Забути про "миротворців": Україна має відмовитися від слова, яке шкодить нам на Донбасі

Четвер, 30 травня 2019, 17:13 — , заступник міністра закордонних справ
U.S. Navy photo

UN peacekeepers – цю назву "миротворців ООН" чув, мабуть, кожен.

І не треба бути фаховим перекладачем, щоби помітити, що дослівний переклад цього англійського терміна – не такий, як українська назва. Англійською йдеться не про "творення", а про "збереження" чи то "підтримання" миру. Саме про peacekeeping operations йдеться і у назві профільного сайту ООН.

Та й не лише англійською!

Французький термін maintien de la paix, іспанський mantenimiento de la paz, китайський 维和 та арабський حفظ السلام у дослівному перекладі означають одне й те саме – "підтримувати мир".

І одна-єдина з офіційних мов ООН – російська – називає цей вид діяльності ООН "миротворчі операції".

Відчули різницю? Не підтримувати – а "створювати" мир, встановлювати його. Чи, можливо, насаджувати?..

Тільки не поспішайте закидати мені русофобію!

Тут питання не форми, а змісту.

Те, як називають цю діяльність росіяни – їхня суверенна справа. Значно важливіше – що вони вкладають у цей термін. І не менш важливим є те, як бачимо його ми, українці.

Типовий радянський підхід до "миротворчості" – це операція в Афганістані. Тоді радянська пропаганда маскувала збройне вторгнення СРСР до цієї держави під "братню допомогу".

У 1990-х під "миротворчість" замаскували гібридну окупацію росіянами Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії. У 2008 році вторгнення росіян до Грузії також провели під маскою "примушення до миру", "миротворення". Нині саме "миротворчістю" відкрито називають участь РФ у сирійській війні.

І найактуальніша мета Кремля – провести ще одну операцію з "насадження миру" – на території України. Щоби не було потреби приховувати присутність російських військових у Донецьку та Луганську. В ідеалі – ще й отримавши мандат ООН для проведення саме "миротворческой" операції.

Ви, певно, помітили, що українською цей термін звучить точно так само? Вірно. Українська мова – одна з дуже небагатьох мов світу, де використовується саме російська калька.

І це несе для нас реальну шкоду.

Російський термін вже створив міф про "миротворців на Донбасі", який не має нічого спільного з реальністю. Більшість населення справді вважає, що у разі схвалення такої місії на Донбас на парашутах спустять "миротворці" і натворять їм миру. Хіба не так?

Але ж ні, панове! Персонал з підтримання миру ООН не "творить" мир!

"Створення миру" потребувало би величезних військових, матеріальних, фінансових ресурсів, які ООН не надасть. Навіть якщо знайдуться гроші – не буде жодної держави, яка надішле сюди солдатів для повноцінної "миротворчої" операції. Точніше, може знайтися, яка прагне зовсім не миру. І назву цієї федерації ми чудово знаємо.

Саме тому чи не головною передумовою розгортання операцій ООН з підтримання миру (peacekeeping operations) є досягнення між сторонами конфлікту миру (угоди про мир, тривалого перемир'я тощо) ще до того, як ухвалюється рішення про приїзд "блакитних шоломів". Це – правило не тільки для України, а й для всього світу. Ще один варіант – приїзд місії на доконфліктній стадії, щоби запобігти самому збройному конфлікту... І, на жаль, якщо запобігання невдале, персонал ООН з підтримання миру виходить із зони активних бойових дій. Так, подекуди від’їзд місії закінчується трагедіями цілих народів (згадаймо Сребреницю, Руанду), але такими є правила.

Часом "миротворчі" місії мають озброєний компонент (і то переважно з легкою зброєю) і можуть захищати персонал і мирне населення за певних умов, що наближається до "локального миротворення". Однак ніде у світі "блакитні шоломи" ООН не "воюють" за встановлення миру.

Звісно, в ООН існує і Peacebuilding Commission, але і її мандат – у тому, щоби "зводити разом всі сторони, щоб мобілізувати ресурси і давати рекомендації і пропозиції щодо комплексних стратегій постконфліктного миробудівництва і відновлення". Тобто йдеться про постконфліктне будівництво миру, а не про його "насадження".

Назва – важлива.

Майже ніхто у світі не використовує російський термін – ним користуються лише росіяни, білоруси і ми, українці.

Навіть колишні держави соцтабору, навіть колишні радянські республіки відійшли від цієї небезпечної підміни понять. Поляки кажуть так само, як і англійською – utrzymywanie pokoju, румуни та молдовани – menținere a păcii, точно таке значення має литовський (taikos palaikymas) чи латиський (miera uzturēšana) терміни.

Гугл підказує, що вірменське խաղաղ ապահություն можна перекласти як "мирне співіснування". В Азербайджані кажуть sülhün qorunması, тобто "захист миру". Узбецьке tinchlikni saqlash та киргизьке тынчтыкты сактоо – "збереження миру"

Ці держави не стали, як росіяни, казати, що ООН насаджує мир в інших державах!

Натомість у нас цього тижня відзначають скалькований з російської "День миротворця", і саме "миротворцями" чомусь називають наших хлопців у Косові чи ДР Конго – хоча вони допомагають підтримувати мир, а не "творять" його.

Цьому потрібно покласти край.

Усі деталі миротворчої місії: яка битва чекає на Україну в ООН

Україна, яка прагне залучити на Донбасі "блакитні шоломи" ООН, має відмовитися від хибного терміну, що викривлює сутність місії, яку ми до себе кличемо.

Зізнаюся, і сам подекуди грішу і вживаю всує "миротворчі операції", хоча і вимагаю від колег казати і писати правильно – "операції з підтримання миру", "персонал ООН з підтримання миру", "блакитні шоломи", а не миротворці. Але досить. Тому зараз я, як профільний заступник міністра закордонних справ, пропоную надалі усім обережніше ставитися до згадки про "миротворення". А в ідеалі – відмовитися від цієї згадки в офіційних документах.

Перейти до правильних термінів – цілком можливо, і перші кроки вже зроблені. Приміром, у постанові Верховної ради щодо звернення до РБ ООН та Ради ЄС з цього приводу – ані у назві, ані у самому проханні України про міжнародну допомогу – не було терміну "миротворчість", натомість йшлося про "розгортання на території України міжнародної операції з підтримання миру і безпеки".

Звісно, перебороти укорінені мовні шаблони складно. Але доведеться.

Бо це важливо для нашої держави.

Автор: Сергій Кислиця,

заступник міністра закордонних справ,

для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.