Мораторій на експорт лісу-кругляка – одне з найбільш болючих питань у наших взаєминах з Євросоюзом.

Це рішення, схвалене ще у 2015 році, від початку викликало протести ЄС, а торік саме через цю проблему Україна не отримала 600 млн євро макрофінансової допомоги. Насправді мав зірватися також попередній транш (ще 600 млн), його нам дали без скасування мораторію лише "під чесне слово" президента.

Петро Порошенко дійсно не раз обіцяв партнерам скасувати цю заборону.

Цього так і не сталося, але варто наголосити: це не було виною президента. Проблема – в Раді, де навіть близько немає для цього голосів.

Але днями Україні все ж доведеться ухвалити непросте рішення.

Євросоюз вже написав до Києва листа, в якому дав кілька варіантів та попередив, що "замовчати" проблему не вийде.

Наслідки конфлікту, залежно від обраного шляху, можуть виявитися болючими. Або для країни, або особисто для президента і його партії (не забуваємо про вибори), або для обох. І хоча всі сторони запевнили, що не доведуть до торговельної війни та до скарги ЄС до СОТ, Порошенку та Гройсману рано чи пізно доведеться ухвалювати політичне рішення.

Експортуємо "довгі дрова"

Важливо зауважити, оскільки це питання вкрай міфологізоване: з боку ЄС немає вимоги щодо вирубки лісу.

Жодні обмеження, регулювання вирубки або навіть її повна заборона не викликали би заперечень з боку ЄС – Україна має повне право це робити.

Понад те, Єврокомісія сама пропонувала Києву встановити жорсткий контроль за вирубкою Карпат. Приміром, Україна могла би адаптувати європейські директиви щодо охорони довкілля, які реально працюють (свіжий приклад: Суд ЄС зупинив вирубку Біловезької пущі; в разі її поновлення Польщі загрожує штраф,100 тисяч євро щодня).

Та в українському мораторії йдеться про інше: жодних обмежень на рубку лісу немає, натомість є заборона експорту. А це напряму порушує Угоду про асоціацію (УА).

Однак усі спроби навіть не скасувати мораторій, а замінити його на іншу систему підтримки вітчизняної деревообробної промисловості (компромісну та узгоджену з ЄС) закінчувалися провалом – голосів на це не було, бо мораторій "підняли на прапор" відразу кілька фракцій.

І дарма, що їхній лозунг (мовляв, "ЄС хоче вирубати наші Карпати") мав небагато спільного з реальністю. Дарма, що мораторій так і не зупинив "облисіння" Карпат.

Дарма, що навіть експорт лісу не припинився.

Це підтверджують офіційні дані.

За законом, з 1 січня 2017 діє повна, абсолютна заборона цього експорту (мораторій на тверді породи дерева діє ще з 2015 року, торік його доповнила заборона на експорт сосни). За українською статистикою, він справді припинився: якщо у 2016 році ми продали в ЄС 840 тисяч тонн кругляка, то в 2017 – лише 2 тисячі тонн.

І все було б добре, якби не статистика ЄС. Вона дає принципово інші дані: за нею, заборонений ліс-кругляк "матеріалізується" між двома митницями. Євростат каже, що в 2017 році з України до ЄС вивезли 477 тисяч тонн кругляка. Та й рік тому, коли діяв частковий мораторій, до Євросоюзу в’їхало 1315 тисяч тонн кругляка (а не 840, як за нашою статистикою).

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, де аналізують експортні потоки в рамках проекту "Діалог зі сприяння торгівлі", припускає, що частину кругляка вивозять з України під виглядом "дров". Адже кордон ЄС перетинає на півмільйона тонн (!) менше "дров", аніж виїжджає з України.

А обсяги незаконної вирубки лісу, за даними уряду, взагалі не впали, попри мораторій.

При цьому деревообробна промисловість не пожвавилася – її зростання за рік склало лише 3,9%, менше, ніж по переробній промисловості загалом. Експорт лісу просто пішов у тінь.

Але хай там як, до парламентських виборів мораторій точно не буде переглянутий, попри всі проблеми у відносинах з ЄС. Ця тема стала токсичною, голосів на її підтримку немає навіть у коаліції. Тож Києву на переговорах з Брюсселем не лишалося нічого іншого, як "тягнути резину".

Все це зрештою змусило ЄС змінити тактику.

ЄвроПравда вже писала, що скасування мораторію зникло з переліку вимог для отримання нової макрофінансової програми. Натомість ЄС вирішив задіяти двосторонній механізм вирішення суперечок, прописаний в Угоді про асоціацію.

Та як з’ясувалося, і тут Брюссель стикнувся з проблемами, які Київ добре вміє створювати.

Ультиматуми з Брюсселя

У розпорядженні "Європейської правди" є лист єврокомісара з питань торгівлі Сесілії Мальмстрьом до першого віце-прем'єра Степана Кубіва.

У документі, датованому 28 лютого, комісар констатує: всі спроби домовитися з Києвом не дали успіху, а отже, у ЄС немає інших шляхів, аніж початок арбітражної процедури проти Києва.

До речі, цей крок має стати прецедентом в історії ЄС. Відразу кілька представників Євросоюзу, аж до гендиректора, відповідального за відносини із сусідами, запевнили ЄвроПравду: жодного разу Брюсселю не доводилося починати арбітраж із партнерами, з якими ЄС має вільну торгівлю. Завжди вдавалося домовлятися мирно... але Україна виявилася особливою.

Лист єврокомісара хоч і написаний жорстко, як для дипломатичного листування, але містить кілька сценаріїв розвитку події.

Україні доведеться обрати один з них.

Дуже коротко пояснимо, про який арбітраж ідеться.

Ніхто не подаватиме в Стокгольм, як у "газовій справі", чи в Лондонський суд. Арбітражна палата для вирішення суперечок створюється на двосторонніх засадах – Україною та Євросоюзом. Її створення дуже детально прописане в Угоді про асоціацію. Україна повинна визначити п'ять арбітрів-українців, ЄК – п'ять арбітрів-європейців, а дві сторони разом – п'ять нейтральних арбітрів.

Щоби почати арбітражний розгляд конкретної скарги, з кожної групи обирається по одному представнику, і три обраних арбітри починають процес.

Тільки от запустити цей розгляд нині неможливо, бо Україна з моменту підписання УА не спромоглася обрати... навіть свою п’ятірку. Президент затвердив чотирьох із них, а кандидатура п’ятого, обрана урядом на конкурсі, вже вісім місяців (!) перебуває на розгляді АП. Президент не затверджує її, але і не повідомляє уряд про її відхилення.

В ЄС не мають сумніву, що Київ штучно затягує процес.

Через це комісар Мальмстрьом повідомила Київ про свої подальші дії, ультимативно поставивши дедлайн для кожного наступного кроку. Вона попередила Кубіва, що Київ має затвердити останнього арбітра до кінця березня, щоби до червня арбітраж запрацював.

Цей термін Україна вже зірвала.

Вже друга половина квітня, а рішення так і не ухвалене.

Редакція мала змогу ознайомитися з копією внутрішнього урядового листування. Згідно з ним, "процес іде", але результатів ще немає. До 20 квітня планується провести чергову урядову нараду з цього приводу.

Для Брюсселя це не стало великою несподіванкою. Єврокомісар у своєму листі попереджала, як вчинить, якщо термін буде зірваний: в цьому разі Єврокомісія пропонує України розпочати формування арбітражної групи на підставі неповних списків.

"Якщо Україна буде проти і формування арбітражної групи на основі неповних списків, на жаль, я не матиму інших варіантів, окрім як розглядати використання механізму СОТ з врегулювання питання заборони на експорт необробленої деревини", – попередила Мальмстрьом.

А це, якщо станеться, означатиме моментальне зростання ставок у торговельній суперечці Києва та Брюсселя.

"Якщо завтра війна"

За даними редакції, хоч Україна і зірвала крайній термін, комісар досі не надіслала нам обіцяного другого листа. Це пов’язане також із тим, що Україна та ЄС не домовилися також про кандидатури третьої, "нейтральної" групи арбітрів.

Одночасно українські посадовці умовляють європейських колег не поспішати з рішенням і запевняють, що налаштовані уникнути переходу торговельної війни на рівень СОТ.

Кілька урядовців та джерел, близьких до уряду, запевнили ЄП, що хочуть не псувати зайвий раз відносини з Євросоюзом. Навіть якщо Порошенко продовжить затягувати із призначенням п’ятого арбітра, уряд погодиться на формування арбітражної групи на основі неповних списків."Ми проти такої процедури - бо це ресурси, яких в держави України просто немає! Тому ми за діалог і зміну заходів!",- говорять у Мінекономрозвитку.

Втім, залишається відкритим питання - чи погодиться на це ЄС.

Співрозмовники ЄвроПравди і в МЗС, і на Банковій кажуть, що обов’язково уникнуть нового витка конфлікту. "Ми докладаємо зусиль для того, щоб ближчим часом призначити арбітрів – як п’ятого, так і незалежних", – запевнив один із високопосадовців, причетний до процесу ухвалення рішення.

В уряді та у президента недарма бояться переходу конфлікту на рівень СОТ.

По-перше, це зробить конфлікт публічним для світової торговельної спільноти – розгляд усіх суперечок в СОТ проводиться відкрито. Імідж України як країни, що виконує зобов’язання, буде додатково підірвано.

По-друге, до скарги в СОТ гарантовано приєднаються інші країни – такими є процедури організації. І коли арбітри СОТ визнають наше порушення – за невдалого сценарію, нам доведеться "компенсувати збитки" не тільки Євросоюзу, а й іншим партнерам, навіть якщо ми їм ніколи не постачали ліс.

По-третє, цей сценарій додатково роздратує ЄС, нашого основного торговельного партнера. В цих умовах Києву буде складно просити у ЄС, приміром, про нове розширення безмитних квот. 

Зрештою, такий сценарій суттєво знецінює Угоду про асоціацію з ЄС, адже угода – це не лише скасування мит, а й механізм вирішення суперечок. Звернувшись до СОТ, Євросоюз буде вимушений визнати: Україна не виконує підписану з нею угоду. А якщо так, то який сенс обговорювати модернізацію УА та говорити про поглиблення відносин?..

Але у політичних радників Порошенка є й інший аргумент, який може все переважити.

Цей аргумент – передвиборча кампанія.

СОТ – це гра "в довгу". Розгляд скарги у цій організації цілком може затягнутися до 2020 року.

Натомість вирішення суперечок у двосторонньому арбітражі – дуже швидкий процес. Угода про асоціацію каже, що рішення має бути ухвалене протягом 120 днів після початку роботи арбітражу. Звісно, можна додатково потягнути час – якщо нас визнають винними, Україна буде зобов’язана ліквідувати порушення протягом "розумного періоду". Щоб пояснити, скільки саме часу нам на це потрібно, Україна може знову скликати арбітражну групу – але така група має приймати рішення вже протягом 20 днів.

"Отже, в разі вирішення суперечки у двосторонньому форматі остаточне рішення може бути ухвалене вже на початку 2019 року", – вважає керівник практики міжнародної торгівлі юрфірми "Ілляшев та Партнери" Олена Омельченко.

Причому в експертній спільноті немає жодного сумніву, що ЄС має всі шанси на перемогу. Особливо зважаючи на те, що порушення з боку України публічно визнавав глава держави!

А отже, Україна муситиме скасувати мораторій – або стикнеться з торговельними обмеженнями з боку ЄС проти українського експорту. Саме такий сценарій передбачений Угодою про асоціацію.

Причому це може статися за кілька місяців до президентських виборів!

Тобто у розпал перегонів уряд або президент мусять внести в Раду законопроект про скасування мораторію на експорт деревини, "зібравши" негативні електоральні наслідки – або ж стикнутися з торговельними санкціями ЄС.

Зважаючи на це, не можна виключити, що у президента справді тягнуть час і намагаються "виграти" додаткових пару місяців.

Хоча ризик від такої гри для країни – дуже високий. Адже у будь-який момент терпіння Брюсселя може луснути – і замість чергового листа в Київ звідти піде скарга до СОТ, як і пообіцяла нам єврокомісар.

Чи можливо не програти?

Попри те, що ситуація справді складна (і затягування часу її лише ускладнює), в уряді припускають, що цю проблему можна буде вирішити, "замінивши" мораторій на інший механізм захисту деревообробної галузі. "Якщо мораторій буде замінено на менш грубе порушення, а ще – з чіткими перспективами скасування, ЄС не має виступати проти", – каже співрозмовник ЄвроПравди.

Але реальність цього шляху – під величезним питанням. За останні роки уряд готував такі ініціативи декілька разів – але навіть не вносив їх до парламенту, побоюючись політичних ризиків. А у передвиборчий період цього тим більше не станеться.

Нарешті, ще один варіант. Він найбільш безпечний для країни – але доволі непростий у реалізації: все ж таки завершити формування арбітражу, почати процедуру, навіть усвідомлюючи свій швидкий програш. А далі домовитися з ЄС про механізм компенсації торговельних втрат. Резерви для цього є: приміром, можна знизити імпортні мита на європейські автомобілі або на іншу товарну групу.

Уряду та президенту дійсно не позаздриш – усі варіанти містять суттєві ризики.

Протягом найближчих місяців або навіть тижнів дізнаємося, який шлях обрала Україна.

Втім, вибору між двома поганими сценаріями могло й не бути. Якби від самого початку в уряді не побоялися обговорювати заміну мораторію та не уникали дискусій із популістами. І, зрештою, якби ще у 2015 році Порошенко подумав про наслідки і заветував закон про мораторій.

Тепер виправлення помилок буде набагато дорожчим. Або для президента та для уряду, або – для країни.

Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

редактори "Європейської правди"