Нове ім'я для НАТО та ЄС: на які поступки та заради чого пішла Македонія
Бухарестський саміт НАТО, що відбувся у квітні 2008 року, у нас пам’ятають через рішення не давати ПДЧ Україні та Грузії, але для решти європейських країн на ньому сталася також інша непересічна подія. І навіть дипломатичний скандал.
Щойно розпочалася підсумкова прес-конференція тодішнього генсека, частина ЗМІ демонстративно встали і залишили залу.
Причина протесту – те, що годиною раніше Альянс відмовив у вступі невеликій балканській державі Македонії. Це сталося попри те, що македонці виконали всі вимоги ПДЧ та відповідали умовам членства. Єдиною причиною стала… назва цієї країни.
27 років без права на власне ім’я? Саме так від моменту здобуття своєї незалежності проіснувала Македонія.
Точніше, всередині країни всі наполягали, що Македонія – це і є назва. Але сусіди та міжнародні організації називали балканську республіку складно та дещо дивно – Колишня Югославська Республіка Македонія (англійською FYROM, Former Yugoslav Republic of Macedonia).
Причина цього – суперечка з Грецією, яка розпочалася відразу після проголошення незалежності Македонії. А згодом Афіни почали блокувати вступ Македонії до НАТО та ЄС, вимагаючи від країни змінити назву.
Нарешті конфлікт добігає завершення.
12 червня прем’єр Греції Алексіс Ципрас заявив про остаточну домовленість щодо нового імені для цієї держави.
Тепер вона буде називатися Республіка Північна Македонія.
Погляд із Греції
Навіщо Греції був потрібен цей конфлікт? Річ у тім, що Македонією називається також північний регіон країни із центром у Салоніках.
Проте у світі є чимало прикладів дублювання. Згадаймо, приміром, про Грузію: США зі штатом Джорджія (англійською – Georgia) не мають претензій до Тбілісі.
Офіційно у Греції пояснювали, що побоюються втручання північної сусідки у свої внутрішні справи. Адже македонська конституція визначає державу як захисника інтересів усіх македонців, у тому числі й тих, хто живе за кордоном. Хоча, звичайно ж, новостворена держава Македонія відкидала такі звинувачення.
Справжня ж причина, можливо, полягала в іншому.
Для значної частини греків існування держави із назвою Македонія видавалося спробою "вкрасти" їхню історію. І ці відчуття старанно підживлювали націоналістичні партії та Елладська церква.
До речі, нинішня зміна назви – далеко не перша поступка, на яку пішли північні сусіди греків.
Початковий прапор країни зображував старовинний македонський символ – Вергінську зірку. Цей прапор був ідентичний стягу однойменної грецької провінції та відрізнявся лише кольором поля. У 1995 році, під натиском Афін, прапор Республіки Македонія було змінено.
А от із назвою було складніше
Спочатку Греція вимагала повного усунення слова "Македонія" з назви держави. Новій країні пропонувалося називатися Республікою Скоп’є (за назвою столиці) або Вардарською Республікою (за назвою головної річки країни, яка, щоправда, протікає також грецькою Македонією).
Поступ у переговорах намітився лише в останній рік.
Між тим досягнутий компроміс вже викликав протести у Греції. До слова, минулої зими, коли переговори зрушили з мертвої точки, у Салоніках та Афінах пройшли безпрецедентні багатотисячні мітинги , які вимагали відмовитися від компромісу, наполягаючи, що "єдина Македонія є частиною Греції".
Погляд зі Скоп’є
Щоб зрозуміти важливість цієї назви для самих македонців, варто нагадати про становлення цієї держави.
Цей регіон був "яблуком розбрату" між Сербією та Болгарією. Обидві країни відмовляли місцевим мешканцям у праві на самовизначення, вважаючи їх частиною своєї нації. В Болгарії досі поширена думка, що македонської мови не існує, а є лише "македонський варіант болгарського правопису".
В свою чергу Сербська православна церква (яка блокує автокефалію для Македонії) наполягає, що македонці є південною частиною сербського народу.
А до того ж ще сто років тому на цей регіон зазіхала Греція, вважаючи його мешканців "слов’янизованими греками".
Лише у часи соціалістичної Югославії концепція про окремість македонського народу стала офіційною – у Белграді таким чином бажали захиститися від територіальних претензій Болгарії.
Що цікаво: в той період Греція не протестувала проти назви "Республіки Македонія".
Розпад Югославії на початку 1990-х Македонія пережила найкраще з усіх частин цієї держави. Вона єдина змогла оголосити незалежність, не отримавши військового опору від колишньої столиці. Але одночасно – отримала проблему з Грецією.
У Скоп’є наполягали на збереженні назви, і це не дивно. Відмова від власного імені поставила би перед Македонією гостре питання: хто вона? І чи дійсно її мешканці є окремим народом?
Із 1990-х македонці намагалися знайти своє минуле в античності – а це додатково дратувало Грецію.
А після того, як Греція заблокувала вступ сусідки до НАТО та конфлікт увійшов у найгострішу фазу, у Македонії демонстративно назвали іменем Александра Македонського столичний аеропорт та головне шосе, а також встановили йому безліч монументів.
Не випадково, що першим кроком Скоп’є по вирішенню суперечки з Афінами стало "зворотнє перейменування" аеропорту та шосе.
І це означає, що компроміс із Грецією поставить перед Північною Македонією новий виклик – державі потрібно буде заново переосмислити ключові питання власної ідентичності.
Про що домовилися?
Домовленість про перейменування країни містить низку деталей та уточнень.
Зокрема, Греція наполягла на тому, що нова назва має використовуватися не лише на міжнародній арені, а й всередині Північної Македонії.
Водночас Ципрас погодився на збереження назв "македонська мова" та "македонська нація".
Умова грецького прем’єра така: у конституції Північної Македонії має бути додано фразу, яка визначає, що йдеться про слов’янську націю, а не про грецький регіон. Конституція має відокремити нову державу від античної грецької культури та історії, наголошують грецькі ЗМІ.
"Я щасливий, що наша домовленість охоплює всі умови, висунуті грецькою стороною", – заявив Ципрас.
Нова назва країни має ще бути затвердженою на загальнонаціональному референдумі. Дату його проведення поки не оголошено, але, швидше за все, він пройде у найближчі місяці. І найімовірніше, нову назву підтримає переважна більшість македонців.
Адже її затвердження відкриє перед Македонією можливості членства в НАТО та (у перспективі) – в ЄС. І що особливо важливо – перепона на цьому шляху зникає у той момент, коли шанси на вступ виглядають надзвичайно високими.
То конфлікт завершено?
Ще ні. Щонайменше, до референдуму.
Адже як і у Греції, у Македонії також є противники домовленості. Нинішня опозиція, яка лише минулого року втратила владу, обіцяє зробити все можливе, щоб заблокувати перейменування.
При цьому термін "все можливе" – не просто слова. Варто згадати масштабні протести, якими рік тому супроводжувалося формування нинішньої коаліції. Залучення до неї партій албанської меншини спричинило не просто протести – тоді був захоплений будинок парламенту та побиті депутати.
А позаминулого тижня на протести проти перейменування країни опозиція вивела декілька тисяч людей.
Втім, потенціал опозиції суттєво скоротився після арешту екс-прем’єра та лідера опозиційної VMRO-DPMNE Ніколи Груєвського. Три тижні тому його засудили до двох років у в'язниці за зловживання владою.
Важливим є також те, що перейменування Македонії відкриває шлях до її вступу в Альянс.
Тож не варто забувати, який шалений спротив розширенню НАТО чинить РФ.
Два роки тому, щоб заблокувати вступ Чорногорії до Альянсу, вони навіть організували спробу державного заколоту.
Про таку небезпеку кажуть і у Македонії. Минулого року міністр оборони Радміла Шекеринська заявила, що Скоп’є має дані про спроби впливу Росії на політичні процеси в країні.
Вирішення конфлікту із Грецією відкриває для Македонії також шлях до переговорів про вступ до ЄС. В Євросоюзі, як відомо, вже давно надали всім балканським країнам перспективу членства, а у найближчі 7 років планують активні переговори з усіма балканськими столицями, які до них готові.
Тож до Чорногорії, яка має найбільші шанси стати 28-м членом ЄС, можуть долучитися й інші. В першу чергу – Північна Македонія.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"