Чому Трамп знову злий на Канаду і які наслідки це може мати

Нинішня ситуація навколо Гренландії оживила побоювання Канади щодо безпеки та політичної стабільності, змусивши канадських політиків і громадськість мобілізуватися на захист національних інтересів.

Про те, як і чому президент США турбує Канаду, читайте в статті проректора Українського католицького університету Дмитра Шеренговського Нова ціль агресії Трампа: як Канада готується до протистояння зі Сполученими Штатами. Далі – стислий її виклад.

Для багатьох у Канаді агресивна риторика Білого дому щодо Гренландії стала тривожним дежавю.

Заяви, які ще рік тому звучали як абсурдні жарти, тепер сприймаються як цілком реальна загроза.

За даними Pew Research, 2025 року близько 59% канадців назвали США найбільшою загрозою для країни, в той час як ще 2019 року так вважали лише 20%, а головним ворогом тоді бачили Китай.

Тепер же Вашингтон випереджає Пекін в антирейтингу більш ніж утричі.

Інше опитування центру OPSA ще у жовтні 2025 року, котре цитує Globalnews, показує, що 37% північних канадців назвали американську присутність найбільшою небезпекою для Канади, тоді як Росію назвали такою 35%, а Китай – лише 17%.

Іншими словами, у канадській Арктиці Вашингтон тепер бояться більше, аніж Москву. Особливо гостро це сприймають в Юконі, котрий межує з американською Аляскою, та Нунавуті, чия північна сусідка – якраз Гренландія.

На тлі ескалації довкола Гренландії канадський уряд одразу став на бік Данії та ЄС. Канадська громадськість і медіа теж відреагували гостро. 

Гренландія, як і канадська північ, багата на корисні копалини. Саме там зосереджені величезні поклади нафти та рідкісноземельних елементів, необхідних для сучасної електроніки.

Крім того, Гренландія – це стратегічний плацдарм: контроль над островом дає США панування над Північним Льодовитим океаном і Північним Атлантичним перехрестям, де проходять маршрути між Північною Америкою, Європою та Азією.

Показово, що обґрунтовуючи свої посягання, Трамп заявляє про "національну безпеку" США – мовляв, Америка "потребує" володіння Арктикою, інакше там зміцняться Росія чи Китай.

Для прем’єра Карні ситуація виглядає непросто – з одного боку, необхідно виявити солідарність з європейськими союзниками, але одночасно намагатися не нажити собі ворога в особі Трампа.

Пряма військова інтервенція США в Канаду малоймовірна, тож фактично йдеться про гібридні методи американського тиску.

Наприклад, американський президент може підняти питання кордону між США і Канадою і вже погрожує "прибрати" 49-ту паралель, що розділяє США і Канаду.

Існують побоювання, що Білий дім може в односторонньому порядку порушити давні двосторонні угоди про спільне використання природних ресурсів, а також агресивно оскаржувати канадський суверенітет в Арктиці (американці можуть демонстративно провести свої кораблі крізь Північно-Західний прохід, який Оттава вважає своїми внутрішніми водами, а Вашингтон – міжнародною протокою).

Також в арсеналі Трампа залишається економічний і технологічний контроль.

Ще один виклик – Трамп вимагатиме від Оттави відмовитися від будь-яких кроків з диверсифікації торгівлі та інвестицій, які зменшують залежність від США.

Уже зараз видно: щоразу, коли Канада намагається налагодити зв’язки з Європою чи Азією, Вашингтон реагує болісно.

Іншими словами, Трамп бачить Канаду як частину американської сфери впливу, де не повинно залишитися місця для "суб’єктності" або чужих гравців.

Ця ситуація може мати довготривалі наслідки. Між Оттавою і Вашингтоном виросла стіна недовіри, яку буде непросто зруйнувати навіть після зміни адміністрації в Білому домі.

Докладніше – в матеріалі Дмитра Шеренговського Нова ціль агресії Трампа: як Канада готується до протистояння зі Сполученими Штатами.