Флот, торгівля та крок до безвізу: про що домовилися під час візиту Зеленського до Британії

П'ятниця, 9 жовтня 2020, 12:12 — , , Європейська правда
Фото пресслужби президента України

Експорт з України до Великої Британії  не постраждає через її вихід зі складу ЄС. Ба більше, ми отримали навіть кращі умови торгівлі, ніж ті, що були до 2020 року. Це гарантує угода, яку підписали у Лондоні український президент Володимир Зеленський та британський прем’єр Борис Джонсон.

Але політичні положення цієї угоди навіть важливіші за економічні.

Британія, яка зараз шукає своє місце у світовій архітектурі, документально оголосила Україну своїм стратегічним партнером. Джонсон не лише дав на це згоду, а й взявся втілювати це рішення у життя. Йдеться, зокрема, про військову співпрацю (ближчим часом Україна отримає ракетні катери, здатні змінити баланс сил у Чорному морі).

Ба більше, є гарні новини у найбільш болючій сфері наших відносин – візовій.

А якщо вдасться "закохати" в Україну" не лише чинного прем’єра Британії, а й родину принца Вільяма, якого Зеленський запросив до нашої держави (це запрошення, попри повідомлення ЗМІ, не відкликане, ми перевірили!) – то добрих новин у наших відносинах знову побільшає.

ЄвроПравда уважно стежила за цим візитом, який не дарма називають історичним, і знайшла для вас низку цікавих, досі не опублікованих деталей.

Стосунки взаємні, як у грузинів

У четвер пообіді Борис Джонсон та Володимир Зеленський підписали товстенний документ із довгою назвою "Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство". Про те, навіщо нам цей договір, "Європейська правда" вже коротко писала – його було критично укласти до кінця 2020 року, поки Велика Британія не завершила процес виходу з Євросоюзу, щоби продовжити режим вільної торгівлі, який зараз дає обом країнам Угода про асоціацію.

Brexit має завершитися 1 січня 2021 року, тож проводити ратифікацію договору доведеться в турборежимі – менше ніж за три місяці. Втім, ці терміни реальні. Детальніше до нових правил торгівлі ми ще повернемося.

Та спершу – політика.

Те, що Україна багато років поспіль вважає Британію своїм стратегічним партнером – не дивно.

Британія велика держава (і за розміром, і за впливом), член Радбезу ООН та член НАТО, який підтримує нас у опорі російській агресії. Тому в останній Стратегії нацбезпеки Лондон увійшов до переліку п'яти наших найважливіших партнерів.

А із підписанням договору "почуття стали взаємними". Лондон також офіційно проголосив, що вважає нас стратегічно важливим союзником.  

Але що нам дає такий статус? І чи дійсно таке визнання є унікальним для Британії?

Почнемо з ложки дьогтю.

Визнання важливості нашої держави для інтересів Сполученого Королівства – це чудово, але не варто перебільшувати важливість цього кроку. І він точно не є ексклюзивним. Навіть серед наших сусідів по регіону.

Так, у 2010 році британський уряд оголосив, що вважає своїм стратегічним партнером Туреччину. Хоча великого двостороннього договору вони досі не підписали і час від часу лунають заяви про те, чи не варто Лондону переглянути цей статус, з огляду на зміни у Туреччині – але зараз він є. Крім того, є визнане стратегічне партнерство Британії з Румунією та з Польщею. І те, що воно ґрунтується на заявах, а не на договорах, його жодним чином не підважує.

Ба більше, статус стратегічного партнера Сполученого Королівства віднедавна має навіть маленька Грузія. У жовтні 2019-го грузинський уряд підписав з Британією угоду, назва якої ідентична українській, і так само схожим є її зміст та структура. Причина проста – і українська, і грузинська угоди являють собою... відредаговану версію Угоди про асоціацію з ЄС! Низка пунктів навіть лишилися незмінними, до коми повторюючи пункти з європейської угоди. Це був найпростіший шлях досягти швидкої торговельної домовленості з Лондоном.

Втім, у політичній частині відмінності є.

І чи не найважливіша з них стосується майбутніх подорожей українців до Великої Британії.

Перший крок до безвізу

Справжньою перемогою української переговірної команди стали статті угоди, присвячені міграції та подорожам.

По-перше, Британія гарантувала рівні трудові права та відсутність дискримінації у зарплатні для українців, які легально працюють у Британії (ст. 16 Угоди). По-друге, ми домовилися про "регулярний перегляд" правил трудової міграції для "надання більш сприятливих умов для пересування працівників" – у разі, якщо британський ринок праці це дозволятиме (ст. 17).

А для пересічних українців, які були б не проти зганяти до Британії як туристи і подивитися на лондонські пам’ятки, головною є стаття 18. Вона звучить так:

Сторони започаткують співробітництво з метою полегшення руху осіб і, у разі забезпечення умов для добре керованої та безпечної мобільності, вживатимуть поступових кроків, щоб спростити громадянам здійснення подорожей та поїздок до країн одна одної.

Скептики можуть відповісти, що ця відповідь не дає жодних гарантій успіху. Мовляв, просто пообіцяли поговорити, що ж тут важливого?

Та ЄвроПравда має підстави стверджувати та має докази того, що це – проривна домовленість.

Наше видання з перших місяців роботи критикує візову практику Великої Британії та має всі підстави називати її неадекватною.

Ми також знаємо від українських дипломатів, що всі ці роки Британія відмовлялася навіть говорити про візове спрощення. У принципі. На всі запити Києва відповіддю було тверде "ні".

А два роки тому до нашого видання потрапила низка документів з міжвідомчого листування британського МЗС та МВС (Foreign Office та Home Office), які підтвердили, що це – принципова позиція Лондона. При цьому ставлення до заявників-українців було гіршим, ніж до сусідів.  

На щастя, на Банковій почули цю критику, і тому, підтримавши заклики експертів, цього року Україна запровадила обмеження безвізового режиму для громадян Великої Британії.

А тепер повернемося до угоди, підписаної у Лондоні.

У ній британський уряд уперше дав згоду почати діалог про взаємне візове спрощення.

І тепер справа – за владою України, яка має довести, що безвізові українці не становлять небезпеки для Британії, що Україна гарантує безпеку документів тощо (саме тому у складі делегації був Аваков, який знайомився із британським колегою та домовлявся про подальші переговори підлеглих відомств).

Наголосимо: попереду довгий шлях.

Скасування віз може бути лише поетапним. Так само, як з ЄС, спершу буде спрощення для окремих категорій (приміром, безвіз для дипломатів) та зміна візової практики. І багато залежатиме від українських подорожуючих, які не мають зловживати правилами після перших полегшень.

Але перший ключовий крок, який Британія роками блокувала, ми зробили, за що варто подякувати як українській переговірній команді, так і особисто Борису Джонсону, без втручання якого, імовірно, не обійшлося.

Численні співрозмовники ЄвроПравди і у Києві, і в Лондоні підтверджують: прем’єр Британії має до України теплі почуття. Тому, за нашими даними, президент Зеленський планував підняти тему безвізу також на двосторонніх переговорах з британським колегою, щоби переконати його у потребі цього кроку також на особистому, емоційному рівні.

Принц і Зеленський

Важлива деталь: український президент став першим іноземним лідером, який відвідав Лондон з офіційним візитом після початку пандемії. Британія, яка увійшла до числа найбільш постраждалих від Covid держав Європи, за час локдауна скучила за такими новинами.

У той час як в Україні увагу ЗМІ привернула угода про стратегічне партнерство, домовленість про виробництво в Україні британських ракетних катерів тощо, в Британії безумовним лідером уваги стала зустріч Володимира та Олени Зеленських із принцом Вільямом і Кейт Міддлтон.

 
Фото з твіттера королівської родини

Фото зустрічі членів королівської родини з українським президентом і його дружиною обійшли, без перебільшення, всі загальнонаціональні газети та новинні сайти. Причому – як це часто буває у світській хроніці – це було винятково позитивне висвітлення. Та й фото давали для цього підстави (за що варто окремо подякувати офіційним фотографам).

Між тим цей епізод візиту – справді важливий .

Адже він, без жартів, може мати наслідки для відносин України та Британії.

Включно із впливом на полегшення візового режиму.

Це – особливість Британії та її суспільства, де життя королівської родини – це не просто світська хроніка (хоча навіть вона має вагу для формування іміджу нашої країни). За діями принца, який з дуже високою імовірністю одного дня стане королем Великої Британії, стежать дуже уважно.

І тому було таким важливим те, що український президент під час розмови передав принцу Вільяму та його дружині запрошення відвідати Україну. Британська сторона про це запрошення, як і годиться, знала наперед.

Відповідь на запитання, чи приїдуть вони до України, залежить, серед іншого, і від того, якою була атмосфера на зустрічі із Зеленським, і від політичної ситуації, і від порад уряду... Але все реально.

Так, у 2017 році принц Вільям і Кейт Міддлтон їздили до Польщі на запрошення президента Дуди. І якщо для одного з наступних візитів вони оберуть Україну і отримають тут гідний прийом і цікаву програму візиту, то це буде здатне викликати неймовірну увагу до нашої держави та до подорожей до неї у Британії.

Що автоматично стане аргументом на користь взаємної візової лібералізації.

І тому є підстави вважати, що конкретно під час цього візиту співрозмовники для родини Зеленських обрані якнайкраще, бо зустріч із батьком Вільяма, 71-річним принцом Чарльзом чи навіть із самою Її Величністю королевою не мала шансів на продовження у вигляді візиту до України.

Важлива деталь. Попри повідомлення ЗМІ, українське запрошення для родини принца не було скасоване, хоча інформація про нього і зникла із сайту президента. Цю фразу дійсно довелося видалити через порушення певних протокольних правил. Але саме запрошення лишається в силі і розглядається, переконали джерела ЄвроПравди у Лондоні.

ЗВТ, але ще не те

Чи стало перемогою України та особисто Зеленського підписання Угоди про вільну торгівлю?

Напевно, так – як вже йшлося на початку статті, це дозволить нашим експортерам уникнути мит у торгівлі з Британією від завершення Brexit, яке заплановане на 1 січня.

Щоправда, яскравим здобутком цю ЗВТ назвати складно. Радше, це – тимчасове рішення, яке формує базу для подальших переговорів. 

Торговельний розділ британської угоди сформований як "зменшена копія" нашої угоди з ЄС.

А це означає, що до британської ЗВТ потрапили і її переваги, і недоліки.  

Так, 98% товарної номенклатури при експорті до Британії буде обкладатися нульовим митом (так само, як і у нашій торгівлі з Євросоюзом). Але так само збереглися усі без винятку квоти на безмитний експорт, які є в Угоді про асоціацію. А це – близько 40 позицій сільгосппродукції, частина з яких є досить важливими для нашого експорту. 

Британська квота на ці товари становитиме від 13,62% до 20% від обсягу квоти ЄС. Зазначимо, що ЄСівська квота залишатиметься незмінною, тобто українські виробники все ж лишаються у виграші. Але це – явно не те, чого чекали українські харчовики-експортери. 

Підстави очікувати від Лондона ліберальнішого режиму дійсно були, адже, на відміну від більшості країн ЄС, у Британії є значний дефіцит продуктів харчування. А відповідно, досі тарифні квоти не захищали британських виробників, а швидше створювали перевагу для продуктів з інших країн ЄС порівняно з українськими. 

Часом ці обмеження виглядають взагалі алогічно.

Наприклад, Україна отримала чималу квоту на експорт томатної пасти – 20 тис. тонн (20% від квоти ЄС). Проте у Британії взагалі немає свого виробництва томатної пасти, її імпортували з Італії та Іспанії. Тож навіщо Лондону було зберігати квоту?

Аналогічна ситуація з медом, де Україна отримала річну квоту на рівні 1 тис. тонн, або м’ясом птиці – 12 тис. тонн. 

Торговий представник України Тарас Качка пояснює, що причина цього – в раніше ухваленому принциповому рішенні робити нову угоду методом copy-paste з європейської, для економії часу на переговори. Втім, за його словами, усі ці проблеми Україна зможе вирішити за кілька років. 

Британська угода передбачає безпрецедентно швидкий перегляд – вже за два роки можна буде домовлятися про нові умови, виходячи з реальних обсягів торгівлі. Для порівняння, в угоді з ЄС цей термін – п'ять років. А по одній з товарних позицій – м’ясу птиці – можна буде почати перегляд, навіть не чекаючи двох років. А зважаючи на те, що по низці товарних ліній такий перегляд буде потрібен самим британцям – є підстави сподіватися, що оновлені умови торгівлі будуть кращими.

"Головне – почати діалог. Це означає, що ми отримаємо все, що нам потрібно. Нехай не відразу, а за два-три роки", – запевняє Тарас Качка.

Від алкоголю до флоту

І насамкінець, треба зняти питання про те, навіщо Британії така увага до України. Адже успіх візиту не обмежився зустрічю з принцом та  новою угодою, яку підписував особисто Джонсон (для порівняння, з грузинами документ підписував очільник МЗС).\

Було ще рішення Лондона надати Україні кредитні гарантії на суму 2,5 млрд фунтів ($3,2 млрд).

Була дуже потужна військова програма – Зеленський відвідав базу Королівських ВМС у Портсмуті, куди спеціально під його приїзд повернули авіаносець "Принц Уельський". І головне – там, на борту авіаносця, він взяв участь у підписанні меморандуму про спільне з Україною будівництво восьми ракетних катерів, що на найближчі роки мають стати найпотужнішою частиною нашого "москітного флоту" (детальніше про цю домовленість читайте у статті "Морський захист від РФ: чому угода про британські ракетні катери така важлива для України"). До речі, імовірний виробник катерів визначений. Ним, швидше за все, стане Суднобудівний завод "Нібулон". Принаймні, у британців щодо цього варіанта заперечень немає.

Але навіщо британцям це все?

"Європейська правда" вже наводила слова українського дипломата, який залучений до діалогу з Британією і відчуває прагнення Лондона. Вони дають дуже добру відповідь на запитання про мотиви Лондона, тож варто процитувати їх знову.

"Зараз Британія активно шукає своє місце у світі поза межами ЄС. Їй необхідно зацементувати свій вплив, свою вагу як міжнародного гравця. У тому числі на безпековому полі. Україна є державою, з якою британські інтереси повністю збігаються, адже Лондон зацікавлений у стримуванні Росії. Словом, тут зірки зійшлися".

І дійсно, Лондон зараз позиціонує себе як велику регіональну силу, яка має геополітичну вагу та впливає на процеси і у Європі, і за океаном.

Саме тому навіть в Угоді про стратегічне партнерство з Британією знайшлося місце для геополітики. Цей документ, зокрема, закріплює зобов’язання Британії підтримувати Київ у боротьбі проти російської агресії. А ще – фіксує, що Британія після Brexit продовжує підтримувати вступ України до НАТО і... до Євросоюзу.

А ще Джонсон використав угоду, підписану з Україною, для вирішення внутрішньополітичних проблем.

Як відомо, через Brexit у Британії посилилися відцентрові тенденції – знову чути голоси про відокремлення Шотландії та Північної Ірландії. Тому для британського прем’єра зараз дуже важливо показати, що він піклується саме про ці регіони.

Зустріч із Зеленським дала таку можливість.

На ній – для внутрішнього британського споживача новин – представили нашу угоду передусім як домовленість, яка дозволить зберегти та примножити ринки збуту... шотландського віскі! Ні, це не жарт, британський уряд окремо це підкреслив у офіційному повідомленні про підписання угоди. І це – попри те, що угода жодним чином не змінює мита на віскі у порівнянні з тими, що були до того, у межах ЄС.

Що ж, так працює міжнародна політика. А для України важливо використовувати шанси, які вона дає.

З Британією, схоже, це вдалося зробити.

Автори:

Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

редактори "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua