Польща нині – за крок до завершення судової реформи.

"Багато разів ми чули гасло: "Вільні суди, вільні вибори, вільна Польща". Чи ви проти цього? Пам'ятайте, що ця тріада фактично неподільна", – звернувся напередодні до депутатів голова Верховного суду Станіслав Заблоцький.

Дійсно, реформи, які знищують незалежність судової влади, можуть завдати удару по всій польській демократії.

Невипадково ця реформа викликала затяжні протести всередині країни. "По суті, ми живемо останні дні при демократії. Якщо не завтра, то на наступному тижні президент підпише ці закони – і ми прокинемося в іншій країні", – пояснює Гжегож, один із учасників цих протестів.

Отже, вказані закони надають депутатам право призначати суддів Верховного суду та членів Національної суддівської ради. Це поставить під сумнів незалежність судової влади – такого висновку дійшла Венеціанська комісія.

Нагадаємо, ці законопроекти входили до пакету, ухваленого Сеймом та Сенатом ще у липні. Ініціативи спричинили масштабні протести у країні, внаслідок чого президент Анджей Дуда ветував два закони з трьох.

Своєю чергою, президентське вето призвело до найбільшого політичного скандалу останніх років у Польщі. Лише після кількох місяців тривалих консультацій Дуди та лідера провладної партії "Право і справедливість" (ПіС) Ярослава Качинського вихід з кризи було знайдено, але проблему незалежності судів це не вирішило.

В альтернативних законопроектах, внесених президентом, з’явилися лише мінімальні правки.

Зокрема, тепер для призначення суддів Верховного суду потрібно не 50% депутатських голосів, а 60%. На думку Дуди, така зміна унеможливлює політичні зловживання з боку правлячої коаліції.

З цим не згодні опоненти чинної влади, які щотижня – або ж і частіше – проводять акції протесту проти "торгівлі незалежним судочинством".

Останній шанс

Протестну акцію 14 грудня називали ледь не останньою спробою зупинити судову реформу.

Незалежна організація "Obywatele RP" анонсувала мітинг перед президентським палацом та похід до Сейму. Саме від них наразі залежить остаточне ухвалення судової реформи та набрання нею чинності.

До сьомої години вечора під президентським палацом починають збиратися люди, монтують невеличку сцену. Спочатку здається, що людей буде небагато, але дуже швидко протестувальників стає вже декілька тисяч.

Після масштабних минулорічних мітингів, коли у протестних маршах брало учать до 50 тисяч осіб, нинішній мітинг здається не таким вже й багатолюдним – на нього прийшло 5-7 тисяч. Втім, одночасно подібні мітинги анонсовані по всій країні – за словами організаторів, вони мають відбутися у 70 містах.

Тут і далі – фото "Європейської правди"

Різницю видно і зовні: набагато менше плакатів та іншого креативу. Натомість майже рік, від початку судової реформи, як символом протестів стали запалені свічки – вони є ледь не у кожного учасника акції.

Від цього акція стає дуже урочистою, але водночас – дещо трагічною. Складається враження, що особливих надій на перемогу у присутніх вже немає. Ці враження підкріплюються заявами зі сцени.

"Півроку тому, в липні, ми так само зібралися тут, вимагаючи від президента Дуди ветувати цю судову реформу. І тоді він почув голос суспільства. Тепер ми знову звертаємося до нього: ці закони мають бути заветовані!" – заявив ведучий. І юрба підхоплює: "Вимагаємо вето!".

"Звісно, ми розуміємо, що вето не буде – це ж закони, внесені самим президентом! Як він буде їх ветувати?

Швидше за все, закони будуть підписані та незабаром почнуть діяти. Але так просто сидіти вдома вже не можна", - пояснює один із протестувальників.

"Я тут, тому що це останній шанс зупинити руйнування конституції. Вже завтра може бути запізно", - додає Малгожата, яка представляється "звичайною вчителькою звичайної школи".

Судова влада традиційно не користується високим рівнем довіри – саме тому протест робить акцент на захисті конституції. "Конституція", "Захисник конституції" – саме такі написи на наліпках, значках або плакатах.

"Ми визнаємо, судова реформа потрібна. Але чи є реформою те, що приймали під покровом ночі? Чи є реформою те, що не врахувало думки юристів? Чи є реформою те, що ухвалюється без обговорень?" - запитує зі сцени ведуча. І кожного разу юрба відповідає: "Ні!".

Потім зі сцени читають вибрані розділи польської конституції, між якими протест знову та знову скандує: "Вільні суди! Вільні вибори! Вільна Польща!".

Згадка про вибори невипадкова. Одна з нових ініціатив ПіС – внесення змін у перебіг місцевих виборів (саме вони є найближчими, що мають відбутися восени наступного року). Зокрема, пропонується скасувати прямий вибір мерів – натомість їх мають обирати депутати, а також продовжити термін повноважень для місцевої влади.

"Судова реформа – це точка неповернення. Якщо наруга над конституцією зійде з рук, до найближчих виборів Качинський може подарувати нам ще не одну ініціативу. Тому вільні вибори – це те, що завжди потребує захисту", - пояснюють своє гасло протестувальники.

Піар-перемога влади

Перебіг мітингу дозволяє зробити два висновки. Обидва – приємні для польської влади та неприємні для її опонентів.

Перше: ані опозиція, ані суспільство не мають плану, як діяти у випадку, якщо судова реформа буде підписана та набере чинності.

"Погана погода не зупинила нас – тут зібралися ті, хто до останнього захищатиме конституцію та наші права. Ми стали єдиним цілим і не залишимо наші протести", - оголосила ведуча. Ця теза, з огляду на масштаб протесту, сама по собі викликає сумніви, але з ідеями про те, що робити далі - ще гірше.

"Вільні суди – вільні люди"

Єдиний "натяк", якими можуть бути подальші дії протесту у випадку підписання судових законів - згадка про "дуже важливу статтю конституції". Цю статтю одразу читають зі сцени - у ній ідеться про можливість притягнення президента до суду в разі порушення ним конституційних норм.

Усі аплодують та скандують: "Конституція!". Але ані ведучий, ані виступаючі жодним словом не "натякнули", чи готові вони вимагати кримінального переслідування нинішньої влади. Не кажучи вже про те, як це можна організувати.

Наприкінці мітингу ведуча звернулася до присутніх із закликом тиснути на своїх сенаторів, забороняючи їм голосувати за судову реформу. Після цього протестувальники рушили маршем до Сейму та Сенату.

Друга особливість нинішніх протестів – ані ведучі, ані прості присутні ані словом не згадали про можливість введення ЄС політичних санкцій проти Польщі (здається, що й прапорів ЄС тепер поменшало).

Таке мовчання дивує. Адже вже наступного тижня Єврокомісія почне розглядати можливість введення таких санкцій.  

І напевно, це – одна з найбільших піар-перемог керівної польської партії.

ПіС домігся того, що підтримка тиску ЄС на Польщу тепер сприймається у суспільстві ледь не як державна зрада.

Річ у тім, що голосування в Європарламенті щодо можливості застосування санкцій проти Польщі призвело до пошуку "п’ятої колони" у країні.

Коли слова вже не потрібні

Нею стала частина депутатів від польської опозиції, які голосували за можливі санкції. Після гучних звинувачень від них відсторонилася навіть їхня партія "Громадянська платформа", заявивши, що не підтримує дії своїх депутатів.

"Жорстка позиція ЄС могла би щось змінити, але навіть серед присутніх на мітингу більшість не підтримує втручання Брюсселя в польські справи", - пояснюють протестувальники. Не виключено, що згодом і протести влада тлумачитиме як дії "агентів Німеччини та євроструктур".

Поскандувавши під Сенатом та Сеймом, протестувальники поступово розходяться.

Їхні дії геть не схожі на реальну перешкоду завершенню скандальної судової реформи. А отже, Польща продовжує рух від демократії. А критика, яка лунає через це з боку ЄС, лише посилює польський євроскептицизм.

І як показали два попередніх роки правління ПіС, це є проблемою і для України.  

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",

з Варшави