Літній час: "європейський" чи "московський"? Нащо Україна знову перевела годинники

Понеділок, 22 березня 2021, 18:39 — , Європейська правда
Фото Arkadiusz Ziolek/East News

В ніч на 28 березня 2021 року Україна перевела стрілки годинника на так званий літній час.

Втім, це переведення до останнього намагалися скасувати. Тиждень тому таке рішення могла ухвалити Верховна рада – але пропозиція не набрала більшості голосів. Тоді у монобільшості з'явилася вимога негайно скасувати літній час рішенням уряду та лишити Україну на поясному, "зимовому" часі, але уряд теж цього не зробив.

Цілком можливо, що перед наступним переведенням ці ініціативи знову з'являться.

Серед аргументів найчастіше лунає теза, що це наблизить Україну до ЄС.

Тож варто розібратися, чого чекати у відносинах та у зв’язках з Євросоюзом у разі ухвалення Україною такого рішення, а також що думають про переведення стрілок в самих державах-членах ЄС. Частина з яких, до слова, планує перейти у третій часовий пояс, незважаючи на тези про "московський час", які лунають в Україні.

Втім, ще неясно, коли саме у ЄС відмовляться від переведення годинників, адже це рішення відкладають вже третій рік поспіль. І для цього є цілком реальні причини. Про них - у цьому тексті, а також у відеоблозі "Європейської правди" на нашому youtube-каналі.

До скасування авіарейсів – будь готовий!

Перш за все, треба наголосити: цей текст не про те, який часовий пояс кращий для України – літній час, тобто GMT+3, чи зимовий, тобто GMT+2 (який є стандартним, тобто астрономічним поясним часом для центральної частини України). По-перше, через те, що це не тематика "Європейської правди". По-друге – через те, що єдино правильної відповіді на запитання просто не існує. Кожен із варіантів має своїх прибічників і кожен має опонентів, що підкреслюють його мінуси.

Ті, хто проти зимового часу, дорікають, що в цьому разі сонце влітку світитиме зайву годину глибоко вночі, коли всі сплять. Ті, хто проти літнього, кажуть, що взимку доведеться вставати рано-вранці затемно...

Та хай яке рішення буде ухвалене – треба бути готовим до наслідків, які воно матиме для наших відносин із ЄС.

А вони будуть передусім у разі, якщо Україна відмовиться від переведення стрілок прямо перед таким переведенням.

Адже ідея про те, щоби скасувати переведення стрілок вже у 2021 році, не зникла попри провал голосування у Верховній раді – депутати цього не приховують (1, 2), і це підтверджують також в уряді. У середу 24 березня Кабмін міг своєю постановою залишити Україну на зимовому часі назавжди. 

І проблемою є не лише "турборежим" при розгляді цієї ініціативи.

Хоча його у ЄС точно не зрозуміють. Посудіть самі: в Євросоюзі принципове рішення про те, щоби відмовитися від переведення стрілок, сформувалося ще у 2018-2019 роках, але процес досі не завершений, бо тривають дослідження та дебати щодо того, який час – літній чи зимовий – найкращий для кожної держави.

Але є й відчутніші наслідки, аніж просто подив європейських партнерів.

По суті, Україна у цьому разі зірве усі транскордонні домовленості, прив’язані до часу.

Найбільш наочний приклад – це авіарейси.

Зараз не найкращий час для авіаторів, але літаки все ж літають і квитки на них продають. У разі термінової відмови від переведення стрілок увесь розклад міжнародних рейсів, які здійснюються зараз або заплановані на літню навігацію, потребує заміни (інакше не вийде потрапити у запланований час прибуття та відправлення за кордоном).

Це також означає, що усі вже продані квитки на регулярні рейси до ЄС потребуватимуть перебронювання, тобто підтвердження згоди з боку пасажира. А для рейсів до та із ЄС у найближчі два тижні це може потягнути додаткові проблеми для авіакомпаній через штрафні санкції, передбачені правом ЄС.

Тим більше, що авіація – це лише приклад. Подібні перепланування доведеться робити в усіх сферах транскордонної взаємодії, де є розплановані події, або де тарифи залежать від часу.

Усі ці проблеми, звісно ж, не є критичними і за пару тижнів владнаються, але довіри до України з боку міжнародного бізнесу вони не додадуть, і це треба брати до уваги при ухваленні рішення – хоча політики, які просувають швидке рішення, про них чомусь не згадують.

"Московський час" чи міф про нього?

Як відомо, цього разу Кабмін все ж відмовився від "турборежиму" щодо цього, але згодом питання відмови від переведення стрілок, швидше за все, знову постане, адже навіть Євросоюз налаштований зробити це рано чи пізно.

Як вже йшлося вище, прибічники і літнього, і зимового часу мають реальні аргументи на користь кожного з цих варіантів, і цей текст не покликаний робити вибір між ними. Але, на жаль, у політичній дискусії домінує аргумент, який не є правдивим – що, мовляв, обравши літній час (тобто час по Грінвічу +3 години), ми віддаляємося від ЄС, а натомість зблизимося з Москвою.

У розпал дискусії посол ЄС в Україні Матті Маасікас навіть напівжартома прокоментував цю тему: "Відносини між Україною та ЄС лишаються чудовими, незалежно від обраного часу".

Та насправді очільник представництва ЄС, який є естонцем за національністю, як ніхто інший знає, що пояс GMT+3 є не лише "московським". Його рідна держава, Естонія, є одним із лобістів того, щоби частина держав Євросоюзу, включно з самою Естонією, лишилася саме у цьому поясі.

Тут треба пояснити деякі деталі європейського підходу.

Відмова ЄС від переведення годинників буде спільною та синхронізованою – держави вже погодили цей підхід, щоби не створювати безлад у контактах та співпраці (власне, подібну синхронізацію частина політиків пропонує і Україні).

Але при цьому – попри одночасність та узгодженість рішення – кожна країна зможе обрати, на якому поясі вона лишається.

Три балтійські держави – Литва, Латвія та Естонія – хочуть після скасування переведення лишитися у часовому поясі GMT+3, йдеться у поясненнях Мінекономіки Естонії від 2020 року. Посол Естонії в Україні Каймо Кууск у дискусії підтвердив, що цей підхід зберігається. "Якщо ми зупинимося на зимовому часі, то втрачаємо час із денним світлом. Сонце світитиме рано-вранці, коли усі сплять, а темнітиме надто рано (особливо це буде важливо у квітні, серпні, вересні). Тому щоби захопити сонячне світло, буде розумніше перевести годинники на літній час", – пояснив дипломат.

Подібні заяви лунали також від уряду Латвії та представників литовської влади.

Але є одна деталь, яка теоретично може змінити їхнє рішення: сусідка Естонії, Фінляндія, яка зараз перебуває із нею в одному часовому поясі, може зробити інший вибір. Для Фінляндії збереження денного світла не є критичним, а натомість вагу має синхронізація зі Швецією, тому фіни схиляються до того, щоби лишитися на часі свого західного сусіда, Швеції, пише фінське видання YLE.

Хто ще залишиться на "московському часі"? Найімовірніше, такий вибір зроблять дві грецькомовні держави, Кіпр та Греція. Кіпр розташований на довготі Миргорода, а Греція з великою імовірністю синхронізується з ним і також обере свій нинішній літній час. Втім, у цих двох державах, на відміну від балтійських, ЄвроПравда не бачила активної публічної дискусії з цього приводу, тож із певністю стверджувати про їхній вибір складно – можна лише припускати.

Хоча країни ЄС ще не дійшли до згоди про те, який час обирає кожна зі столиць, більшість рішень можливо спрогнозувати на підставі заяв урядів та суспільних дискусій. Ось так, імовірно, виглядатиме карта часових поясів після відмови ЄС від переведення стрілок. Балеарські острови не випадково  намальовані іншим кольором ніж решта Іспанії – таким є рішення тамтешнього парламенту, що обрав літній час. Румунія натомість майже точно обере зимовий і долучиться до більшості держав ЄС. Втім, офіційні рішення ще не ухвалені, тож розподіл може змінитися.
Ось так, імовірно, виглядатиме карта часових поясів після відмови ЄС від переведення стрілок. Балеарські острови не випадково намальовані іншим кольором ніж решта Іспанії – таким є рішення тамтешнього парламенту, що обрав літній час. Румунія натомість майже точно обере зимовий і долучиться до більшості держав ЄС.
Втім, офіційні рішення ще не ухвалені, тож розподіл може змінитися.
Графіка Європейської правди

Зима чи літо?

А от у багатьох державах Західної Європи є доволі чітка визначеність.

Варто зазначити, що зараз, поки в Євросоюзі діє правило про переведення стрілок на літній та зимовий час, усі його держави (якщо не враховувати їхні заморські території та віддалені острови, на кшталт Гренландії) розташовані у трьох часових поясах.

Вісім із них – у одному поясі з Україною (GMT+2/+3 взимку/влітку), 17 – у так званому центральноєвропейському поясі (GMT+1/+2), і дві найзахідніші – на одному поясі з Гринвічем (GMT+0/+1).

Зараз у Верховній раді та в уряді пропонують Україні лишитися на зимовому часі. Але при цьому – іронія долі – майже всі країни ЄС обирають літній час як більш зручний для себе.

Таке рішення ухвалила не лише Польща, де переваги літнього часу найочевидніші.

Уряд Австрії чітко віддає перевагу літньому часу, пише тамтешнє видання Kurier. Менш категоричною є Німеччина – але там більшість віддає перевагу літньому часові, свідчать дослідження, і від представників влади також лунали заяви на підтримку цього вибору. Але найцікавіше те, що чітко за літній час висловлюються мешканці Франції.

Франція – одна за найзахідніших держав європейського континенту, низка її регіонів розташовані навіть західніше за Гринвіч, тобто астрономічним чи, як кажуть, "природним" для них є час GMT+0. Але у постіндустріальному суспільстві ставлення до "природності" часу суттєво змінилося.

Масштабне опитування 2 мільйонів громадян, проведене урядом, показало, що майже 60% із них хочуть перейти у пояс GMT+2, тобто лишити свій нинішній літній час у разі, якщо доведеться відмовлятися від переведення стрілок. Лише 37% проголосували за зимовий час (решта не визначилися). У ситуації, коли уряд і без того має купу проблем щодо суспільної підтримки, йти проти волі більшості він навряд наважиться.

Втім, не у всіх західноєвропейських державах громадяни аж так радикально підтримують літній час. У Бельгії голоси розподілилися 50% на 45% на користь зимового часу, у Нідерландах літній час має мінімальну перевагу. Тож у цих країнах, швидше за все, головним буде інший аргумент: вони пристануть до того часу, який оберуть їхні сусіди, Німеччина та Франція. А про їхній вибір (на користь літнього часу) ми вже розповіли.

Що ж робити Україні?

Треба наголосити: попри наявні аргументи на користь літнього часу та попри те, що більшість держав ЄС голосують за нього, досвід Євросоюзу не дозволяє говорити, що наш вибір визначений наперед.

Повчальним у цьому сенсі є приклад Іспанії.

Від часів Другої світової війни, з 1940 року, Іспанія (більша частина якої розташована на захід від Гринвіча) перебуває у центральноєвропейському часовому поясі, який є для неї абсолютно неприродним.

Це наклало відбиток на розпорядок життя іспанців.

У цій країні обідня перерва часто починається о другій дня, вечеряти зазвичай сідають о дев'ятій вечора тощо. Тобто роблять усі щоденні дії рівно на годину пізніше, ніж звикли робити їхні колеги у Італії чи у Британії. Так склалося історично – люди просто підлаштувалися під "не свій" часовий пояс.

Чи скористаються іспанці нинішнім рішенням про відмову від переведення стрілок, змінивши також свої звички? Відповіді на це запитання немає, хоча такий варіант активно обговорюється, пише іспанська The Local. Рішення – за урядом та громадянами Іспанії.

Але цей досвід цінний для України.

Якщо Київ вирішить обрати зимовий час, то має бути готовий до викликів, які він принесе. Наприклад, змістити з 9:00 на 8:00 звичний час початку роботи. Це дозволить лишитися в одному поясі з більшістю держав ЄС, але "зловити" також більше денного світла. Хоча тут виникає нова проблема – треба якісно комунікувати це українським громадянам, щоби ті не були обурені перспективою початку роботи чи навчання на годину раніше.

Хоча треба визнати: у разі, якщо Україна справді обере "зимовий" центральноєвропейський час, це створить простір від Луганська і до Атлантичного океану, протяжність якого перевищує 3 повних часових пояси – але який, попри очевидну відмінність для мешканців Східної Україні та Франції, вирішив жити на одному часі. У світі є лише один прецедент подібного (навіть ще протяжнішого) єдиного поясу – це Китай. Але там "згода" мешканців Сходу та Заходу країни на єдиний час забезпечується адміністративно.  

Словом, вибір не буде простим. 

І так само він є непростим для Європи.

Саме тому скасування переведення стрілок у Євросоюзі настільки затягнулося. Принципове рішення з цього приводу ухвалили ще у 2018 році, і тоді очікували, що 2019 рік стане останнім роком, коли у ЄС переводять стрілки годинника. Але на практиці виявилося значно складніше.

Яке б рішення не ухвалили уряди, воно залишить багатьох невдоволених. Тому щороку цю дату відсувають усе далі, і наразі йдеться про те, що нові правила можуть запрацювати лише у 2022 році.

Бо у ЄС звикли ухвалювати рішення, лише коли впевнені, що зробили найкращий вибір. І ось це – те, чого Україні точно варто навчитися.

Автор: Сергій Сидоренко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua