Шпигує хтось у данському князівстві: чи погіршаться відносини між США та Європою

П'ятниця, 4 червня 2021, 14:43 — , для Європейської правди
Найбільш шокуючими стали факти стеження за вищим керівництвом Німеччини: Ангелою Меркель та Франком Вальтером Штайнмаєром

Між американцями та європейцями знову стався невеликий – але дуже гучний – шпигунський скандал.

За інформацією данських медіа, Агенція національної безпеки США разом із військовою розвідкою Данії протягом 2012-2014 років шпигували за політиками європейських держав.

Тепер в бік американців і данців летять прокльони та звинувачення, в той час як вони самі наразі тримають виважену паузу в стилі Станіславського.

То в чому, по суті, проблема? І які це матиме наслідки для трансатлантичних відносин?

Операція Dunhammer

Данська інформаційна агенція DR через власні джерела у міністерстві оборони та розвідці отримала інформацію, що протягом 2012-2014 років Агенція національної безпеки Сполучених Штатів (NSA) спільно зі Службою безпекової розвідки Данії (FE) підкупом, шантажем та іншими шпигунськими засобами прослуховувала та шпигувала за політиками з Франції, Німеччини, Швеції та Норвегії.

За інформацією DR, операція мала кодову назву Dunhammer.

Основним засобом, який використовували розвідники, було прослуховування телефонних розмов та отримання доступу до інтернет-трафіку ключових європейських лідерів. Важливим тут є також те, що однією з основних цілей розвідки було прослуховування і відстеження повідомлень канцлера Німеччини Ангели Меркель та федерального президента Франка Вальтера Штайнмаєра.

Стеження за канцлеркою і стало найбільш кризовим та скандальним явищем в усій цій історії.

Вище керівництво Федеративної Республіки Німеччина, Франції та інших європейських держав вже встигло засудити такі дії американців.

Нинішній міністр оборони Королівства Данія Тріне Брамсен заявив, що систематичне підслуховування власних союзників є неприпустимим (тут варто зауважити, що сам Брамсен у 2012-2014 роках жодного стосунку до данської розвідки не мав).

Сноуден-2

Звичайно, це далеко не перша історія, коли американці стежили за своїми європейськими союзниками.

Таке вже було у 2013 році. Саме тоді Едвард Сноуден оприлюднив пакет документів, який безапеляційно показував, що американська розвідка стежила за Ангелою Меркель протягом десятиліть.

На прямі запити щодо правдивості таких звинувачень з боку Берліна розвідувальна спільнота США відповіла коментарем про те, що наразі телефони канцлерки не прослуховуються і не будуть прослуховуватися в майбутньому.

Таке формулювання, вочевидь, залишило багато простору для фантазії різноманітних конспірологів. 

В той момент криза не знайшла свого фактичного продовження. Тобто, звісно, всі були обурені – були звернення, коментарі, пресконференції.

Проте реальний вплив на розвиток американсько-німецьких відносин ця інформація навряд чи справила.

Тоді ще ніхто не знав, що лише за декілька років, уже за каденції Дональда Трампа, відносини Сполучених Штатів та Німеччини знову увійдуть у складний період, проте вже з зовсім інших причин.

Напередодні саміту

Ситуація на перший погляд дійсно може видатися складною та майже кризовою. Проте тут є багато факторів, які можуть знівелювати небезпеку цієї ситуації.

По-перше, інформація, яка потрапила у данські медіа, отримана ними нібито від дев'яти анонімних джерел, наближених до данської розвідки. Приблизно з такими формулюваннями виступала європейська преса у 2013 та 2015 роках, коли випливали схожі справи з WikiLeaks.

По-друге, американцям дуже пощастило з тим, яка саме агенція замішана в цій справі.

Агенція національної безпеки також відома як "Неіснуюча агенція" (No Such Agency). З усіх органів та структур розвідувальної спільноти саме NSA є найбільш таємною та відстороненою від керівництва держави та безпекового сектора (принаймні офіційно).

Вона має надзвичайно великі повноваження та є дуже незалежною у своїй діяльності. Таким чином, американці можуть максимально дистанціюватися від цього питання – наскільки це можливо в таких умовах, звісно, – і довго зберігати мовчанку.

Так чи інакше, але видається малоймовірним, що ці події призведуть до розколу або навіть розбіжностей всередині трансатлантичної спільноти.

Хоча й не можна не помітити, наскільки вдало під час підготовки до саміту Байдена і Путіна та перегляду санкцій проти "Північного потоку-2" виринає конфліктна ситуація між США та Німеччиною.

Виникає дуже чітке враження, що такий збіг може бути не випадковим.

АвторОлександр Краєв,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua