Что такое Гагаузия в Молдове, как Россия её "оккупировала" и что следует делать Украине

Коли згадують про проросійський, лояльний до Кремля регіон Молдови – то зазвичай кажуть про Придністров'я. І для того є підстави. Там розташована російська воєнна база; багато років поспіль регіон існує виключно коштом російських дотацій (чи то газових, чи то фінансових); там проживає значна частка громадян Росії, яким Москва спеціально для цього роздавала паспорти.

Але вибори щоразу свідчать, що у Молдові є регіони з іще вищим рівнем підтримки Кремля.

Перш за все це – Гагаузька автономія на півдні Молдови. Тут, на відміну від Придністров’я, немає російських військ або танків. Але політично Гагаузію поза сумнівом можна вважати окупованою. Минулі вибори у регіоні, які Москва фальсифікувала, фактично призначивши своїх маріонеток на ключові посади, є наочним підтвердженням цього. 

Про витоки проросійськості гагаузів та про те, як Україна може долучитися до боротьби з гібридним впливом Кремля, розповідає Іван Капсамун – журналіст, ветеран війни проти Росії та етнічний гагауз, який дуже щільно працює з гагаузами Молдови. 

Гагаузький народ поділений між Молдовою і Україною, і російська агресія (та ставлення до неї) стала ще однією лінією поділу. Про все це – у відео Європейської правди.

А для тих, хто надає перевагу читанню, ми підготували також текстову структуровану версію головних тез розмови. Далі – цитати, викладені від першої особи.

Про вплив Росії у Гагаузії

Гагаузьку автономію у Молдові створили у 1994 році для вирішення етнічних питань. Перед тим у Комраті навіть проголосили ніким не визнану незалежну Гагаузьку республіку; але за допомогою Туреччини, вдалося домовитися з Кишиневом про компроміс – створення автономії (її офіційна назва – Gagauz Yeri, дослівний переклад – "земля гагаузів").

Попри те, що Молдова – унітарна держава, Гагаузія має всі інструменти автономії.

Вони обирають свого башкана (посада, що є аналогом президента). Башкан очолює місцевий уряд ("Виконавчий комітет" або Bakannık Komiteti), а також стає членом уряду Молдови. У Гагаузії є свій парламент ("Народні збори" або Halk Topluşu). Також є багато атрибутики автономії.

Від початку ідея полягала у тому, щоби зберегти гагаузький народ і дати поштовх розвитку гагаузької мови.

Але в реальності регіон опинився під впливом Росії.

Від проголошення незалежності Молдови російська пропаганда працювала над тим, щоб гагаузи були орієнтовані на Москву, а автономія стала "резервацією русского міра".

Зараз коренем проблем автономії є дві речі, пов’язані зі впливом РФ.

По-перше, дійшло до того, що влада Гагаузії іноді більше захищає російську, ніж гагаузьку мову, який дійсно загрожує зникнення та для захисту якої Гагаузька автономія і була створена.

А по-друге, спецстатус Гагаузії став для Москви інструментом дестабілізації Молдови і підривання її державності. Це стосується, зокрема, європейського шляху країни, проти чого виступають проросійські лідери Гагаузії.

У Гагаузії здавна діє правило: щоби прийти до влади – ти маєш публічно любити Росію.

Це було обов’язковою умовою. Їй спочатку відповідав Георгій Табунщик, глава автономії у 1995-99 та 2002-06 роках, потім Михаіл Формузал, башкан у 2006-15 роках, ну й Ірина Влах, що очолювала регіон у 2015-23 роках (наприклад, Влах перемогла на виборах із білбордами "Разом з Росією").

Але коли у 2023-му башканкою стала Євгенія Гуцул, ця залежність перейшла на новий рівень.

До початку кампанії Гуцул у Гагаузії взагалі ніхто не знав. Але її представив як свою людину проросійський олігарх-утікач Ілан Шор, а Москва роздала гагаузам гроші, показала обличчя цієї дівчини і сказала: ось це буде у вас башканом.

Тобто голоси по-суті просто купили.

Але зробити це вдалося саме завдяки рокам пропаганди, які поставили весь регіон у залежність від Москви.

Про намагання Молдови розрубати вузол

Зараз Кишинів намагається зруйнувати цю російську вертикаль. Башканка Євгенія Гуцул сидить у тюрмі за звинуваченнями у незаконному російському фінансуванні (її засудили до семи років в'язниці). Частина її соратників – у бігах.

Але Росія зберігає вплив.

Казати про деокупацію Гагаузії поки зарано.

Так, замість ув’язненої Гуцул обов'язки виконує Ілля Узун – також людина Шора, та, відповідно, людина Кремля.

Причому зараз у Гагаузії фактично немає легітимної влади. Ілля Узун, який керує регіоном у статусі в.о., більше виконує декоративну роль, зокрема може виходити на мітинги і проклинати Молдову – що він і робить.

Повноваження парламенту Гагаузії, тобто Народних зборів, закінчилися ще в листопаді 2025 року. І в теперішньому його статусі парламент не може ухвалювати більшість типів рішень. Колишній спікер Дмітрій Константінов – в бігах через кримінальну справу проти нього.  

Словом, керівництво автономії треба переобрати.  

Але оголосити нові вибори поки неможливо.

Місцеве законодавство про вибори суперечить оновленому виборчому кодексу Молдови, і депутати Народних зборів не хочуть виправляти невідповідності. Причому суперечка часом йде про деталі – наприклад, небажання перейменовувати назву "Центральна виборча комісія Гагаузії" в "Центральна виборча рада Гагаузії"

Утім, "перезавантажити" Гагаузію – реально.

Адже насправді Росії треба провести там вибори.

Кремлю потрібна повноцінна, легітимна влада у автономії, щоби знову "качати" Молдову. Тому шорівські депутати вже двічі призначали день голосування – спочатку на 22 березня, потім на 21 червня – але центральна влада їх скасовувала через юридичні проблеми.

Кишиневу теж потрібні вибори в Гагаузії – але не такі "вибори", як було досі, коли всі процеси там контролювала Москва.

Зараз потроху налагоджується діалог між Комратом і Кишиневом про те, як це зробити. Вони домовляються про спільні підходи, і хочуть вийти на вибори десь восени. Хоча Кремль цьому дуже противиться і через підконтрольних людей в Гагаузії поки не дає прийняти компромісне рішення. 

Про те, як діє Молдова

Кишиневу треба віддати належне. Торік на національних виборах вони показали, що вміють обмежувати Москву.

Уряду тоді вдалося зупинити "мережу Шора", через яку Кремль купував голоси. Плюс, вони не допустили до виборів відверто проросійські сили – наприклад "серце Молдови" ексбашканки Ірини Влах зняли з перегонів прямо перед голосуванням.

Тим самим чином хочуть працювати і по Гагаузії.

Головна задача Кишинева – зробити, щоби вибори знову не купила Москва.

Для цього треба виборчі правила в автономії привести у відповідність національному законодавству (включаючи зміну назви місцевого виборчкома, який має стати "виборчою радою").

Але ключове питання – звичайно, не у назві виборчого органу.

Молдова має бути впевнена, що "вбила" шорівську мережу підкупу. Треба створити механізми контролю чесності цих виборів, та такі правила, за яких не підконтрольні Кремлю сили та політики захочуть піти на вибори і матимуть на них шанси.

Адже здорові сили у Гагаузії є.

Мери міст там – достатньо адекватні. Наприклад, мер Комрата Сергєй Анастасов не належить до групи Шора. Комрат під його керівництвом бере участь у європейських програмах. І от днями Анастасов заявив, що може взяти участь у виборах башкана.

Є там й інші не проросійські люди. Їхня участь – єдиний шанс на реальне перезавантаження Гагаузії. Бо якщо люди Шора знову переможуть – Москва збереже нинішній вплив у регіоні.

Хоча є й велика небезпека, що навіть без впливу Шора гагаузи все одно голосуватимуть за Росію, тобто за відкрито проросійських кандидатів.

Про досвід України для гагаузів Молдови

Далеко не всі гагаузи "ватники" – навіть суто з тієї причини, що гагаузи живуть не лише у Молдові, а й також в Україні.

Зараз в Силах оборони України воює близько 600 етнічних гагаузів. Більше 100 з них за час війни отримали тяжкі поранення. Ще більше 40 – загинули, захищаючи Україну. Ми, гагаузи, стали частиною української політичної нації, ми також платимо ціну за збереження української держави.

Звісно, і серед українських гагаузів є різні люди. Але велика кількість з них люблять Україну і є громадянами нашої держави в усіх сенсах.

Крім того, етнічні гагаузи долучені до фактично усіх сфер – вони є у науці, у медицині, у спорті, у поліції, де завгодно. І коли я на війні отримав серйозні поранення обох ніг, то їх у одеському шпиталі фактично "збирав" Ілля Гайдаржи – дуже відомий лікар, і також етнічний гагауз.

Тож гагаузи України точно не чекають тут "русского міра".

Наш приклад варто використати, щоби допомогти Гагаузії змінитися.

Але тут потрібні спільні дії Кишинева і Києва.

Потрібна інформаційна кампанія. До певної міри – навіть контрпропаганда, протидія багаторічній пропаганді Росії.

Ми можемо показувати приклад українських гагаузів, пояснювати, як вони інтегровані до спільної політичної нації. Гагаузи України можуть розповідати гагаузам Молдови, що Росія – це недобре. Розповідати про війну.

Це – довга робота, бо неможливо швидко змінити мислення людей, яке десятиліттями формувала російська пропаганда.

Про статус гагаузів в Україні

Гагаузів в Україні близько 30 тисяч. І маю наголосити, що з боку української держави немає ніяких перепон для розвитку нашого народу, і за це можна подякувати. Так, великої допомоги також не було. Але етнічним гагаузам треба усвідомити, що питання нашого виживання як нації – це те, чим перш за все маємо перейматися ми самі.

Якщо ми не будемо говорити гагаузькою мовою – ніхто нас не змушуватиме це робити.

Утім, додаткові можливості – дійсно потрібні.

Нещодавно у Верховній Раді група депутатів зареєструвала проєкт змін до закону про корінні народи України, додавши до переліку – окрім кримських татар, караїмів і кримчаків – ще й гагаузів.

Це було б логічно, адже ми підпадаємо під критерії визначення корінного народу.

Останні історичні дослідження свідчать, що наше формування як народу, почалося тут, у Буджаку – тобто, зокрема на території України – і остаточно гагаузький народ також сформувався тут, після переселення на Балкани та повернення в Буджак. Більше 200 років гагаузи живуть на території України, і саме тут їх почали називати гагаузами. Тобто ми є автохтонним народом, який сформувався на території сучасної України.

Другий критерій у законі – те, що корінний народ не повинен мати державного утворення поза межами України. І це теж дотримане, бо Гагаузька автономія – це не державне утворення, а регіон у складі унітарної Молдови.

Тому ми хочемо, щоб український парламент визнав гагаузів корінним народом України.

Статус корінного народу надасть інструменти для того, щоб ми збереглися як народ, і дозволить державі посилити підтримку гагаузької самобутності. Це допоможе нам зберегти, врятувати свою мову.

Підкреслю: не створюючи жодних проблем для української держави. Бо жодного прояву сепаратизму, навіть прагнення автономії чи чогось подібного з боку українських гагаузів – немає і ніколи не було.

Навпаки, це вигідно українській державі.

Це створить позитивний приклад, альтернативу для гагаузів у сусідній Молдові.

Дозволить показати, що в Україні гагаузький етнос отримує підтримку. Це актуалізує контакти – а нам дійсно потрібно більше спілкування з гагаузами Молдови. Адже гагаузи України, як вже йшлося, не проросійські.

І чим більше контактів, тим більше ми зможемо пояснити свою позицію у Молдові.

Ми маємо показувати, як гагаузи в Україні стали частиною українського суспільства, і при цьому мають повагу і визнання з боку держави.

Це буде ще одним аргументом для гагаузів Молдови замислитися над тим, чому вони досі не є частиною молдовського суспільства, а натомість витрачають сили на те, щоби вставляти палки в колеса центральній владі.

І, зрештою, важливим є спільний шлях України і Молдови до Європейського Союзу.

Наш вступ до ЄС відкриє нові можливості для представників гагаузького народу як на Одещині, так і в Гагаузії. Бо якщо обидві наші країни будуть в ЄС, то між нами буде "менше кордонів" і більше можливостей для співпраці. І тому гагаузам Молдови не варто боятися вступу в ЄС – навпаки, цього треба прагнути.

Про те, що Москва мала б бути ворогом для гагаузів Молдови

У радянські часи гагаузів знищували. 

Я нагадаю, що гагаузи – на відміну від українців у багатьох районах Одещини – не мали досвіду Голодомору 1932-1933 років з тієї причини, що ця територія була у складі Румунії.

Але щойно в 1944-1945 роках прийшли "совєти" – наш народ відчув усе. Проти гагаузів застосували весь набір радянських інструментів: штучний голод, "розкуркулення", депортації в Сибір, політичні репресії, трудармії, тощо. Гагаузьку інтелігенцію фізично знищили. А решту людей – загнали у колгоспи і радгоспи.

Як так сталося, що попри всі злочини, які скоювала Москва, гагаузи люблять Росію?

До певної міри це "стокгольмський синдром", коли люди починають любити свого ката, того, хто тебе знищує. Саме для цього "совєти" винищили гагаузьку інтелігенцію, щоби з тих, хто лишився, "ліпити" радянських людей.

І тут я хочу додати, що у Молдові – значною мірою завдяки пропаганді – це відбулося не лише із гагаузами. З етнічними болгарами, які компактно проживають на півдні Молдови, в Тараклійському районі, така сама ситуація: там люблять Росію і голосують за проросійські сили.

Етнічні українці у Молдові – здебільшого теж проросійські (читайте про це у статті "Хто та чому формує основу підтримки Кремля у Молдові").

Зрештою, навіть в Україні в деяких регіонах, що пережили Голодомор – наприклад, на Донбасі – років 15 тому навіть етнічні українці були здебільшого проросійськими (хоч і не тією мірою, як в Гагаузії, не 90%).

Також гагаузи живуть історичним міфом, який вам може повторити ледь не кожен у Гагаузії – що, мовляв, саме завдяки Росії на початку 19-го століття вони отримали землі на яких зараз живуть. Що саме російська імперія, витіснивши звідти ногайських татар, подарувала ці території етнічним гагаузам і болгарам. Хоча це не так.

Насправді пращури гагаузів жили в Буджаку ще тисячу років тому, коли ще й Москви не було. Потім гагаузи переселилися на Балкани, а за 500 років повернулися назад.

А згодом, в середині 19-го століття – гагаузи були змушені ще й викуповувати свої землі у російської імперії, тож такий собі подарунок.

Але ці міфи закладали в голови гагаузів десятиріччями, і вони там глибоко засіли.

Про спільне і відмінне для гагаузів Молдови і України

З гагаузькою мовою, на жаль, є великі проблеми і в Молдові, і в Україні.

Наша мова зберігалася і жила в родинах, в традиціях, тому у гагаузьких селах у дітей першою мовою була саме гагаузька.

Але світ змінюється. Глобалізація, інтернет – все це має свій вплив. Тому потрібні механізми збереження мови. Вони мали би працювати у Гагаузькій автономії, де в основному законі ("Уложение Гагаузии" або Düzenleme Gagauz Eri) написано, що "Офіційними мовами в Гагаузії є гагаузька, молдавська та російська мови", а також, що "Відродження, збереження, розвиток та розширення сфери вживання гагаузької мови є пріоритетними завданнями органів влади Гагаузії".

Від початку потрібно було підняти гагаузьку мову з рівня "хатньої", сімейної мови – на офіційний рівень, ввести її в дитячі садочки і школи. І тоді було б більше шансів на збереження і розвиток мови, бо для цього дійсно поступово створювалися умови. Є освітні програми, є підручники, є Комратський університет, є Науково-дослідний центр.

В законодавстві Гагаузької автономії також заклали норми, що низку керівних посад можуть обіймати лише політики, що володіють гагаузькою мовою. І було би цілком логічно, щоби місцеві політики переходили на спілкування гагаузькою мовою.  

А в реальності – всі спілкуються російською.

І не лише політики. Хоча гагаузи визнають, що це наша рідна мова – але діти до 10 років її фактично не знають. І навіть у Гагаузії постає питання про те, як рятувати мову.

Дуже негативно вплинуло те, що регіон фактично захопила Росія.

Доходить до комічних – але насправді сумних ситуацій. Нещодавно у Комраті був міністр освіти Молдови Дан Перчун, який заявив, що гагаузька мова має поступово займати місце російської у роботі в Гагаузькій автономії. У відповідь почали виходити місцеві політики, "шістки" Шора, і кричати, мовляв, "у нас тут хочуть відібрати російську мову", тобто виходить так, що Кишинів змушує їх вивчати гагаузьку мову. І це кажуть люди, які називають себе гагаузами! Хіба це не парадокс?

Це манкуртство.

Коли ти захищаєш чуже, а не своє.

Я коли маю нагоду говорити про це у Гагаузії – завжди закликаю їх – досить гратися в геополітику. Москва вас просто використовує як інструмент, і кидає на амбразуру у своїй боротьбі проти Кишинева. Зосередьтеся нарешті на власних інтересах. У вас є всі інструменти, які дозволяють захищати гагаузьку самобутність, мову, традиції – те, заради чого і створювалася автономія. Вам ніхто не заважає розвиватися в рамках Молдови.

Та, на жаль, зараз системно цю думку їм не доносять, і вони поки не дуже готові її сприймати.

Інша проблема: українських і молдовських гагаузів дуже сильно розділило питання війни.

В Україні етнічні гагаузи воюють, і навіть поза фронтом, у Одесі – гинуть під час обстрілів. Нас знищує Росія, яка прийшла до нас війною.

Але ми так і не дочекалися засудження війни з боку офіційної Гагаузії.

На рівні сімей розуміння більше. Пересічні гагаузи приймали біженців з України, і гагаузів, і українців. Але на офіційному рівні не прозвучало ані слова у підтримку гагаузів України, бо вони боялися, що на це скаже Росія.

І нас це розділило.

Але я впевнений  – наша культура, наша мова ще зможе нас об’єднати. 

Викладення Івана Капсамуна,

записав Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"