктів харчування.

– Коли порівнюють українські реформи з реформами, які пройшли 15-20 років тому в країнах Східної Європи, часто наголошують, що ці країни мали перевагу, у них була перспектива членства ЄС, чого позбавлена Україна.

– Погоджуюсь, багато східноєвропейських країн мали перевагу у вигляді "пряника" вступу до ЄС. Але водночас я не погоджуюся з тим, що це якимось чином виправдовує той факт, що Україна не впроваджує реформи.

У вас є все необхідне, щоби повторити шлях успіху, в тому числі Угода про асоціацію з ЄС та можливості, які надають Україні міжнародні фінансові організації. Це до певної міри і є ваш "пряник Євросоюзу".

– Якщо говорити про співпрацю Світового банку та України, то традиційно ключова проблема – низький рівень використання Україною кредитів, які для неї доступні. Що з цим відбувається зараз?

– За останні 3,5 роки ми змогли виправити ситуацію.

У 2016 році, коли я приїхала до Києва, вибірка кредитів була на мінімальному рівні – лише 2% за рік від усього портфеля. Це був один з найнижчих показників у всьому світі.

Була ціла низка причин цього. Це і плинність кадрів у державних органах, і питання із закупівлями, і дуже складні бюрократичні процедури, і, на жаль, корупція.

За минулі роки міністерства та групи реалізації проєктів почали вирішувати ці питання. Завдяки цьому зараз вибірка кредитного портфеля достойна – близько 20% на рік. У регіоні Європи та Центральної Азії у середньому цей показник складає від 20% до 30%. Тобто Україні є куди зростати, але треба цінувати та берегти і нині існуючий рівень.

Ми дійсно дуже задоволені таким зростанням, і це дозволяє Світовому банку знову збільшити фінансову підтримку України.

– Наостанок спитаю про загальну макроекономічну ситуацію. Чи чекаєте ви на світову фінансову кризу?

– Більшість економістів передбачають повільніше економічне зростання в 2020-2021 році. Підкреслю, не нову глобальну кризу, але скромніші темпи росту.

Світовий банк прогнозує в 2020 році 2,5% зростання світової економіки. Це один з найнижчих показників після фінансової кризи. Гірше було лише минулого року, 2,4%. Основна причина – торговельна напруженість між ключовими економіками світу, через яку зростання торгівлі сповільнилося до 1,4% в 2019 році. І це, звичайно, не може не турбувати. Але тут є і позитивні новини: США та Китай досягнули угоди на першому етапі. Через це очікується, що торговельна напруженість піде на спад.

Та крім того, існує ризик, що великі глобальні економіки можуть піти у фазу більшого сповільнення. Це, якщо станеться, створить чималі проблеми для ринків, що розвиваються. В тому числі й для України.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua