Між поганим і гіршим: як закон про СБУ ставить Раду перед складним вибором

Середа, 4 серпня 2021, 15:30 — , Харківська правозахисна група
Фото УНІАН

У парламенті завершується підготовка проєкту закону про СБУ. У липні документ отримав підтримку ЄС, НАТО і США, які закликали Раду ухвалити цей закон без зволікань. Втім, говорити про його одностайну підтримку не можна. Понад те, не буде перебільшенням сказати, що проєкт розколов українське громадянське суспільство.

У той час як експерти, що спеціалізуються на тематиці НАТО, виступають за обрану парламентом реформу і за посилення контррозвідки відповідно до рекомендацій та кращих практик Альянсу, правозахисники жорстко критикують документ і наголошують на тому, що він незбалансований, бо несе завелику загрозу дотриманню прав людини в Україні.

І хоча "Європейська правда" раніше підтримувала проєкт та публікувала схвальний висновок Консультативної місії ЄС, вважаємо важливим подати також позицію та аргументи іншої сторони. Вони викладені у цьому тексті.

* * * * *

Якщо російські одвічні питання – "Що робити?" і "Хто винний?", то українське – "Куди йдемо"?

Після Революції гідності з ним ніби остаточно визначилися, і навіть у Конституції написали про євроатлантичні прагнення, та все одно це питання постає ледь не щодня, бо реальна практика нашого державотворення суперечить таким прагненням.

Я вважаю, що це повною мірою стосується також вибору шляху розвитку СБУ, перед яким став парламент: ухвалювати чи не ухвалювати у другому читанні та в цілому законопроєкт №3196-д про нову редакцію закону "Про Службу безпеки України" та зміни до 33 пов’язаних з ним законів? Адже відкинути №3196-д як неприйнятний і готувати новий, кращий проєкт – означає залишити на невизначений термін нинішню нереформовану спецслужбу, безконтрольну та безкарну, з повноваженнями розслідувати злочини, які вона вважає "своїми", з використанням цих повноважень для власної користі та багатьма іншими радянськими рудиментами.

Тому і держава, і більша частина суспільства вже явно не хочуть з цим погоджуватися, а щоби не приставати на сумнозвісне "хоч гірше, та інше", штучно переконують себе, що нова версія таки краща.

Експерти Євросоюзу, США, офісу зв’язків НАТО також загалом відстоюють цей погляд, попри те, що їхні рекомендації до проєкту враховані не в повному обсязі: немає достатніх гарантій прав людини, контроль за діяльністю спецслужби слабкий, не продумана чітко й ясно передача правоохоронних повноважень іншим органам розслідування та інші. Проте вони вважають, що це можна буде зробити пізніше: ухвалити окремі закони про передачу повноважень, про контроль тощо.

Натомість українські правозахисники у більшості своїй вважають, що цей законопроєкт точно не можна ухвалювати.

Їх підтримує в такій оцінці Моніторингова місія Верховного комісара ООН з прав людини в Україні.

Які ж причини цієї негативної оцінки?

Треба віддати належне робочій групі профільного парламентського комітету, яка частково врахувала наші зауваження. Але не настільки, щоби проєкт можна було підтримати. До того ж врахування зауважень часто-густо виявляється оманливим.

Наприклад, прибрали пряму норму про використання в суді як доказу відомостей, здобутих в ході контррозвідувальних заходів – але залишили віконце, коли це все-таки можна зробити. Прибрали участь СБУ в кадрових комісіях – але залишили норму про "перевірку осіб у зв’язку із призначенням на відповідальні та особливо відповідальні посади державної служби та посади державної служби категорії "Б", тобто знову ж таки віконце, через яке можна більш ніж істотно впливати на призначення на держслужбу. І таких прикладів багато.

Дотримання прав людини як було в законопроєкті суто декларативним, так і лишилося.

До прикладу, ми мали зауваження стосовно того, що за законопроєктом співробітник СБУ не обтяжений необхідністю представлятися (як поліцейські чи бійці Національної гвардії), не зобов’язаний повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги чи здійснювати право затриманого на повідомлення рідних про затримання. Як відповідь, у редакції для другого читання у статті 14 з’явилося посилання на "Конституцію та закони України". Але цього – вочевидь замало! Адже у цій же статті йдеться про потенційні порушення прав людини, а саме "тимчасове обмеження прав осіб на свободу та особисту недоторканність, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також права осіб на недоторканність житла, сімейного й особистого життя".

Натомість ми надавали конкретні пропозиції: або взагалі позбавити СБУ цих повноважень, або поставити їх здійснення під надійний судовий контроль.

Подивимося, які ще повноваження пропонують лишити у спецслужби.

Співробітники контррозвідки СБУ за ухвалення нового закону зможуть:

здійснювати контрольоване пересування осіб та/або переміщення предметів через державний та митний кордон України;

без розкриття своєї належності до СБУ та справжньої мети таких заходів проводити опитування осіб за їхньою згодою та отримувати від них інформацію, заходити до приміщень та на земельні ділянки фізичних осіб;

здійснювати тимчасове обмеження доступу до визначених інформаційних ресурсів;

збирати й вивчати документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їхніх доходів;

отримувати від операторів та провайдерів телекомунікацій технологічну та іншу інформацію про функціонування мереж;

безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях органів державної влади та інших державних органів, їхніх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.

При цьому підстави для таких дій є практично безмежними. Для цього визначення "державної безпеки", загроз їй та інших ключових понять лишили вкрай розпливчастими.

Контррозвідка, яку проєкт виводить з-під дії чинного закону про оперативно-розшукову діяльність з його хоч якимось гарантіями проти зловживань, отримує нечувані повноваження, якими зможе користуватися просто на свій розсуд. А нові контррозвідувальні підрозділи, які будуть здійснювати контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю, повною мірою переберуть на себе діяльність управлінь СБУ, що ліквідуються – із розслідування корупційних та економічних злочинів.

Відмовитися від контролю за економікою й ринком як таким СБУ категорично не хоче.

Запропоновані зміни до законопроєкту, спрямовані на відмову від розширення повноважень СБУ на сфери життєдіяльності, у тому числі ті, де вона зараз легально не присутня, а також на посилення механізмів контролю за діяльністю СБУ – фактично не враховано. Не врахована й запропонована зміна про скасування можливості відрядження співробітника СБУ в інші державні органи, до установ та організацій незалежно від форм власності для роботи під прикриттям, яка дуже нагадує діяльність КГБ за радянських часів з його всеохопним контролем усього, що рухається.

Ба більше, СБУ отримує нове повноваження: безоплатно протягом п’яти робочих днів "отримувати у встановленому порядку інформацію від правоохоронних та інших державних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій" незалежно від форми власності.

При цьому предмет інформації не визначається.

Що це, як не засіб тиску на інші державні органи, на бізнес?

А ось отримати інформацію про діяльність СБУ доволі важко. Окремі відомості (які саме – не визначено), здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ (тобто фактично всі), оприлюднюються лише у встановленому самою Службою порядку і обсягах.

Така асиметрія (СБУ – все, громадянському суспільству – нічого) взагалі характерна для законопроєкту №3196-д.

Ще один приклад: норми про застосування співробітниками СБУ заходів примусу, фізичного впливу (сили), спеціальних засобів та вогнепальної зброї не просто дублюють положення закону "Про Нацполіцію", а є ширшими: СБУ на додаток отримає право застосовувати "пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії", а також "бронемашини та інші спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби". А ще "дозволяється самостійне виготовлення та використання малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень співробітником Служби безпеки України". Отакої! Ці норми вочевидь суперечать декларації про відмову від досудового розслідування злочинів, оскільки контррозвідці багато які з цих повноважень просто не потрібні.

Натомість із законопроєкту для другого читання видалені всі традиційні обмеження для застосування примусу, сили, спецзасобів та вогнепальної зброї, передбачені Законом "Про Національну поліцію"!

У разі ухвалення цього закону СБУ буде правоохоронним органом з найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу і сили.

Вади законопроєкту, який винесено на друге читання, можна перераховувати довго.

Вони є настільки значними за обсягом, що виправити їх вбачається неможливим.

Законопроєкт 3196-д неприйнятний на парадигмальному рівні: у ньому значно розширюється сфера діяльності контррозвідки, яка отримує безмежні повноваження і буде неконтрольованою. Між тим саме українцям добре відомо, що відбувається в країні з безконтрольними і всесильними спецслужбами: вони починають беззастережно зловживати своїми повноваженнями.

Отже, Верховна рада опиняється перед дилемою: ані залишити старий закон, ані приймати новий у його нинішній редакції не можна! Обидва ці рішення неприйнятні.

Як на мене, слід підготувати якісний законопроєкт. Серйозно й заново.

Автор: Євген Захаров,

директор Харківської правозахисної групи

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua