Кандидатський статус авансом: як ЄС намагається врятувати Грузію від розвороту до Росії

Четвер, 9 листопада 2023, 10:30 — , Європейська правда
Фото: AFP/East News
Президентка Саломе Зурабішвілі виступає на мітингу на підтримку надання Грузії статусу кандидата у члени ЄС. Тбілісі, 8 листопада 2023 року

Цей день об’єднав і владу, і опозицію Грузії – нехай і ненадовго.

Рішення Єврокомісії, яка рекомендувала надати Грузії статус кандидата у члени ЄС, було однаково позитивно сприйняте усіма провідними партіями країни. Адже в Грузії суспільна підтримка вступу в ЄС досягає 89%.

А от далі оцінки влади та опозиції розійшлися. І мова не лише про те, як саме було досягнуто цього рішення – завдяки владі чи всупереч їй.

Набагато актуальнішим є інше питання: як це рішення вплине на політику Грузії? А в першу чергу, чи зможе воно зупинити розворот країни в бік РФ?

Реклама:

Щеплення від роспропаганди

"Цього (рекомендації надати кандидатський статус. – Ред.) не було б, не сталося б, якби Бідзіна Іванішвілі не здійснив той історичний перелом разом зі своєю командою, "Грузинською мрією", яка продовжує цю велику грузинську національну справу", – так відреагував на новини з Брюсселя прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі.

Для тих, хто стежить за грузинською політикою, ця заява виглядає більш ніж суперечливою.

Керівна партія "Грузинська мрія" та її засновник Бідзіна Іванішвілі (який залишається де-факто найвпливовішою людиною країни) за останній рік зробили дуже багато, щоб Тбілісі цей статус отримати не вдалося.

Нагадаємо лише найбільш відверті антизахідні рішення грузинської влади: спроби прийняти законопроєкт про іноземних агентів, аналогічний російському, що викликало масові протести у країні; відкриття авіасполучення з РФ та надання дозволів на проведення рейсів російським авіакомпаніям, що літають до окупованого Криму; відмова виконувати західні санкції, якщо вони не підтверджені у національних судах; заборона використання під час мітингів наметів та інших "стаціонарних конструкцій"; покарання для ЗМІ за "непристойності".

Невипадково, стверджуючи про впевненість "на сто відсотків" в отриманні кандидатського статусу, грузинська влада одночасно готувалася до протилежного сценарію. Ще з вересня було оголошено про розкриті плани опозиції готувати у Тбілісі масові протести "за сценарієм Майдану", старт яким мала дати відмова в отриманні кандидатського статусу.

Такий сценарій міг би призвести до остаточного розриву Грузії із Заходом. І це врахували у Брюсселі. 

"Багато європейських політиків у неофіційних розмовах зізнавалися, що грузинська влада зробила все можливе, щоб ми не отримали цей статус. Було дуже непросто рекомендувати надати кандидатський статус за такої антиєвропейської політики сьогоднішньої Грузії", – розповідає "ЄвроПравді" депутатка від опозиційної партії "Лело" Саломе Самадашвілі.

Дійсно, в останні місяці напередодні оприлюднення рекомендацій Єврокомісії у ЗМІ потрапляли анонімні заяви європосадовців, що, попри низький рівень виконання умов, ймовірність надання Грузії кандидатського статусу є досить високою, адже це єдина можливість запобігти остаточному потраплянню Тбілісі в орбіту РФ.

"Формально заявляючи про підтримку європейського курсу, влада сприяла просуванню відверто антизахідних наративів.

Наприклад, що насправді ЄС ніколи не прийме до себе Грузію, або що єдина можливість Грузії просунутися до членства в ЄС – це відкрити другий фронт у війні проти РФ, і що це є ледь не прямою вимогою Брюсселя", – розповідає грузинський політолог Тенгіз Пхаладзе.

За його словами, нинішнє рішення Єврокомісії вщент розбиває ці пропагандистські зусилля. "Владі тепер буде набагато складніше робити кроки назустріч Москві, виправдовуючи це тим, що у Європі нас насправді не чекають", – резюмує він.

Нові-старі вимоги

"Я радію разом із народом Грузії та вітаю позитивну рекомендацію Єврокомісії щодо надання Грузії статусу кандидата. Як президент, я продовжуватиму більше, ніж будь-коли, виконувати свою роль проєвропейського лідера, просуваючи все ще необхідні реформи та сприяючи їм", – прокоментувала новини з Брюсселя президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.

А виконувати дійсно є що. Минулого року в Євросоюзі озвучили пакет із 12 секторальних реформ, проведення яких є умовою надання кандидатського статусу.

Грузинська влада стверджує, що виконала щонайменше 10 з 12 реформ. Проте в Єврокомісії оцінка геть інша – там визнавали виконаними лише три реформи: посилення гендерної рівності, виконання рішень ЄСПЛ, а також обрання незалежного народного захисника (омбудсмена).

І це не дивно, адже виконання всіх вимог мало позбавити "Грузинську мрію" монополії на владу.

А йти на це у керівній партії категорично не збиралися.

Тож решта вимог "переїхали" у новий список, тепер для переходу на новий рівень – початку переговорів про вступ.

Серед іншого, Грузії потрібно посилити боротьбу з дезінформацією та маніпулюванням іноземною інформацією про ЄС і європейські цінності – а це напряму суперечить інформаційній політиці офіційного Тбілісі останніх років.

Грузинська влада також мусить дотримуватися спільної європейської зовнішньої політики та політики безпеки ЄС – тобто долучитися до санкцій проти РФ (що завжди подавалося грузинською владою як крок, що може призвести до війни).

Ще одна вимога, яку буде дуже складно виконати – подолання політичної поляризації. "Грузинська мрія" стверджує, що всі проблеми полягають у неконструктивних діях опозиції, відмовляючись визнавати свої деструктивні дії.

Також від грузинської влади вимагають підвищення інституційної незалежності (причому, врахувавши скандали останніх місяців, не лише Центрвиборчкому, але й Нацбанку та Нацкомісії з регулювання комунікацій); проведення судової реформи; посилення боротьби з корупцією та захисту прав людини, прав меншин, ЗМІ та громадських активістів.

Ще одна вимога, де складно сподіватися на успіх – деолігархізація. "Грузинська мрія" відмовляється вважати олігархом Бідзіну Іванішвілі, намагаючись обмежити дію закону про деолігархізацію лише бізнесом, що підтримує опозицію.

Втім, цього разу до списку вимог додалася ще одна, і дуже важлива – проведення чесних виборів.

У Брюсселі особливо не приховують, що в контексті парламентських виборів 2024 року ця вимога, по суті, є ключовою.

"Одним із таких нових кроків є вільні та справедливі вибори. Це є основою демократії. Звичайно, ми спостерігатимемо не лише у день виборів, а й увесь передвиборчий період, і щиро сподіваємося, що поле буде чистим і кожен зможе взяти участь у виборчій кампанії, а насамперед – що не буде насильства", – коментує рішення ЄК посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський.

Гарячий 2024-й

Наступні парламентські вибори у Грузії мають пройти восени наступного року. І майже слідом за ними мають відбутися президентські – з 2024 року мають запрацювати конституційні зміни, згідно з якими голову держави обирають не на загальнонаціональних виборах, а спеціальною колегією виборців, половина з яких є депутатами парламенту.

Парламентські вибори 2024 року матимуть ще одну особливість: вперше депутатів обиратимуть не за змішаною системою, а лише за пропорційною.

Ці зміни збільшують шанси опозиції, адже традиційно партія влади здобувала всі або переважну більшість місць у мажоритарних округах.

Зокрема, якби парламентські вибори 2020 року відбувалися виключно за пропорційною системою, "Грузинська мрія" не отримала б більшості мандатів.

Зважаючи на те, що всі опозиційні партії Грузії вважають вибори 2020 року сфальсифікованими, і ця політична криза досі не подолана (попри всі зусилля з боку ЄС), вибори 2024 року обіцяють бути як ніколи гарячими.

В цьому контексті отримання Грузією кандидатського статусу виглядає явно на руку партії влади. Зокрема, як стало відомо минулого тижня, частина грузинської опозиції вела переговори з керівництвом ЄС, щоб відкласти надання кандидатського статусу на наступний рік, додавши вимогою для цього проведення чесних парламентських виборів.

Втім, наразі градус політичного протистояння у Грузії піднявся до такого рівня, що поразка партії влади може означати кримінальне переслідування для чималої частини її керівництва.

А відповідно, питання подальшого просування до членства в ЄС явно відходить на другий план у порівнянні з ризиком втрати влади.

Тож головний конфлікт між прозахідним та проросійським векторами розвитку Грузії ще попереду.

Новий статус Грузії як країни-кандидатки у члени ЄС має стати ключовим аргументом і для влади, і для опозиції. 

"Своїм рішенням Євросоюз довів, що здобуття членства для Грузії – це цілком реальна перспектива. Так, це досягнення може додати балів владі. Але лише за умови, що люди бачитимуть, що чинна влада реалізує прозахідний курс.

Але головне, що тепер вибір полягатиме у тому, хто може краще реалізувати всі необхідні реформи та привести Грузію до членства в ЄС: влада чи опозиція", – переконує Саломе Самадашвілі.

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: