Як "метанова" реформа може допомогти Україні наблизити членство в ЄС і заробити

Метанова політика перестає бути вузькою кліматичною темою і стає для Європи частиною заходів з підвищення енергетичної безпеки, надійності та прозорості постачань енергоресурсів. 

Нещодавно Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) опублікувало нову доповідь Global Methane Tracker 2026.  

Вона показує, що скорочення витоків газу та відмова від марнотратства у вигляді неаварійного факельного спалювання могли би зробити доступними для споживачів до 200 млрд кубометрів газу щороку.

Про те, чому метанова політика має бути однією з ключових реформ енергетичного сектора України і як діяти, читайте в статті експерта з кліматичної та енергетичної політики Razom We Stand Олега Савицького П’ять кроків і понад мільярд євро щороку: чому Україна має ухвалити Метановий регламент ЄС. Далі – стислий її виклад. 

Україна – країна-кандидат на вступ до ЄС, яка має велику газову інфраструктуру з підземними сховищами, видобутком газу, вугільними шахтами, застарілими газовими мережами – та значними втратами енергоресурсів. 

У 2023 році метан становив близько 27% загальних викидів парникових газів України.

При цьому 71% національних викидів метану генерував енергетичний сектор.

Без повної імплементації Метанового регламенту ЄС Україна вже з 2028 року може зіштовхнутися з новою реальністю на газовому ринку Європи. З 2030 року імпорт має відповідати граничним значенням метанової інтенсивності, які визначить Єврокомісія. 

Але тиск на імпортерів у комерційній сфері почнеться раніше. 

Європейські покупці, трейдери, банки та страхові компанії вимагатимуть доказів того, що поставки нафти і газу мають прозорий, виміряний і верифікований метановий слід – від джерел видобутку і до надходження на територію ЄС.

Нібито все складно, однак стимули для скорочення викидів метану вагомі. 

За оцінкою проєкту Green Deal Ukraine, обсяг метану, який потенційно можна отримати в Україні як додаткове паливо за рахунок відповідних галузевих заходів в Україні, становить близько 3 млрд кубометрів на рік. 

Йдеться про скорочення викидів та витоків метану від нафтогазового сектора, утилізацію його на полігонах твердих побутових відходів та станціях очищення стічних вод, а також дегазацію вугільних шахт, які залишилися на контрольованих територіях. 

Повне використання цього потенціалу могло б покрити до 10–15% попиту України на природний газ і скоротити викиди парникових газів на 60–85 млн тонн CO₂-еквіваленту щороку.

А ще добре на цьому заробити – до 11 млрд євро протягом наступних 10 років. 

Це означає подвійну вигоду – гроші, не витрачені на імпорт газу, можуть бути інвестовані у національну економіку.

Метановий регламент ЄС уже є одним із бенчмарків (критеріїв) Національної програми адаптації законодавства України до acquis ЄС. 

Урядова програма прямо передбачає перенесення в українське законодавство ключових положень Регламенту 2024/1787 до кінця 2027 року – включно з визначенням компетентних органів, впровадженням системи моніторингу, звітності та верифікації, а також інвентаризацією недіючих свердловин та покинутих вугільних шахт.

В практичній площині Україні потрібно здійснити п’ять послідовних кроків.

Перший – ухвалити рамковий закон для імплементації Регламенту ЄС 2024/1787. 

Другий – визначити компетентні органи та їхні повноваження. 

Третій – створити систему моніторингу, звітності та верифікації метану на основі даних вимірювань. 

Четвертий – запровадити програми LDAR, тобто регулярного виявлення та усунення витоків, а також правила щодо стравлювання і факельного спалювання газу. 

П’ятий – забезпечити необхідне фінансування та кадрове забезпечення. 

Докладніше – в матеріалі Олега Савицького П’ять кроків і понад мільярд євро щороку: чому Україна має ухвалити Метановий регламент ЄС.