В МЗС з’явився спецпредставник з питань санкцій. Що це означає?

Четвер, 28 травня 2020, 16:45 — , Європейська правда
Фото з twitter-сторінки Олексія Макеєва

У четвер – у той час, як міністр Дмитро Кулеба, очевидно, вже виїхав до Будапешта на зустріч із Петером Сійярто – пресслужба МЗС оприлюднила ухвалене ним кадрове рішення.

Вперше в історії МЗС у його структурі з’явилася посада спеціального представника з питань санкційної політики. Її обійняв посол з особливих доручень Олексій Макеєв.

Рідкісний випадок, коли в дипломатичних колах є повна підтримка і щодо створення нової посади, і щодо кандидата. Втім, широкій громадськості Макеєв не дуже відомий. А головне – лишаються питання про те, що ж означає створення цієї посади.

У цій статті ми пояснюємо, що та навіщо відбулося.

Зсув санкційного центру?

Міжнародні санкції проти РФ діють вже понад шість років; невдовзі виповниться шестирічка і від ухвалення українського закону "Про санкції".

Увесь цей час санкційне питання було для України пріоритетом – спершу наші дипломати працювали над посиленням міжнародного тиску; згодом головним завданням було утримання ухвалених обмежень. Обидва ці завдання були непростими, адже економічні обмеження (особливо російська відповідь на них) мали свою ціну для конкретних бізнесів з Польщі, Німеччини, Франції тощо – і серед них були ті, хто волів би торгувати з росіянами, як раніше. Та й російське лобі продовжувало працювати.

Але попри всі зусиллі економічні санкції досі на місці. Усі загрози їхнього пом’якшення вдалося відвернути. То для чого ж створення нової структури, якщо "і без неї все працювало"?

Відповідь має кілька складових.

І одна з них – те, що ця структура існувала і раніше, просто не мала такої назви і була за межами МЗС.

Цю роль виконувала... адміністрація президента України.

Звісно, це свідоме спрощення. Звісно, санкціями раніше так само займалося МЗС. Ба більше, основну санкційну роботу і раніше проводили дипломати, які включилися у цю роботу відразу після початку російської окупації Криму.

Втім, після обрання президента у травні 2014-го роль головного провідника санкцій та "збирача перемог" отримала Банкова. Петро Порошенко особисто вів ключові переговори про це із закордонними колегами. Саме він підписав Мінські домовленості, які згодом стали стрижнем санкційної політики Заходу. Тому офіційне створення "центру управління санкціями" за межами АП видавалося би дивним.

А зі зміною президента ці обмеження зникли, і тому санкційний наголос у роботі МЗС став абсолютно природним.

Варто наголосити: Макеєв не перебрав "роль Порошенка". Спецпредставник координуватиме санкційну політику та діяльність МЗС, а не всієї держави (на це у посла з особливих доручень банально немає повноважень).

Але те, що МЗС набирає ваги у санкційній політиці, також є неспростовним.

Лишається сподіватися, що даний крок відбувся за узгодженням з Банковою, що вона не прагнутиме "відіграти" повноваження і лишить їх за тим міністерством, яке є найефективнішим гравцем на цьому полі.

До того ж особа нового керівника цього напрямку має значення.

Хто такий Макеєв?

Призначення Олексія Макеєва спецпредставником МЗС заслуговує на окрему увагу. Ба більше, не можна виключати, що його робота в міністерстві стала додатковим поштовхом до створення такої посади.

Макеєв – кар’єрний дипломат, на дипслужбі з 1996 року. Вільно володіє англійською та німецькою, на дещо нижчому рівні – іспанською.

З 2014 по 2020 рік працював політичним директором МЗС. А політдиректор – це посада більш ніж вагома. Він, зокрема, опікувався нормандським форматом (який за Порошенка відбувався на рівні політдиректорів чи не найактивніше), а також інформаційною політикою. Ба більше, він за посадою був залучений і до переговорів щодо санкційних питань, тож ця тема для дипломата – не нова.

Кілька місяців тому час його роботи на посаді політдиректора добіг завершення, МЗС на початку року обрало на конкурсі його наступника, а Макеєв лишився у штаті МЗС як посол з особливих доручень. Цей статус не змінився, а статус спецпредставника з питань санкцій, по суті, уточнив ці "особливі доручення".

Переконатися у тому, якими є погляди дипломата щодо російської агресії, можна у його колонці на УП, що була опублікована рік тому, вже після президентських виборів.

До слова, ті юридично обґрунтовані рекомендації щодо того, як необхідно називати дії РФ в Україні, непогано було би взяти на озброєння усім українським посадовцям.

Чого чекати?

Про очікування від призначення вже розповів Дмитро Кулеба.

Міністр наголосив, що йдеться про "внутрішньоМЗСівську" координацію, а не загальнодержавну.

"Йдеться про створення системи управління санкційною політикою всередині МЗС, в якій: кожен чітко розуміє своє місце і задачу в системі; є точка збирання та обробки інформації від усіх причетних (один з департаментів МЗС); є центр координації та комунікації ухвалюваних рішень і політики (спецпредставник)", – написав він у facebook.

Йдеться, до слова, про санкції не лише щодо Росії.

У світі є низка загальновизнаних порушників міжнародного права, від КНДР до Сирії, від Венесуели до низки африканських держав. Україні потрібні зважені рішення, чи приєднуватися, приміром, до санкцій, запроваджених Євросоюзом. Потрібно діяти системно – але водночас не втрачати друзів.

Втім, є підстави припустити, що чистою дипломатією Макеєв не обмежиться.

Непогано було би, щоби й інші органи, які перетинаються із підтримкою західних санкцій проти РФ, координували свої дії з МЗС – контактна особа для цього є.

Крім того, вже деякий час і активісти, і дипломати кажуть, що чинний закон "Про санкції", ухвалений дещо поспіхом у 2014 році, потребує коректив. Хочеться сподіватися, що МЗС, отримавши координаційну структуру, формалізує ці пропозиції і запропонує зміни до українського санкційного механізму. В тому числі – стосовно держави-агресора.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua