Наприкінці липня – на початку серпня Західні Балкани сколихнули дві заяви, які декого змусили замислитися: невже нова війна незабаром почнеться?

Спочатку Владимир Джуканович, один з топ-функціонерів партії сербського президента Александара Вучича, заявив про можливість проведення Сербією "денацифікації" регіону, що згодом було спростовано.

А за декілька днів російський посол у Белграді Александр Боцан-Харченко заявив про можливість створення в Сербії російської військової бази.

На Заході це було оцінено як ще одна спроба Росії запалити сірник біля діжки з порохом, йдеться в статті кандидата історичних наук, тимчасового повіреного у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік) Володимира Цибульника Сербська відмова для Путіна: чи буде на Балканах військова база РФ.

Історія про російську базу є досить старою. Кремль давно мріяв отримати військову базу, розмови про це почалися ще в 2007 році.

Начальник генштабу РФ по-військовому відверто заявляв, що базу буде створено, якщо "Сербії це буде потрібно".

Підкреслимо, що обговорення цього питання відбувалося в 2007 році, майже за рік після виходу Чорногорії зі складу єдиної держави Сербії та Чорногорії.

Коли серби відмовили, росіяни звернули свою увагу на Чорногорію, визнали нарешті її незалежність та запропонували створити в порту Бар свою військово-морську базу.

Але чорногорці казали: чудово, але це не моя компетенція, треба рішення президента, прем’єра і далі... 

Та у Сербії РФ вдалося добитися часткового успіху. В 2009 році Росія та Сербія домовилися створити центр із протидії надзвичайним ситуаціям і у 2012 році запрацював так званий "російсько-сербський гуманітарний центр" у місті Ніш, який більше схожий на базу сил швидкого реагування або шпигунський центр.

Проте цього було явно недостатньо, щоб утримати Сербію в орбіті впливу РФ.

Навіть у самій Сербії мало знають про те, що в країні вже є справжня військова база. І мова не про "гуманітарний" російський центр в Ніші. А про військовий Центр США на півдні країни в місті Буяновац, де розташований навчальний центр (до речі, зовсім недалеко від бази НАТО Бондстіл у Косові).

Росія все більше втрачала свій вплив у регіоні – політичний, економічний, військовий, гуманітарний, а рух балканських держав до Євросоюзу та НАТО вів до того, що цей процес ставав неминучим.

Але з 2014 року у РФ з'явився новий шанс "розвернути" ситуацію на Балканах на свою користь. Анексія Криму та початок війни в Україні створили для Сербії ілюзію можливості нового перегляду кордонів і на Балканах. 

І тут Росія всіляко підтримувала такі дії сербського партнера, підштовхнувши Белград до початку гонки озброєнь.

У 2016 році було підписано угоду про військово-технічне співробітництво двох країн: сербська армія отримала 90 одиниць бронетехніки, шість літаків МІГ-29, ракетний комплекс С-300. Проте, все це було не першої свіжості і вимагало глибокої модернізації, досить дорогої.

Російська заява щодо бази – це відвертий тиск на президента Сербії Вучича, намагання не допустити підтримки антиросійських санкцій, що є однією з важливих вимог євроінтеграції.

Проблема вибору – або шлях до Євросоюзу, або російська база, – все більше починає тиснути на президента Сербії.

Створення російської бази підірве імідж Сербії як лідера регіону та призведе до ізоляції від сусідів, які вже є членами НАТО. 

Ну і нарешті, сам час заяви свідчить про її провокаційний характер – іде складний процес формування уряду після квітневих виборів цього року, країна понад чотири місяці залишається без уряду. І тема бази може негативно вплинути на цей процес.

Разом з тим, створення російської військової бази в Сербії, на думку абсолютної більшості експертів, неможливе. 

Докладніше - у матеріалі Володимира Цибульника Сербська відмова для Путіна: чи буде на Балканах військова база РФ.