Чехія – один із найнадійніших союзників України у протидії агресії РФ. Цей курс має лише посилитися після перемоги на останніх президентських виборах відставного генерала Петра Павела.

Але як Чехії вдалося зберегти проукраїнський курс за президентства Мілоша Земана – одного з найбільш проросійських голів держав Євросоюзу? Того самого Земана, який перед війною пропонував узаконити анексію Криму в обмін на виплату Україні компенсації?

Це стало можливим завдяки продуманій системі розподілу владних повноважень, йдеться у статті аналітика Центру спільних дій Назара Заболотного Чому Чехії вдалося: як Прага змогла побудувати сильну державу зі слабким президентом.

В конституції Чехії прямо записано, що насильство не може бути засобом політичної боротьби. У тій же нормі визначено, що політична система заснована на вільній конкуренції політичних партій. 

Це закладає принцип пропорційного представництва в нижній палаті парламенту, яка є ключовим інститутом системи чеської влади.  

Чеський парламент складається з двох палат: нижньої – Палати депутатів і верхньої – Сенату. 

До нижньої палати входять 200 депутатів, які обираються у 14 регіональних округах на пропорційній основі за відкритими списками на чотири роки. 

Сенат – це 81 сенатор, які обираються на шість років за мажоритарною системою. Третина Сенату оновлюється що два роки. 

Депутатом можна стати з 21-річного віку, а сенатором – з 40-річного.  

Палати парламенту не мають однакової сили. 

Законопроєкти подаються лише до Палати депутатів. А от право законодавчої ініціативи мають депутати, група депутатів, Сенат, уряд чи навіть влада регіонів.  

Звичайні закони Палата депутатів приймає простою більшістю від присутніх за умови, що в залі є не менше третини народних обранців. 

Після ухвалення рішення в цілому у нижній палаті його розглядає палата верхня – Сенат. Він може упродовж 30 днів затвердити, відхилити або повернути проєкт до Палати депутатів з поправками. 

Простіше ухвалення рішень у нижній палаті та жорсткі часові рамки для розгляду питань у верхній палаті робить чеський парламент значно ефективнішим за українську Верховну раду.

Хоча Чехія є парламентською республікою, наші західні друзі обирають свого номінального лідера всенародним голосуванням. Щоправда, ця практика з'явилася лише 10 років тому – до того президентів обирали у парламенті. 

Президента обирають на п'ять років і ніхто не може бути обраний понад два рази поспіль.  

Чеський лідер має традиційні для парламентської республіки церемоніальні повноваження у сфері зовнішніх відносин: приймає вірчі грамоти іноземних послів та формує закордонні дипломатичні установи самої Чехії. 

Також він є верховним головнокомандувачем збройних сил, але на практиці питаннями війська здебільшого займається профільний міністр.  

Конституція надає президенту повноваження призначати прем’єра та інших міністрів. Однак жоден склад уряду не може працювати без згоди парламентарів. Тому президент лише номінує той склад урядовців, який йому пропонує парламентська більшість.  

Чеський лідер влади має дуже мало і здебільшого відповідає за державний церемоніал, а не фактичне управління країною.

Втім, чеська конституція, на відміну від української, дозволяє парламенту розширювати повноваження президента законами.  

Склад уряду фактично визначає Палата депутатів – номінованим прем’єру та міністрам треба отримати від парламентарів вотум довіри не пізніше ніж через 30 днів після їхнього внесення президентом.

Тобто побути міністром у Чехії можна і без згоди парламенту, але дуже недовго.  

Модель влади, яку прийняла Чехія в процесі демократизації суспільства, закономірно зробила країну успішною. Вона проста й ефективна, що сприяє швидкому ухваленню рішень. 

А злагоджена робота уряду і парламенту допомагає розв'язувати проблеми громадян, а не займатися нескінченною імітацією.  

Важливим висновком для України є те, що держава може існувати без всесильного вождя і нічого від того не втрачати, а навпаки – вигравати.

Докладніше – у матеріалі Назара Заболотного Чому Чехії вдалося: як Прага змогла побудувати сильну державу зі слабким президентом.