Молочні ріки – європейські береги: як галузь рухається до стандартів Євросоюзу

Середа, 31 травня 2017, 12:15 — , телеканал "Херсон плюс"

Село Музиківка – за десять кілометрів від Херсона.

Біля дороги в лісосмузі пасуться корови. Таку картину можна побачити скрізь на Херсонщині, та й загалом в Україні.

Але з кожним роком дійні стада зменшуються, селяни масово позбавляються своїх годувальниць. Утримувати дорого, роботи біля худоби багато, прибутки – самі нулі. Молоко за копійки здають перекупникам, вартість – дешевше бутильованої води.

– Здаємо по 4-4,50 грн за літр. Вигідно  не вигідно, а куди нам, сільським, подітися?  каже житель Музиківки Михайло Риндюк.  Ми з цього живемо.

Однак понад 70% виробництва молока в Україні зосереджено саме у приватному секторі. Селяни хоч і ображаються на дармову вартість сировини, та все одно продають молоко перекупникам.

Виходить ніби замкнуте коло, в якому про якість того молока навіть не йдеться.

Кожна бабуся нахвалюватиме домашнє молочко від своєї корівки, навіть якщо воно розбавлене водою. Перекупники, своєю чергою, обдурюватимуть споживачів: мовляв, молоко свіженьке і якісне. Цей ланцюг безвідповідальності довгий.

Але ж ми рухаємося в бік Європи, де є норми, які охороняють споживачів від неякісної та небезпечної продукції.

– Ми маємо втілити записані в Угоді про асоціацію положення щодо санітарно-гігієнічних норм, що стосуються сировини молока. У нас не повинно бути чотирьох або навіть п’яти ґатунків молока, має бути один єдиний стандарт – молоко екстра-класу, – каже Ганна Лавринюк, віце-президент по зв’язках із громадськістю Асоціації виробників молока України:

Це означає, що в країні докорінно зміниться система сортування молока.

Згідно з чинним ДСТУ його ділять на такі сорти: екстра-клас, вищий ґатунок, перший,  другий і несортовий. У країнах ЄС такого поділу немає.

Із 1 січня 2018 року набудуть чинності зміни до ДСТУ і в нас. Залишиться три сорти молока: екстра-клас, вищий і перший. Це означатиме, що молоко другого ґатунку чи негатункове не зможе находити на переробні підприємства.

До країн ЄС дозволено імпортувати тільки молоко класу екстра. Для українських молокотоварних ферм піднятися до таких стандартів реально, хоч і не легко.

– Європейський стиль виробництва – це відповідність базовим вимогам. Обов’язкова ідентифікація худоби, лікування, дослідження на найбільш небезпечні хвороби,  каже голова Держпродспоживслужби України Володимир Лапа.  Це – періодичний контроль якості молока, його промислова перевірка, охолодження й швидка первинна переробка. В Європі фермери інвестують не лише у виробництво молока, а й у власні кооперативні переробні заводи.

Європейським досвідом після поїздки до Данії озброївся директор ТОВ "Торговий дім "Долинське" Володимир Хвостов.

На базі старого сільгосппідприємства із вкоріненими радянськими традиціями він зміг побудувати агрохолдинг сучасного європейського рівня, розташований в селі Долинське Чаплинського району.

– Побудували перший корівник на 440 голів та придбали доїльний зал одночасного доїння на 24 корови,  розповідає підприємець. – Це забезпечило регулювання якості молока, оскільки з доїльного залу воно відразу потрапляє до танка-охолоджувача. Завдяки передовим технологіям отримуємо до 6,5 тисяч літрів з тварини на рік.

Наразі на підприємстві 1 200 дійного поголів’я, що дозволяє отримувати 35 тонн молока екстра-класу щодня. Продуктивності досягли в тому числі за рахунок продуманого раціону харчування, генетики та селекції, а також рівня комфорту, в яких утримується худоба.

Основну частину молока щодня "Долинське" відправляє на завод "Данон Дніпро", що в Херсоні. При цьому на переробку надходить молоко саме найвищої якості – сорту екстра зі стабільними показниками жиру та білка.

За словами Володимира Хвостова, фахівці "Данон" проводять щомісячний аудит його підприємства і вказують за потреби, що не так – починаючи від роздягалень до чистоти доїльного залу.

– Ми застосовуємо європейські стандарти до сировини та матеріалів, які нам постачають,  каже директор "Данон Дніпро" Михайло Юзва. – Завдяки цьому наші постачальники отримують змогу підтягнутися, технічно переозброїтися.

Через обов’язковий санпропускник заходимо до апаратного цеху. Його вигляд більше нагадує стиль хай-тек – це комбінації ємностей та труб з нержавіючої сталі. Молоко зберігається у величезних цистернах на вулиці, а необхідні процеси для виробництва йогурту проходять тут – у повній ізоляції.

Компанія "Данон" разом з українськими та іноземними партерами вирішили реалізувати соціальний проект зі створення сімейних молочних ферм.

При цьому врахували традиційний прагматизм українських селян. "Якщо у сусіда все добре, він заробляє гроші, я подивлюся, що він робить, і теж це зможу", – так у нас міркують.

Отже, "Данон" з партнерами вирішили допомогти селянам розвивати молочний бізнес. Для заводу ж інвестиції в українське село обов’язково повернуться якісною сировиною.

– 75 відсотків молока в Україні виробляє населення  але ніхто не стежить за його якістю, – каже старший спеціаліст по роботі з постачальниками молока заводу "Данон Дніпро" Юлія Биченко. – У цьому проекті ми вчимо людей управляти бізнесом, переконувати людей, що за якість можна отримати гарну ціну. А для цього краще сімейним фермам об’єднатися в кооператив.

Кооператив

Село Лиманське Скадовського району – приблизно за 100 кілометрів від Херсона. На годиннику сьома ранку.

– Їдемо здавати молоко в кооператив "Любава", носимо сюди вже рік, – каже місцева мешканка Катерина.

Здати ранкове молочко поспішає і Валентина Зотова.

– Тримаю корів 52 роки, а мені вже 78, – розповідає вона. – Якщо у корів жир високий – сюди вигідно носити. Взимку навіть виходило більше 10 гривень за літр.

Тут у звичайному будинку проживає родина, яка першою не лише на Херсонщині, а й в Україні змогла об’єднати сімейні міні-ферми у молочний кооператив.

Охолоджувальний апарат, аналізатор молока, правила приймання – все чітко за інструкцією. На таку небувальщину приходять подивитися чимало людей. Та поки більшість за звичкою здають молоко за копійки перекупникам.

Чому? Можливо, не готові відповідати за його якість.

– Приймання молока ведемо за інструкцією. Проводимо відбір на термостійкість, дослідження на жир, корів досліджуємо на здоров’я вимені, – пояснює Олена Заварихіна, голова кооперативу "Любава". – Все вносимо до журналу, кожні два тижні дані обробляються та відбувається розрахунок. За жирність іде доплата.

Участь у міжнародному проекті – це шанс на стабільну роботу й поліпшення матеріального становища. В тому, що молоко може стати прибутковим бізнесом, Олена вже змогла переконати не одну родину. Зараз у кооперативі – сім діючих сімейних ферм і ще три кандидати.

Одна з учасниць кооперативу – родина Тетяни Шрамко.

Замість традиційних цегляних стін у корівнику – міцні штори. Родина побудувала свою ферму за сучасними вимогами.

– Штори літом опускаємо, для корів це комфортно. Їх не потрібно в спеку ганяти на пасовисько,  пояснює Тетяна.

Таке каркасне будівництво дозволяє організувати якісну вентиляцію: коровам треба сухе прохолодне повітря, насичене киснем. У даній технології застосовується утеплення тільки на покрівельній огороджувальній конструкції. Стіни, по суті, встановлюють "холодними".

Свого часу господарі скептично, навіть з острахом ставилися до пропозиції створити сімейну міні-ферму і приєднатися до кооперативу. Розмірковували довго та врешті наважилися вкласти кошти і осучаснити господарство. Всередині корівника вже помітні зміни.

– Треба нести молоко в кооператив, боротися за якість, переконує голова кооперативу Олена Заварихіна. – Рано чи пізно українці усвідомлять, що затребуваними будуть лише якісні продукти.

За рік роботи у міжнародному проекті кооператив "Любава" був відзначений компанією "Данон" у номінації "Прорив року. За досягнення якості молока екстра-ґатунку".

Загалом на Херсонщині вже створено п’ять сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і 25 молочних ферм.

– Світовий досвід свідчить, що іншого шляху еволюції галузі немає, каже Ганна Лавринюк. – Данія, Голландія, Канада, Нова Зеландія, Австрія, США – всі ці країни приходили до того, що виробникам треба було об’єднуватися. Або одноосібникам, або й навіть великим промислово-товарним фермам. Для того щоб відстоювати свої інтереси, зменшувати собівартість виробництва.

– Ймовірно, доцільно буде не тільки збирати молоко і віддавати на переробку, а й створювати свої міні-цехи з виробництва молочної продукції, – додає вона. – За нашими підрахунками, на виробництво одного літра молока потрібно в десять раз більше інвестиції, ніж на його переробку.

Поки що українське молоко не надто представлене в тому ж Євросоюзі. Його вимоги значно вищі, ніж всередині України.

– Уже є 16 підприємств, які отримали єврономери, – пояснює Ганна Лавринюк. – Тобто, підтвердили свою відповідність умовам виробництва молока, здатність отримувати сировину екстра-якості. Тепер цим підприємствам потрібно шукати споживачів їхньої продукції в Європі, врахувати їхні гастрономічні вподобання.

Зараз експерти відзначають дефіцит сировини екстра-ґатунку в Україні. За даними 2016 року, загальне виробництво такого молока склало 366 тисяч тонн.

Це лише 14,6% від усього промислового молока, яке надійшло на переробку.

Але поза сумнівом, ринок молочної продукції України досить перспективний. Є потенціал росту споживання і можливості виходу на європейські та міжнародні ринки.

– Україна заслуговує на те, щоб бути успішною на світовому ринку, – вважає Ганна Лавринюк. – Маємо всі передумови, аби бути не тільки сировинним придатком, а й виготовляти якісну продукцію з доданою вартістю і стати світовим експортером.

– Навіть якщо ви не плануєте постачати продукцію на світові ринки, треба розуміти – шлях удосконалення неминучий . І той, хто не робитиме це сьогодні, завтра не буде конкурентоздатним на ринку,  зауважує директор "Данон Дніпро" Михайло Юзва.

Автор: Ірина Мезенцева,

телеканал "Херсон плюс"

Матеріал підготовлено в рамках проекту "Просування реформ в регіони" Програми Європейського Союзу "Підтримка громадянського суспільства в Україні"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua