Дипломати та "дипломати": які посольства України ігнорують прохання бізнесу

Середа, 15 липня 2015, 18:12 — Сергій Сидоренко, Європейська правда

"Євросоюз має стати локомотивом української торгівлі після закриття російського ринку", – стверджували протягом року в уряді. "Малий та середній бізнес мають стати рушієм економіки", – повторювали урядовці під час візитів до Брюсселя, Лондона та Вашингтона.

А ще в МЗС обіцяли, що бізнес матиме сприяння, якщо схоче скористатися вільною торгівлею з ЄС.

Та чи виконують дипломати обіцянку міністра та настанови прем’єра? "Європейська правда" вирішила це перевірити.

Ця стаття – не про #зраду і не про #перемогу, бо світ не чорно-білий. Та чорних плям у наших посольствах виявилося чимало.

Редакція "Європейської правди" свідома, що цей текст зіпсує наші стосунки з низкою дипломатів. Але ми водночас віримо, що сучасні українські дипломати готові визнавати помилки, якщо такі є.

Крім того, серед наших посольств є і зразкові приклади, і це не може не тішити.

"Абонент недоступний",
або кілька слів про методологію

Ідею статті підказав досвід колег з Ukraine: Just business, які організували три інвестконференції в ЄС на початку року.

У двох з трьох столиць організатори мали проблеми з нашими посольствами – на їхні листи не відповідали, дипломати не хотіли й пальцем поворухнути, а в одній з дипмісій офіційна адреса електронної пошти виявилася... недіючою!

Чи може український експортер сподіватися на допомогу в таких реаліях? Саме це ми вирішили перевірити.

Редактор ЄвроПравди навмання взяв собі легенду та назвався директором з розвитку компанії-виробника велосипедних компонентів з міста Вишневого, який шукає вихід на ринок ЄС. Чому б ні? Адже наша продукція, пов’язана з човнярством, вже зараз успішно експортується.

Отже, ми спрямували до 26 країн ЄС, де є українські посольства, листи з трьома простими запитаннями:

1) чи існують квоти на експорт велокомпонентів з України до відповідної країни?

2) які ви можете порадити великі компанії з продажу спорттоварів?

3) які є тематичні виставки або ж сайт, де ми могли б їх знайти?

Стандартний перелік питань для економічного аташе нашого посольства, відповідь на які забере максимум півгодини. Якщо, звісно, дипломат працює, а не просто "присутній" у країні відрядження.

До слова, відповідь на перше запитання очевидна для будь-кого, хто опікується торгівлею України та ЄС, і добре відома ЄвроПравді. Жодних квот немає, а мито на таку продукцію складає 0% – ці преференції пов’язані з Угодою про асоціацію та діють з весни 2014 року.

Реакція посольств виявилася неймовірно різною.

Дехто не знайшов часу на відповідь, дехто огризався (!), відповідаючи на листи з України, чи помилявся у коментарях, але були й такі посольства, що відповіли одразу, повноцінно і детально, запропонувавши подальший супровід у торговельних питаннях.

Тобто проблема не в системі, не в повноваженнях і навіть не у фінансуванні. Проблема в людях. Хтось працює на підтримку української економіки, а хтось – на створення красивих звітів для МЗС.

І, до слова, про звіти. Оскільки деякі посольства не спромоглися відповісти навіть після листів-нагадувань з боку нашого "експортера", ми за місяць після перших листів про допомогу звернулися до "посольств-аутсайдерів" ще раз, вже в якості журналістів.

Розголосу в ЗМІ посольства бояться, тому тут відповіла більшість. Але, якщо відверто, то деякі відповіді змушують мозок закипіти. Можливо, керівництво МЗС вони змусять замислитися над професійною придатністю працівників посольства.

А тепер про все це – детальніше.

"Білий список" – ті, хто готовий допомогти

Не велика новина, але ефективність посольства значною мірою залежить від посла. Тож ми не здивувалися, що до лідерів потрапила низка дипустанов, якими керують загальновизнані дипломати-професіонали.

"Вам потрібна офіційна відповідь на бланку, чи ви хочете, щоб я просто пояснив, як працює система, де є можливості?" - запитав у редактора ЄвроПравди (а за легендою – у нашого експортера) представник нашого посольства в Латвії, який відгукнувся на прохання першим.

Це – приклад якісної роботи.

Дипломат не полінувався зателефонувати з Риги до Києва (до речі, жодне інше посольство цього не зробило), з’ясував, якими є потреби експортера, пояснив всі деталі, а згодом – надіслав мейл з потрібними нам контактами у Ризі. 

Чомусь ми не здивувалися, що цим першим виявився саме дипломат з Латвії, де віднедавна працює посол Євген Перебийніс, що має безумовний авторитет в МЗС та серед експертів.

За строками не відстали дипломати в Литві, Данії та Швеції, які надіслали повноцінну та ґрунтовну письмову відповідь того ж дня, що й з Латвії. (Присутність Данії серед лідерів  особливо важлива, про це – трохи нижче). До слова, всі три дипустанови нині працюють без очільників – МЗС та президент, знявши послів, які працювали за Януковича, ніяк не оберуть нових топ-дипломатів у ці держави.

Посольство в Фінляндії, де від минулого року працює новий посол Андрій Олефіров, теж заслуговує на теплі відгуки. "Економіст" фінського посольства після першої відповіді ще раз контактувала з нами, надсилаючи додаткову інформацію. Можемо привітати бізнесменів, які вирішили працювати з фінами – щонайменше, на допомогу посольства ви можете розраховувати.

Працюють, а не імітують діяльність наші посольства в Румунії, Хорватії та Італії, які теж надіслали нам відповідь після першого ж запиту.

"Економіст" посольства в Італії також висловив готовність допомогти в пошуку бізнес-партнера для нашого запитувача (вітання послові Євгену Перелигіну за таку роботу його підлеглих!). А в Румуні, та Хорватії, окрім відповідей на поставлені запитанні, надали також важливі практичні рекомендації експортерові.

Та, на жаль, на цьому "білий список" посольств вичерпується. Всі інші протягом двох тижнів не знайшли часу відреагувати на прохання "експортера".

Пам’ятаєте, ми писали про важливість допомоги посольства в Данії? Річ у тім, що це одна з двох ключових країн для велоекспорту.

 

"Як Ви знаєте, Данія є країною велосипедистів", – написав, зокрема, у своїй відповіді другий секретар посольства Олег Малий, розповідаючи про широкі можливості для виходу на данський ринок.

Та річ у тім, що в ЄС є ще одна "велосипедна країна". Це – Голландія.

Однак дипмісія України в Нідерландах у нашому дослідженні увійшла до вузького кола тих, що заслуговує на найгірші відгуки.

Чорний список – 
не для бізнесу, а "для галочки"

Держстат запевнить вас, що Голландія – ключовий торговельний партнер України. Великі інвестиції, значний товарообіг... Ми, звісно, розуміємо, що причина цього – особливий податковий режим Нідерландів, через що низка великих компаній використовує Голландію як "м’який варіант офшора", торгуючи з нею лише за паперами...

Та хай там як, а в посольстві, яке з 2011 року очолює посол Олександр Горін, є економічний відділ. І ми сподівалися на їхню допомогу. Дарма.

І лист з проханням про допомогу, і нагадування про те, що нам дуже потрібна підтримка посольства, і навіть журналістський запит – все лишилося без відповіді.

Якби не новини з Нідерландів (як-от звіт посольства про ратифікацію Угоди), ми б навіть засумнівалися, а чи є у нас там дипмісія?!

Але виходить, що є. От тільки не завжди виконує свою роботу.

В "білому списку" за нашим дослідженням опинилося вісім посольств, а в "чорному" - теж вісім, і вони "гідні" того, щоб назвати їх поіменно.

Причому деякі учасники цього переліку, без сумніву, вас здивують.

Ну хіба хтось не знає, хто очолює посольство України в Польщі? Андрій Дещиця є, мабуть, найвідомішим дипломатом. Хтось поважає його за професійну діяльність (в системі МЗС Дещиця працює з 1996 року), хтось – за вокальні здібності ;)

І переважна більшість упевнена, що посольство в Польщі під його керівництвом є так само передовим та ефективним. На жаль, ні. До слова, авторові цього тексту ще на початку доводилося чути від представників бізнесу фразу "У Варшаві від нас працюють тільки посол та його заступник, всі інші – просто болото".

Не ризикнемо узагальнювати так само, але факт – Польща стала найбільшим нашим розчаруванням. Адже від початку очікування були великі. Посольство Дещиці було єдиним, на сайті якого опубліковані адреси всіх співробітників торговельно-економічного відділу (аж четверо, це чимало).

Ми написали кожному з них. А ще – на спільну адресу відділу. Згодом – на загальну адресу посольства. Ну і за деякий час – звернулися ще раз, від власного імені.

Відповіді не надійшло на жодний з листів.

Сподіваємося, цей матеріал стане нагодою, щоби посол Дещиця змусив своїх співробітників працювати, а не лише "звітувати" і отримувати виплати за відрядження.

До речі, вразило посольство в Греції (де з 2010 року послом працює кар’єрний дипломат Володимир Шкуров).

Два листи від "експортера" з проханням про допомогу лишилися без відповіді.  Але коли ми представилися журналістами і запитали, чи може бізнес запитувати про консультації е-мейлом, то у відповідь отримали справжній "трактат" на бланку за підписом посла, де на чотирьох сторінках (!!!) розповідається, як дипмісія допомагає українським експортерам.

А от посольство у Великій Британії (посла наразі немає) не відповіло нам ані на бізнес-запити, ані на редакційний лист. Цікаво, до речі, що у посольстві сусідньої Ірландії (з 2010 року послом працює Сергій Рева) у спілкуванні з бізнесом теж "все не слава богу". На перший лист нам не відповіли взагалі, на другий – відповіли, що "тема нова, намагаємося розібратися".

"Розбираються" й досі – наш уявний експортер за місяць так і не отримав допомоги від посольства.

У всіх подальших домінантів "чорного списку" – сценарій тотожний. Протягом місяця – жодної реакції на прохання експортера, але щойно ми звернулися як журналісти – посольство відповідає, що має великий досвід допомоги бізнесу і не лишає запити без уваги.

Досить прогнозовано (виходячи з досвіду колег з бізнесу) до чорного списку потрапило посольство в Чехії. Його з 2012 року очолює Борис Зайчук, брат якого, Валентин Зайчук, вже 13 років керує апаратом Верховної ради, і тому є шанованою людиною за будь-якої влади.

Не здивувалися ми, побачивши в чорному списку також посольство у Словенії (посол Микола Кириченко працює тут з 2011 року, і на його адресу вже були претензії дописувача ЄвроПравди).

Остання в чорному списку – дипмісія в Іспанії (посол Сергій Погорельцев, з 2012 року), що є однією з небагатьох, де e-mail адреса (а саме – адреса економічного відділу), розміщена на сайті, є некоректною – листи з неї повертаються.

XXI сторіччя? Не чули, шліть факси.

Сіра зона

Життя не чорно-біле, а посольства – і поготів:)

Звісно ж, наше дослідження показало не лише полюси (позитивний та негативний), але й категорію "інші". Десять посольств відповіли на наш запит лише після нагадувань про те, що ми чекаємо на інформацію.

Це ще не привід включати їх до "чорного списку" (адже співробітник міг, приміром, бути у відпустці), але до найкращих відгуків - в даному випадку - такі дипустанови не допрацювали.

Але й серед них є більш позитивні та більш негативні приклади.

У редакції немає жодних зауважень до наших посольств у Болгарії, Угорщині, Бельгії, Франції, Німеччині, Португалії, на Кіпрі, які, хоч і з запізненням, але надали повноцінні та детальні консультації нашому "експортерові". Також ми отримали повноцінну відповідь на другий лист від посольства Естонії (він потрапила до спам-папки, тому на початку повідомлялося про відсутність реакції з Таллінна, перепрошуємо за це).

Дещо здивувала реакція представника посольства Австрії, який після двотижневої паузи та нагадування про наше прохання видав звинувачення у відповідь – мовляв, "вас багато, а я тут один на всю Австрію", але за кілька днів все ж надав певні пояснення за темою.

І, нарешті, нестандартним виявився лист зі Словаччини – на поставлені питання відповіді не надійшло (схоже, про квоти та преференційний режим торгівлі там не в курсі), але в посольстві порадили звернутися до Словацько-української торгової палати та дали її координати.

А що ж МЗС?

Чорний список нашого матеріалу не варто прирівнювати до "розстрільного" – ми не стверджуємо, що всіх без винятку послів чи економічних аташе, які не відповіли на наші запити, потрібно звільнити.

Але те, що певні висновки та наполегливі поради з Києва повинні бути – це, на наш погляд, очевидно.

Ми розповіли про своє розслідування в міністерстві, і там запевнили: реакція буде.

І сховатися – мовляв, "це не сфера МЗС, всі питання до Мінекономіки" - не вийде. Це ДІЙСНО є також роботою дипломатів.

"Допомога українському бізнесу у виході на ринки ЄС - це такий собі священний обов'язок українських посольств в країнах Євросоюзу. І, в принципі, можу сказати, що більшість наших колег так до цього питання і ставляться, розуміючи, наскільки важкі часи переживає країна.

Та, звісно, є серед дипломатів і зовнішньоекономічні атеїсти.

Їх, після надходження скарг від українського бізнесу, ми будемо активно стимулювати до виконання обов'язків", - запевнив ЄвроПравду посол з особливих доручень Дмитро Кулеба.

І, насамкінець, про те, що ж станеться з тією інформацією, яку до нас надіслали "якісні" посольства.

Іронія долі та збіги часом бувають неймовірні – саме так і сталося. Коли ми вже готували матеріал до публікації, до редакції звернувся... український виробник luxury-велосипедів Woodrover, який справді розташований в Київській області і саме шукає можливість постачати свою продукцію до ЄС. (співпадіння не повне, бо ми представлялися виробником запчастин, а не байків але навіть так - видається неймовірним:)

Тож робота дипломатів точно виявилася недаремною – всі контакти, назви виставок та інші дані ми передаємо виробникові і зичимо йому успіху.

Бо успіх українського експортера – це добробут держави. І справді хотілося б, щоби працівники ВСІХ посольств України це нарешті усвідомили.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua