Бельгія не порушила права людини, яка страждала на депресію, коли прийняла її рішення про проведення процедури евтаназії.

Таке рішення виніс Європейський суд з прав людини, пише "Європейська правда" з посиланням на Politico.

Судді винесли рішення на користь Бельгії за трьома з чотирьох пунктів, визнавши провину лише в тому, як уряд провів перевірку після проведення евтаназії.

Справа стосується Годеліви де Труайє, якій було 64 роки, коли процедура була проведена в 2012 році. Вона страждала від хронічної депресії близько 40 років, коли звернулася до онколога Віма Дістелманса з проханням провести евтаназію. Дістелманс є відомим у Бельгії активістом, який виступає за право на смерть.

"Наприкінці розмови лікар зробив висновок, що вона сильно травмована, що у неї серйозний розлад особистості і настрою, і що вона більше не вірить в одужання або лікування. Він погодився стати її лікарем відповідно до Закону про евтаназію", - йдеться у короткому викладі висновків суду.

Зі скаргою до суду звернувся син де Труайє, Том Мортьє, який заявив, що не був належним чином поінформований про рішення розпочати процедуру.

ЄСПЛ зазначив, що Мортьє отримав електронного листа від матері, в якому вона висловила свої побажання, і на який він не відповів. Однак де Труайє не хотіла дзвонити дітям, побоюючись затягування процедури. Мортьє був проінформований лікарнею на наступний день після проведення евтаназії.

Суд встановив, що ні законодавча база Бельгії щодо евтаназії, ні її застосування в даному конкретному випадку не порушували статтю 2 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя.

Судді також встановили, що держава дотрималася права де Труайє на недоторканність приватного і сімейного життя, яке захищається статтею 8 конвенції. Лікарі доклали розумних зусиль для того, щоб вона могла спілкуватися зі своїми дітьми, захищаючи при цьому її право на недоторканність приватного життя.

В одному випадку судді визнали провину держави, встановивши, що бельгійський уряд не розглянув справу належним чином ні в ході обов'язкового розгляду, проведеного його комісією з евтаназії, ні в ході кримінального розслідування після неї.