Великі можливості маленької книги

Середа, 6 липня 2016, 09:00 — Світлана Комнатная, СПЕЦПРОЕКТ

Існують речі, звичні для нас, які ми сприймаємо як належне. При цьому навіть не замислюємося над тим, як впливають вони на наше життя й що може статися, якщо їх раптом не стане.

Права, свободи й обов'язки

Наприклад, затишна домівка, до якої кожен із нас поспішає ввечері. Це нерухомість, куплена на чесно зароблені гроші, або подарована батьками, а можливо отримана в спадок, в якій можна відпочити після важкого робочого дня, розслабитися, випити чашку запашної кави, запросити друзів та взагалі роботи, що завгодно.

Та одного вечора, повертаєтесь  додому, а тут раптом входять незнайомі люди й заявляють, що ви тут більше не живете і не володієте цією власністю. Дивна ситуація?

Так. Проте вона не стає реальною тільки завдяки конституції. А саме статті 41 Конституції України: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності…  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним".

А якщо раптом із Конституції  України зникне ця стаття чи якась інша – чи зміниться щось у нашому житті? Як свідчить мій досвід спілкування із знайомими, колегами, над цим питанням просто не замислюються ні молоді, ні старі. 

Просто всі ми звикли, що за 20 років, що діє конституція в країні, в нас є свободи і права, гарантовані основним законом держави. Хоча знаємо про них, ох, як мало, навіть ті, хто вважають себе освіченими людьми.

Конституцію не читала половина українців

Прикладів коли конституція діє, а ми навіть цього не помічаємо, можна навести безліч.  Хоча ні, не просто не помічаємо, а й навіть не знаємо основних законів, прописаних у ній.

Не вірите? Що ж справа ваша, а от статистика стверджує, що лише 50% українців взагалі не читали основний закон країни (згідно з останніми даними соціологічних досліджень Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва"). Тобто більшість наших співгромадян навіть в руки не брали Конституцію України, аби хоча б із цікавості дізнатися, що ж там прописано.

При цьому майже 67% українців зазначають, що потрібно змінювати конституцію. Дивна ситуація складається: конституцію не читають, а змін вимагають…

В США Конституцію співають

На сьогоднішній день у світі діє близько 200 конституцій держав й близько 300 конституцій (статутів) суб'єктів федерацій та автономних утворювань. Найстарішою написаною конституцією світу вважається основний закон США, що був прийнятий у 1787 році.

Саме останній звід законів вже давно став найбільш відомим у світі: а вина в цьому (чи навпаки заслуга)  голлівудських фільмів.

Пригадаймо, хоча б "Блондинку в законі" (1 і 2 частини): мало того, що фільм популяризує верховенство права, повагу до законів, а й взагалі може слугувати майже посібником із знання біллів о правах  (неофіційна назва перших 10 поправок до Конституції США – Ред.).

Звичайно, це жарт, проте наполовину. Тому що в Штатах доволі серйозно підходять до вивчення законів, і цьому можна лише позаздрити.

От що розповіла Людмила Комєдєва, що 5 років навчалася в американській школі:

 "В цій країні вивчення конституції є обов'язковим. Школярі вчать її не лише на уроках, а й за спеціальними мультфільмами, де герої співають про основні положення американської системи, щось на кшталт такого:

"Я просто законопроект, Так лише законопроект.  Я сиджу на Капітолійському пагорбі. Шлях до столиці довгий, Мені доводиться довго чекати у комітеті…"  

Ми у 7-8 класах напам'ять вчили преамбулу до конституції.  Це не зважаючи на те, що конституцію ми вивчали ще й на уроках історії. Не просто читали, відповідаючи потім на запитання, а й розбирали кожну поправку, вчили напам'ять особливо важливі судові справи, влаштовували дебати.

В тому числі й історичні диспути, коли, наприклад, Лінкольн виступав проти жителів півдня... Тож уже минуло стільки часу, а я сьогодні  американську конституцію пам'ятаю і цитую, а з українською, на жаль, таким похвалитися не можу…"

 

Українські реалії

Дійсно, в  Україні поки що діти не можуть розраховувати на підтримку у вивченні законів в ігровій формі. Та й взагалі підхід до навчання найчастіше йде по остаточному принципу.

Як розповіла у приватній бесіді Юлія, випускниця однієї з київських шкіл, що розташована на Оболоні: "Знаю, що конституція є. І все. Ми право вивчали в 9-10 класах. Але це було більше для галочки: спершу ми готувалися всі до ДПА (державна підсумкова атестація – Ред.), потім до ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання – Ред.). Це було важливіше і вчителі дозволяли пропускати заняття, бо потрібно було йти до репетиторів".

А от Ольга, випускниця НАУ (київського національного авіаційного університету), відразу перерахувала основні права з Конституції України і сміючись зазначила: "Все що я знаю, це знання зі школи. Ми готувалися до екзамену з права. Тому конституція могла "витягнути", якщо ти плавав  із  інших питань. А в університеті на семінарах із права ми основні права й обов'язки  майже не вивчали: так була одна пара, нам більше давали практичні знання, що стосуються поїздок за кордон тощо".

Пенсіонери дещо серйозніше ставляться до збірки основних законів, проте в своєрідній формі. "Конституція потрібна, - категорично заявив Костянтин Павлович, пенсіонер, що живе в Києві на Шулявці. -  Але краще б наші депутати пенсії підіймали нам, а не собі зарплати. А потім і до конституції можна підходити із змінами… Хоча що там міняти: все одно вона так ж як і була при Союзі…"

А ЩО ЯКЩО?

Конституція України. Ще донедавна мені, наприклад, здавалося, що я знаю цей закон: бо ходила до школи із доволі сумлінним викладачем, що не дозволяв прогулювати заняття, були цікаві й насичені інформацією годин в університеті.

Проте, як показала практика, навіть те, що я читала Конституцію України і тримала цю книжку в руках, не гарантує знання законів. І знаєте, чому я так стверджую? Бо мала необережність пройти онлайн тестування в рамках спецпроекту "#АЩОЯКЩО" (ініціатива виконується в рамках проекту "Об’єднуємося заради реформ" (UNITER) – Ред.).

Мета проекту – привернути увагу українців до важливого змісту Основного Закону України.  Тож можу сказати, організаторам це добре вдалося: мені соромно, але з 15 запитань я відповіла правильно лише на 9. І мені соромно за це… дуже. Проте це з одного боку.

А з іншого – мій розумний чоловік помилився трішечки більше: в нього помилок було 7! І це трішечки підняло мою самооцінку й зачепило за живе. Адже зараз у країні йдуть постійні дискусії щодо внесення правок до основного закону, який більшість із нас просто ігнорує, роблячи вигляд, що його не існує.

А ЩО ЯКЩО він і насправді зникне, або будуть внесені такі поправки, після яких до дому кожного зможе зайти будь-хто без поваги до права власності? Або будуть знищені права на свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, пересування тощо.

Про це потрібно пам'ятати, потрібно замислюватися.  А також, напевно, не забувати про Конституцію, добре розуміючи,  до чого може призвести та чи інша зміна в букві закону.

До речі, якщо ви хочете дізнатися, як добре знаєте Конституцію України та свої конституційні права, пройдіть онлайн-тестування на сторінках #АЩОЯКЩО у Facebook або Vkontakte, чи на сайті  www.eurointegration.com.ua/articles/2016/06/21/7050754

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.