Втеча по-королівськи: яку ціну матиме корупційний скандал навколо іспанського монарха

Вівторок, 4 серпня 2020, 15:03 — , для Європейської правди
Фото: flash.pt

Ще десять років тому король Іспанії Хуан Карлос І, який забезпечив зразковий перехід своєї країни від авторитарної диктатури Франсіско Франко до демократії та подальшого членства країни у Євросоюзі, був фактично беззаперечним авторитетом у своїй країні. 

Тепер усе інакше: поки деякі іспанські політики закликали стерти ім’я Хуана Карлоса з громадського простору, батько чинного глави держави оголосив, що назавжди покидає Іспанію.

Що ж сталося? Відповідь знайома – корупційні скандали. 

Нові деталі доповнюють скандальні для Іспанії новини про те, що Хуан Карлос І був бенефіціаром панамської офшорної структури з рахунком у швейцарському банку, на який саудівський король переказав 100 мільйонів доларів (на той час, у 2008 році – 64,8 млн євро), переважну частину з яких монарх подарував своїй фаворитці.

Так, нову хвилю обурення іспанців викликало те, що, наприклад, лише в 2010 році Хуан Карлос розпорядився 1,5 млн євро готівки, ймовірно, спрямувавши їх на себе та свою родину – приватні поїздки, забаганки та іншого роду незадекларовані витрати.

Подарунок для "іспанського брата"

У 2008 році фінансовий консультант Хуана Карлоса провів дві зустрічі з послом Королівства Саудівська Аравія в США. Спершу у Вашингтоні відбулося оголошення бажання саудівського монарха Абдали зробити подарунок своєму "іспанському брату".

Тісні відносини між двома країнами – позначені, зокрема, військовими поставками іспанського оборонпрому та обміном всілякими нагородами між урядами країн, попри суспільні зауваги щодо порушення прав людини в Саудівській Аравії, – базувалися на теплих відносинах монархів.

Під час другої зустрічі між обома посередниками, яка відбулася у Швейцарії, саудитам було вказано на рахунок у швейцарському банку, на який можна перерахувати подарунок.

Рахунок був відкритий на панамську фундацію "Лукум", бенефіціаром якої був Хуан Карлос.

Як нещодавно виявила британська преса, другим бенефіціаром значився син Хуана Карлоса – теперішній король Філіп VI, який вже встиг заявити, що нічого про це не знав.

Сума, яку переказав Абдала, мала вразити Хуана Карлоса – це майже 65 мільйонів євро. Для порівняння, згодом Хуан Карлос отримає на цей самий рахунок ще один подарунок – від короля Бахрейну, але "лише" 1,4 мільйона євро.

Примітно, що в ті роки Саудівська Аравія розпочинала міжнародний конкурс для визначення підрядника на побудову швидкісної залізниці між містами Мекка та Медіна.

За підсумком цього процесу в 2012 році контракт уклали з іспанським консорціумом на загальну суму в 6,736 млрд євро.

Тоді іспанський уряд подякував королю Хуану Карлосу за сприяння в отриманні цього найбільшого в історії країни контракту. Але в чому саме полягала ця роль? Зараз перед іспанським слідством постало питання: чи не була ця сума занижена, адже французькі конкуренти пропонували свої послуги на третину дорожче.

Паралельно слідство щодо переказу саудівських мільйонів ведеться у Швейцарії.

Фатальна жінка

У 2012 році Хуан Карлос потрапив чи не в перший великий скандал за час свого правління, яке розпочалося зі смерті генерала Франко в 1975 році.

Вісім років тому, а це – знову ж таки – період економічної кризи, великих скорочень та безробіття, стало відомо, що іспанський король полював на слонів у Ботсвані. Це, мабуть, ніколи не стало б новиною, якби на той час 74-річний Хуан Карлос не травмував собі стегно.

Тоді реакцію суспільства вдалося загладити безпрецедентним публічним вибаченням: "я помилився, цього не повториться", пообіцяв Хуан Карлос. Важливо те, що супутницею Хуана Карлоса у тій поїздці була його подруга Корінна.

Корінні Ларсен (по другому чоловіку – Сайн-Вітгенштейн) зараз 56 років, останні 14 з яких вона тісно знайома з Хуаном Карлосом.

На чому б не базувалися ці відносини, але у світлі світової уваги до свого імені через скандал із сафарі іспанський король вирішив закрити панамську фундацію, а залишок з рахунку – майже 60 мільйонів євро – переказати на рахунок Корінни.

Злі язики стверджують, що згодом, після зречення престолу на користь свого сина Філіпа у 2014 році, Хуан Карлос думав переїхати до Корінни в Лондон. Але розпочалося найцікавіше.

Корінна переконує, що отримані мільйони були дружнім подарунком Хуана Карлоса.

Інше пояснення, яке знаходять аналітики – це те, що Корінна мала виступити в ролі підставної особи Хуана Карлоса для зберігання цих грошей, але потім передумала.

Така версія принаймні пояснювала б, чому, за словами самої Корінни, іспанські спецслужби проникли до її будинку в Монако, а з нею спілкувався сам очільник Національного розвідувального центру Іспанії Фелікс Рольдан.

У 2015 році Корінна провела приватну зустріч в Лондоні з посадовцем іспанської поліції – комісаром Вільярехо. Той обіцяв посприяти їй у тому, аби позбутися уваги іспанських спецслужб, але для цього вона мала допомогти створити скандал довкола Фелікса Рольдана, націлений на відставку останнього.

Особливістю комісара Вільярехо було те, що він записував на диктофон усі свої розмови. Коли його затримали у 2017 році у певній кримінальній справі, з його помешкання конфіскували 40 терабайтів цих записів.

Серед них – і розмови з Корінною, під час яких та розповідала, що Хуан Карлос отримував "комісійні" за посередництво в залізничному контракті та взагалі повертався з подорожей на аравійський півострів з валізками "чорних" грошей.

Тоді іспанська прокуратура не стала перевіряти ці розмови на правдивість. 

Але запит швейцарських слідчих та обмін інформацією призвели до нового слідства в Іспанії. Тепер на допит викликають саму Корінну.

Власне, останні кілька років Корінна намагалася безуспішно встановити контакт з королем Філіпом VI – у кількох листах вимагала відновити спілкування з королівським домом, а інакше вона почне співпрацювати зі швейцарськими слідчими.

Король в екзилі

Філіп VI, зійшовши на престол у 2014 році, зумів відгородитися від скандалу довкола своєї сестри Крістіни та її чоловіка Іньякі, які були під слідством щодо махінацій, відмивання грошей та фіскальних злочинів (останній засуджений до тюремного терміну, а саму Крістіну вивели з-під обвинувачення).

Читайте також
Корона під час вірусу: чому іспанці раптом виступили проти свого короля

Тоді він провів формальне та матеріальне розмежування між королівською родиною та родиною короля.

А нещодавно, з першими новинами про офшор Хуана Карлоса, син позбавив короля-емерита грошових асигнувань та публічно відмовився від спадщини, яка може бути по смерті батька.

Проте просто так зупинити суспільне засудження не вдалося. Цього разу потреба в "damage control" змусила королівський дім спровадити Хуана Карлоса геть з країни.

Так, увечері 3 серпня король Філіп VI подякував батькові за "обдумане рішення" покинути країну, про яке повідомлялося у спільному комюніке.

"Мій статус, здобутки та моя особиста людська гідність цього від мене вимагають", – пояснив своє рішення Хуан Карлос, пославшись на "публічний розголос певних минулих подій з особистого життя".

Король-батько також зазначив, що пішов на такий крок, щоби "посприяти полегшенню виконання функцій" своїм сином.

Поки нічого не повідомлялося про плани дружини Хуана Карлоса – королеви Софії Грецької, яка незалежно від проблем чоловіка досі виконує в Іспанії певну інституційну роль. До речі, навіть найбільші критики корони не можуть сказати нічого поганого про королеву-матір.

Востаннє іспанський король подавався до екзилу в 1931 році, пришвидшивши проголошення Другої іспанської республіки. Що характерно, дід Хуана Карлоса – король Альфонсо ХІІІ – також покидав країну окремо від своєї офіційної дружини.

Удар по монархії

Поки не зрозуміло, куди подасться літній Хуан Карлос і як його відсутність у країні вплине на перспективи відповідних розслідувань.

З одного боку, іспанська конституція передбачає, що король не підлягає відповідальності. І ця недоторканність – абсолютна: навіть якщо король, немов та Моніка, привселюдно вбив би Еріку, його не мають права судити.

 
"З усім болем мого серця" – карикатура El Jueves

Втім, існує неоднозначність щодо того, чи поширюється недоторканність на все те, що міг накоїти король, наприклад, з майном та податками, вже після передачі трону синові.

Іспанські конституціоналісти відстоювали можливість такого ексклюзивного формулювання норми про недоторканність тим, що від короля не можна очікувати скоєння тяжкого злочину, а відсутність відповідальності підкреслює символічність його ролі.

Отже, суспільне обурення передусім базується на повній втраті зразковості, яка очікувалася від монарха. А ще на тому, що коли розслідували справу його молодшої дочки, Хуан Карлос переконував: правосуддя – одне для всіх.

На думку професорки конституційного права Ремедіо Санчес, "безсумнівний висновок, який ми можемо зробити, – це те, що король-емерит ймовірно повівся як ще один політик, або як ще один підприємець з великим шлунком, або врешті-решт як людина зі слабкостями, неналежними високій інституції, яку той представляє".

В цьому ж дусі колишній очільник ГО "Каталонське громадянське суспільство" (що всередині Каталонії виступає проти незалежності) Маріано Гома нагадує: "Король Хуан Карлос не вкрав у Іспанії" – на відміну, наприклад, від батька каталонської політики Жорді Пужоля, якого зараз судять за систематичну корупцію та інші злочини разом з усією родиною (один лише його син не сплатив податків більше ніж на півтора десятка мільйонів євро).

Поки лідери найбільших політичних партій не стали робити особливих коментарів щодо ситуації з Хуаном Карлосом, деякі колишні політики стали на захист короля.

Так, ексміністр оборони Едуардо Серра заявив: "Хуан Карлос – це той, хто зробив найбільше для прогресу та миру серед іспанців. Мені соромно за те, що ми зараз, без судового вироку, так його штовхаємо... Я був свідком того, як він допомагав компаніям та політичним силам досягати домовленостей, а ми так йому віддячуємо".

Ці події стали приводом для гучніших закликів серед тих, хто вважає за необхідне провести референдум про перетворення Королівства Іспанія на республіку.

У будь-якому разі, як мудро зауважив історичний лідер іспанських комуністів Сантьяго Каррільо ще під час прийняття Конституції 1978 року, справжній вибір стоїть не між монархією чи республікою, а між демократією чи диктатурою.

Хуан Карлос довів свою відданість демократії, коли не підтримав спробу військового державного перевороту в 1981 році, але сама фігура парламентського монарха вже не є тим значним запобіжником проявам авторитаризму, як це було раніше.    

Окреме питання, яке ставлять тепер собі іспанці: а хіба серед лідерів іспанського політикуму зараз є хоча б одна людина з необхідними якостями, щоб представляти усіх іспанців з позиції глави держави, як це робить теперішній король Філіп? 

Автор: Андрій Якубув,

політолог, активіст української громади в Іспанії

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua