У ніч проти 31 травня 2025 року невідомі облили зеленою фарбою три паризькі синагоги й Меморіал Шоа, а в ніч на 9 вересня розклали дев'ять свинячих голів під мечетями Парижа й найближчих передмість. На деяких синім чорнилом було виведено "Macron" – тобто прізвище французького президента. 

Виконавців знайшли і судили. Але прямо вказав на те, хто стоїть за свинячими головами біля паризьких мечетей, не французький суддя. 

Це зробив суд у Смедереві, сербському місті за п'ятдесят кілометрів від Белграда. Наприкінці грудня 2025 року він засудив трьох молодих сербів і назвав їхній осередок групою, "яку фінансували та яка виконувала накази спецслужб Російської Федерації". 

Щоправда, покарання не вражає: від шести до вісімнадцяти місяців "ув'язнення" вдома під електронним наглядом.

Я стежу за цими справами з Києва і давно не дивуюся м'якості таких вироків. 

Дивує інше: найчіткіше визначення скоєному дали в країні-кандидаті на вступ до ЄС, а не в державі, на чиїх вулицях усе відбулося. Досі єдиною справою у Франції, яку влада офіційно приписала ФСБ, є сині зірки Давида на паризьких стінах у 2023 році. 

Чому так?

Закон, що запізнився на десять тижнів

Відповідь криється не в обережності французьких суддів, а в календарі.

Ось промовистий приклад.

31 жовтня 2025 року паризький суд ухвалив вирок у справі "червоних рук". У ніч проти 14 травня 2024 року на стінах у IV і V округах з'явилося близько п'ятисот трафаретних червоних долонь, тридцять п'ять із них – на Стіні праведників біля Меморіалу Шоа. 

Четверо болгар отримали від двох до чотирьох років ув'язнення. 

Суд сказав прямо: це втручання, скоординоване з-за кордону з ворожою метою – "збурити громадську думку, натиснути на вже наявні розколи й ще більше розмежувати французьке суспільство".

Проте кваліфікувати ці дії як вчинені "в інтересах іноземної держави" суд не міг. Бо таку обтяжувальну обставину Франція запровадила законом від 25 липня 2024 року – через десять тижнів після тієї ночі. Міністерство юстиції роз'яснило згодом механіку застосування цих норм. Зокрема, максимальний термін позбавлення волі, який суд може призначити за звичайний злочин, збільшується вдвічі, якщо людина вчинила його за завданням чи в інтересах іноземної держави. Це стосується і вандалізму, тих же графіті. 

Звісно, ці норми застосовують щодо діянь, вчинених вже після набуття новим законом чинності.

Тож виконавець, який отримав близько тисячі євро за нанесення згаданих вище трафаретів, сів лише на два роки. А того, кого троє інших назвали мозком операції, досі шукають.

Наступна справа вже виглядає інакше. Трьом сербам, затриманим в Антибі після нічної акції із зеленою фарбою на синагозі, висунули обвинувачення саме в пошкодженні культових споруд "з метою служити інтересам іноземної держави". Проте суду ще не було, і до вироку вони вважаються невинуватими. 

Стаття 1940 року проти трафарету

Ще повчальніша історія з трунами.

7 червня 2024 року на будівлях поблизу Національних зборів з'явилися намальовані через трафарет труни з підписом "Французькі солдати в Україні". 

Потім з'явилися інші: "Stop the death now!" і "Mriya Ukraine", зокрема на стінах будівель AFP і Le Figaro. А в інших місцях – труна з крилами літака й підписом "'Міражі' для України".

Згодом виконавці розповіли, що отримували за це по сто євро на день. Замовником слідство вважає 45-річного молдованина Олександра Григоренка, якого описують як палкого прихильника проросійської партії "Шор". Він переховується. Офіційно зв'язок цієї справи з Росією не встановлено, хоча джерело у французьких безпекових структурах сказало AFP, що "не має жодних сумнівів", звідки ноги ростуть.

Прокуратура вирішила тоді застосувати статтю про "участь у заходах з деморалізації армії". Цю норму запровадили у квітні 1940 року, за кілька тижнів до розгрому Франції, і не застосовували з часів алжирської війни. Конституційна рада в січні 2025 року підтвердила її чинність. Обвинувачення просило від півтора до трьох років ув'язнення.

Але 16 квітня 2026 року саме за цим пунктом суд виправдав усіх сімох підозрюваних. Тож покараннями стали штрафи від тисячі до десяти тисяч євро.

Захист обвинувачених поставив запитання: як можна деморалізувати армію, що не воює? 

Французьких військ в Україні немає, отже юридично операція проти французької підтримки України – "просто графіті". За шість днів до появи перших трафаретів, 1 червня 2024-го, під Ейфелевою вежею також виставили п'ять справжніх трун під французьким прапором із написом "Французькі солдати України". Водієві заплатили 120 євро, двом хлопцям, що їх розвантажували – по 400. 

Втім, слідчий суддя не побачив у цьому "насильства" й обвинувачень не висунув.

Звіт для замовника

У травні 2026 року група медіа – Delfi Estonia, OCCRP, Le Monde та інші – оприлюднила внутрішні документи, які пов'язують із Social Design Agency, підсанкційною піар-структурою, що працює під наглядом адміністрації президента РФ. Серед них – дев'ятисторінковий "Звіт про операцію "Свиняча голова". Мірило успіху там одне: список публікацій у світовій пресі.

Звіт пояснює навіть долю десятої свинячої голови у випадку травня 2025 року. Нормандський фермер продав зловмисникам десять, біля мечетей знайшли дев'ять. Підкинути останню завадила охорона мечеті в Сен-Дені.

Ось асиметрія, яку Європа досі не усвідомила. 

Суд працює з виконавцем, а замовник рахує охоплення. 

27 травня 2026 року Агнес Роматте-Еспань із Генерального секретаріату оборони і національної безпеки сказала французьким депутатам головне: Росія систематично діє через посередників, "які, до речі, ніколи не є росіянами". Найбільше під ударом – Франція, Німеччина й Польща, через їхню підтримку України.

Що з цього взяти Україні та ЄС

Головний урок – правовий. Держава, яка запроваджує обтяжувальну обставину "в інтересах іноземної держави" вже після першої хвилі провокацій, неминуче судитиме цю першу хвилю як хуліганство. 

Україна на шляху до ЄС переглядає своє законодавство, і французькі спотикання варто вивчати так само уважно, як французькі успіхи. А Євросоюзу потрібна спільна мінімальна норма. Інакше найнятий через Telegram болгарин, серб чи молдованин і далі обиратиме країну для нічної акції за м'якістю її кримінального кодексу.

Не менш важлива процедура. Сербський вирок і визначення його з'явилися тому, що організатори жили в Сербії й там їх змогли затримати та допитати. 

Ланцюжок усюди однаковий: Telegram, готівка чи криптовалюта, машина додому вже наступного ранку. Спільний європейський реєстр таких "проксі-справ" дав би слідчим у Парижі, Берліні й Варшаві те, чого їм бракує найбільше – можливість побачити одного замовника за десятком різних виконавців.

І всім, в Україні, Франції чи деінде, варто пам'ятати – ці акції розраховані на камеру. Найнебезпечніші – перші години, коли фото вже летить мережами разом з "очевидним" поясненням: це мусульмани, це євреї, це українці. 

Постановку видають деталі. Зазвичай символічне місце. Прив'язка до великої події (за даними сербського суду, зелену фарбу на синагогу вилили у травні 2025-го напередодні фіналу Ліги чемпіонів, коли вулиці Парижа мали бути велелюдними). Іноземні виконавці, які вже за кілька годин зникають за кордоном. Хвиля однакових дописів, що здіймається майже одночасно з акцією. 

Росія платить виконавцеві тисячу євро й отримує мільйони переглядів. Європа відповідає штрафом, кількома місяцями під електронним браслетом і виправдальним вироком за статтею 1940 року. Поки ця арифметика не зміниться, у Москві писатимуть нові успішні звіти. 

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів