4 червня Польща відсвяткувала річницю перших у новітній історії вільних виборів. Ці вибори, які "поставили хрест" на політичній монополії комуністів, відбулися в далекому 1989 році.

Здавалося б, минуло цілих 27 років. Та й дата не ювілейна.

"Не хочемо Білорусь у Варшаві" і Ярослав Качинський в образі "Бацьки"

Однак тема боротьби за демократію знову стала актуальною для Польщі. Принаймні, у цьому впевнена значна частина суспільства, яка не підтримує правлячу партію "Право і Справедливість" (ПіС).

Вигравши президентські й парламентські вибори і отримавши однопартійний уряд, ПіС опинився в кількох кроках від абсолютної влади в країні. Перший крок вже зроблено – робота Конституційного трибуналу заблокована, що не дозволяє накласти вето на закони, які явно суперечать Конституції.

На думку опозиції, другий крок – формування конституційної більшості – теж не за горами.

"Петля стискається дуже повільно, однак якщо озирнутися назад, то за півроку різниця очевидна.

Тому якщо ми зараз відступимо, то за пару років отримаємо другу Білорусь", – кажуть противники ПіС, які прийшли на мітинг 4 червня.

Звісно, все це не пройшло повз увагу Брюсселя. Єврокомісія вже висловила свою "глибоку стурбованість" і навіть пригрозила санкціями.

Однак можливості євроінституцій обмежені. А отже, порятунок польської демократії – справа рук виключно польських демократів, кажуть прихильники опозиції.

Не дивно, що опозиція вирішила використати важливу для польської історії дату для масової акції протесту.

До того ж у Польщі в цей день завжди проходять вуличні акції, а 4 червня цього року випало на суботу. Комітет оборони демократії (КОД), у рамках якого громадські рухи та частина опозиційних партій координують свої дії, заздалегідь оголосив про ці плани.

Та у відповідь влада... зробила суботу робочим днем.

Марш опозиції все одно відбувся – КОД просто переніс його на вечір.

Але перенесення вихідних не могло не вплинути на явку. За оцінками КОД, у суботу на вулиці Варшави вийшло близько 50 тис. осіб, тоді як попередній мітинг, який відбувся 7 травня, зібрав рекордну явку – понад 200 тис.

"Рахівниця для поліції. 25 тисяч – це не 45 тисяч"

У поліції, втім, заявили, що ці цифри перебільшені – минулого разу, за їхніми даними, на мітинг прийшло близько 45 тис. осіб, а тепер – лише 10 тис.

Різниця в підрахунках – постійна тема для суперечок. На відміну від українців, які намагалися порахувати кількість людей на Майдані шляхом складних формул, поляки підійшли до справи більш технологічно.

Фотографію минулого маршу протесту обробили в спеціальній програмі, що використовується у мікробіології для підрахунку мікробів. Результат підтвердив правоту опозиції – на мітинг прийшло більше 200 тис.

Втім, чи то 200, чи то 45 тисяч вийшло на вулиці – опозиційна хода стала найбільшим мітингом у Польщі з часів падіння комуністичного режиму.

Ще один спосіб "перебити" в ЗМІ інформацію про протести – одночасно з мітингами опозиції проходять акції на підтримку уряду.

І хоча їхня чисельність набагато відрізняється, польські телеканали, які стають все більш залежними від влади, говорять про різні мітинги як про явища одного порядку.

Не менша проблема – польські демократи, як і українські, дуже не люблять діяти разом і не до кінця довіряють один одному.

Так, досі незрозуміла роль "Громадянської платформи", яка все ще залишається найбільшою опозиційною силою.

Партія офіційно так і не приєдналася до КОД, а її новий лідер Гжегож Схетина просто проігнорував варшавську ходу, поїхавши замість цього виступати в невелике містечко Легниця на крайньому заході Польщі.

Втім, це не завадило "Платформі" обклеїти центр Варшави білбордами, де партія закликає "Разом захищати Польщу".

Броніслав Коморовський і Олександр Квасневський

Також організаторам не вдалося реалізувати обіцяний формат "ходи трьох президентів". Якщо Броніслав Коморовський і Олександр Квасневський брали участь у мітингу, то анонсований перший президент Польщі Лех Валенса залишився у Гданську.

Більше того, напередодні перший президент Польщі виступив із гучною заявою про те, що готовий вийти на ходу лише після того, як туди прийдуть 2 млн людей.

Щоправда, напередодні ходи було оприлюднено спільне звернення трьох президентів до країн ЄС. "Ми звертаємося з країни, що потрапила в несподіване лихо, де під загрозою опинилися основні цінності: демократія, верховенство права, права людини", – так характеризують нинішню ситуацію в країні екс-президенти.

Однак, як і в Україні, недоліки роботи політиків компенсує креатив громади.

Напередодні мітингу організатори оголосили, що його символом буде метелик, розмістивши в мережі схеми виготовлення паперових метеликів.

Офіційна ідея символу в тому, що, всупереч крихкості, помах крила метелика може призвести до колосальних змін історичного масштабу – натяк на "ефект метелика" із знаменитого оповідання Рея Бредбері "І грянув грім".

На площі люди пояснюють новий символ простіше: "Це символ свободи, адже ми прийшли захищати нашу свободу", – кажуть мітингувальники. Не втримавшись, питаю: але ж метелики живуть лише кілька днів. "Нічого, – відповідає жінка, яка надягла на спину величезні крила. – Це означає, що на мітингу буде багато молоді".

Метеликів у кольорах польського та європейського прапорів дійсно багато – причому більшість явно саморобні.

Також на мітинг прийшло багато громадських організацій – збирають підписи проти ініціативи про повну заборону абортів, зі своїми прапорами прийшли активісти ЛГБТ.

Питаю одного з учасників мітингу, як він ставиться до такого сусідства. "На їхні мітинги вже почали нападати. На решту поки ще ні, але це показує, куди ми йдемо", – відповідає він.

Всупереч такому песимізму, сам мітинг проходить мирно.

Втім, одразу після розмови про напади з машини, що проїжджає повз, молодий хлопець декілька раз кричить протестувальникам: "Іуди!". У відповідь – сміх. Поки ще лише сміх.

Рух по маршруту маніфестації перекрито, але за погодженням з владою залишена смуга для державного транспорту. Це ще більше розтягує колону маніфестантів. До їхнього приходу на Площу Конституції здається, що їх набагато більше 50 тис. – як мінімум удвічі.

А вже під час мітингу, нагадуючи про необхідність не перекривати дорогу, ведучий жартує: "Не забуваймо, лишаймо дорогу для державних машин – раптом уряд вирішить поїхати геть". Знову всі сміються.

Сам мітинг, формально присвячений подіям майже 30-річної давнини, постійно перескакує зі спогадів до порівняння тодішньої ситуації з нинішньою.

Адже тоді Польща зробила крок до свободи і до майбутнього членства в ЄС, а нинішня політика правлячої партії "Право і Справедливість", на думку мітингувальників, відділяє країну від Європи.

"Якщо їм так хочеться – нехай одразу оголошують референдум про вихід з ЄС, ось тоді і побачимо підтримку їх курсу", – компанія друзів обговорює заяви зі сцени, що ПіС веде Польщу до виходу з Євросоюзу.

"Ми вибороли свободу, але не думали, що її доведеться знову захищати", – говорить зі сцени Коморовський. "Свобода дає нові шанси – кожен день новий шанс. Шкода, що не всі це розуміють", – каже Квасневський.

На відміну від учасників мітингу, які не шкодують сарказму на адресу Ярослава Качинського (на адресу президента і прем'єра жартів і карикатур майже немає – всі розуміють, хто саме Качинський є реальним керівником країни), на сцені уникають гострих нападок.

І це на тлі дедалі більш різких заяв нової влади. Наприклад, на багатьох учасниках мітингу – футболки з написом "Найгірший сорт поляків". Так молодший Качинський встиг охарактеризувати незадоволених ситуацією в країні.

І в цьому криється загроза, не менша, ніж монополізація влади. За останні півроку польська політика різко радикалізувалася. "Постійні погрози з боку влади, звинувачення, що опозиція працює проти країни. Виходить, що частина країни налаштовується проти іншої. Такого у нас ніколи не було. Навіть якщо ми вирішимо проблему з ПіС, ця проблема залишиться надовго", – визнають на мітингу.

Водночас зі сцени воліють говорити про абстрактні загрози свободі.

"Дехто з тих, хто був з нами тоді (наприкінці 1980-х), зараз став загрозою для свобод", – каже Коморовський.

"Тут є місце ще для когось. Ярек, прийди і подивись – ми є", – звертається Квасневський, і натовп підхоплює ім'я "антигероя".

Ще одна відмінність від українських мітингів – економність. Навіть символіку КОД тут видають лише в обмін на пожертвування.

А зі сцени закликають "пожертвувати хоча б злотий, щоб нам було на що провести наступний мітинг".

Відповідно, немає і концертів – мітинг триває годину, після чого, заспівавши гімн, урочисто заявляють про його закінчення. "Свобода – не в законах. Вона в душі і серці кожного поляка, і ми її не віддамо", – кажуть наостанок зі сцени.

Люди, втім, розходяться повільно – фотографуються з найкреативнішими плакатами і обговорюють почуте.

"Від Європи чекати допомоги не варто, доведеться справлятися самим. Якщо там (нагорі) не зупиняться, через рік доведеться вивчати ваш, український досвід", – каже вчителька з Пулав.

І нарешті, ще одна проблема – багато з тих, хто прийшов на мітинг, особливо молодь, виступають за демократію і проти ПіС, але не готові підтримати старих політиків, перш за все "Громадянську платформу".

"Подивимося, може, з нових активістів щось вийде. Тридцять років тому лідери теж з'явилися нізвідки", – каже хіпстерського виду хлопець.

Однак впевненості в його словах небагато.