Розкол через Україну: як російська агресія змінила політику Італії

Вівторок, 28 червня 2022, 09:00 — , для Європейської правди
Фото пресслужби президента України
Навколо італійського прем'єра Маріо Драгі (ліворуч) формується потужний блок центристських партій, дружніх до України

Гучний скандал, пов'язаний із розбіжністю позицій щодо України – такого в італійській політиці ще не було.

Після кількох тижнів напруженої атмосфери всередині лівої популістської партії "Рух 5 зірок" між Джузеппе Конте та міністром закордонних справ Луїджі Ді Майо минулого тижня останній заявив про вихід з партії та створення нової парламентської групи під своїм керівництвом.

Головною причиною виходу з партії Ді Майо назвав неоднозначність партії "Руху 5 зірок" у своїй позиції щодо російської військової агресії в Україні: "Перед злочинами Путіна нема чого вагатися. Зараз в Україні твориться історія, і в ній відповідно треба зайняти правильну сторону". 

Голова італійського МЗС натомість заявляє про свою незмінну підтримку урядові Маріо Драгі, який займає чітку проукраїнську позицію.  

 

Разом з Ді Майо партію залишили 60 депутатів, і щодня їхня кількість зростає. Таким чином популістська партія "Рух 5 зірок", яка на останніх парламентських виборах набрала 32% голосів і таким чином стала першою за кількістю депутатів партією в парламенті, втратила цей статус. 

Чи була Україна реальною причиною для такого розколу (спойлер: але це не точно) та як він вплине на італійські передвиборчі розклади? 

А головне – чи матиме це вплив на політику Італії щодо України?


Втеча від "зірок"

Як би не був красиво оформлений вихід Ді Майо з партії, більшість оглядачів дотримуватися думки, що такий крок був продиктований не стільки благородністю його ідей, а радше опортунізмом та завчасною втечею з корабля, який тоне. 

Навесні 2021 року стало зрозуміло, що Беппе Грілло, комік, який заснував популістську партію "Рух 5 зірок", більше не може виконувати публічно свою функцію, адже його син Чіро Грілло знаходиться під слідством за групове зґвалтування дівчини в літньому будинку самого Грілло. 

Батько, захищаючи сина, докази проти якого важко буде спростувати, вдався до своїх популістських штучок, записавши розлючене відео на терасі вже іншого свого літнього будиночка.

Скандал із сином Грілло скомпроментував коміка, тож для продовжувати керувати партією у відкриту стало небезпечно. Замість того аби обрати серед своїх депутатів, здавалось би, найочевиднішу кандидатуру, молодого Луїджі Ді Майо, який пропрацював вже у трьох урядах, Грілло зробив ставку на експрем’єра Джузеппе Конте, який очолював уряд з 2018 до 2021 року з різними складами коаліцій. 

Свого часу на початку пандемії коронавірусу Конте мав навіть неабияку підтримку серед італійців, але затримка та корупційні схеми щодо відновлення Італії після пандемії привели до третього за чотири роки розпаду уряду та приходу в крісло прем’єра Маріо Драгі.

Обрання Джузеппе Конте на посаду президента "Рух 5 зірок" від самого початку спричинило партійне напруження. 

Слабкий і нехаризматичний експрем'єр у січні 2022 року спільно з лідером правих популістів "Ліга" програв вибори президента Італії, незважаючи на парламентську більшість. Згодом його нечітка позиція щодо російського повномасштабного вторгнення в Україну почала вносити розкол всередину партії, адже Луїджі Ді Майо і ще низка міністрів з "Руху 5 зірок" входять до уряду Маріо Драгі, який одразу чітко і без жодних напівтонів підтримав Україну, її шлях до Європейського Союзу та поставки зброї Україні.

Саме за останнє як за рятівне коло вчепився Конте, скориставшись байдужістю італійського електорату до війни в Україні та загальною фразою про "мир там, де нема зброї" і перетворив її на свою нову політичну стратегію напередодні наступних парламентських виборів у 2023 році. 

Тут варто нагадати, що в парламенті його партія голосувала за надання зброї Україні, а в публічному просторі велася зовсім інша риторика. 

Деякі газети заявили, що лінія Конте щодо України диктувалася з Москви, де на Конте мають компромат ще з часів початку пандемії, коли російський гумконвой приїхав до Італії, аби врятувати півострів від коронавірусу. Але деякі вантажівки з гумконвою загубилися і опинилися на в’їзді до натівських військових баз в Італії, куди їх не пустили віддані своїй справі італійські військові, попри наданий дозвіл з італійського верху. 

Окрім заблукалих вантажівок, італійський уряд необґрунтовано зі своєї кишені оплатив перебування російської делегації майже на 1 млн євро. 

Останнім цвяхом у труну Конте стали адміністративні вибори мерів міських та сільських рад всередині червня, на яких "Рух 5 зірок" не отримав взагалі жодної перемоги, а їхні кандидати набирали лише 2-3%. 

Проукраїнський центр

Навіть якщо втеча з палаючого корабля Ді Майо і продиктована його прагматичним підходом і спробою врятувати власну політичну кар’єру, вона все одно грає на руку Україні.

Адже таким чином антиукраїнська риторика "Руху 5 зірок" зникає з публічного простору. 

Свіжі опитування показують стрімке падіння обох кандидатів і неготовність електорату голосувати чи за того, хто пішов, чи за того, хто лишився. 

Уряд продовжує свою роботу, і тут також прагматичність та спроба утримати урядові крісла міністрами "5 зірок" гарантує необхідну кількість голосів на майбутнє та продовження військової підтримки Україні. 

Одночасно не може не радувати той факт, що

з політичної сцени поступово йдуть ті політики, які довгі роки вважалися провідниками інтересів Путіна в Італії.

Маттео Сальвіні, лідер "Ліги", який від самого початку широкомасштабного вторгнення так і не зміг вимовити речення "Росія напала на Україну", прикриваючись лише "Ми на боці слабших", теж відходить на цвинтар політичних трупів після того, як російське посольство в Італії підтвердило, що оплатило Сальвіні квиток до Москви декілька тижнів тому, яким він після обурення суспільства так і не скористався.  

Сильвіо Берлусконі одразу ж 24 лютого 2022 року заявив, що не впізнає свого друга Владіміра Путіна і дуже в ньому розчарувався, але розчарування тривало недовго і вже через місяць повномасштабної російської війни в Україні телевізійні канали Берлусконі почали запрошувати в прямий ефір російських пропагандистів, зокрема Соловйова та Вітязєву, яка погрожувала закидати ракетами Турин і Євробачення.

Канали Берлусконі виділили окремий ефір для Лаврова, винайшовши новий вид інтерв’ю – мітинг без права вставити хоч слово. Саме на каналах Берлусконі з’являються персонажі, які ставили під сумнів розстріли в Бучі, називаючи їх театральною виставою. Попри обурення суспільства, російські пропагандисти з каналів Берлусконі нікуди не діваються, а це свідчить про те, що Берлусконі повернувся до своєї звичної адженди зі старим другом Путіним. 

Правоцентриська коаліція, яка колись включала партію Сальвіні "Ліга", Берлусконі "Форца Італія" та Мелоні "Брати Італії", так і не змогла домовитися між собою, тому Джорджія Мелоні, керуючись такими ж принципами, що і Ді Майо з "Руху 5 зірок" – врятувати свою шкуру, – вирішила відмежуватися від двох невдах і йти на вибори самостійно.

Мелоні, яка просуває консервативні цінності та має зв’язки зі Стівом Бенноном (хоча на даний момент Мелоні підтримує політику уряду Драгі), може стати найбільшою загрозою для Італії в майбутньому, перетворивши її на орбанівську Угорщину з непередбачуваною зміною курсу щодо України. 

Одночасно в італійській політиці формується потужний блок центристських партій, дружніх до України.

Вони збираються навколо прем'єра Маріо Драгі, який є технократом і не входить до жодної з партій. Наразі в це коло варто записати Маттео Ренці з "Італія Віва", Карло Календа з "Аціоне", Демократичну партію, а також "Європу+" Емми Боніно. 

Сюди ж може потрапити й новий політичний проєкт Ді Майо.

Якщо цей політичний проєкт отримає конкретну форму, він цілком може гарантувати сталу підтримку для України і після наступних виборів, а також приборкання популістських настроїв щодо підвищення тарифів на електроенергію та газ, в яких праві сили вже встигли звинуватити Україну.

Нестабільність італійської політики балансується присутністю та авторитетом Маріо Драгі.

Саме його Італія зайняла чітку позицію в Європі щодо України та зіграла вирішальну роль щодо візиту Макрона та Шольца в Україну напередодні саміту ЄС, де вирішувалася доля статусу України як кандидата на вступ до ЄС.

Автор: Ярина Груша-Поссамай,

з Італії, для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.