Три проблеми президента Сербії: чому Александар Вучич може втратити владу вже в 2026 році

Останніми тижнями риторика президента Сербії Александара Вучича різко змінилася.

Вона стала більш агресивною, а головне – антиЄСівською. Більш того, така риторика миттю стала модною у представників влади, політиків, експертів та журналістів, які підтримають режим Вучича.

Напередодні новорічних свят низка міністрів та керівників општин оприлюднили свої вітання громадянам зі схожими тезами – захистимо Сербію та не здамося – від кого та кому, не пояснювалося. 

Апогеєм таких незрозумілих натяків став виступ сербського президента на відкритті лікарні міста Требіньє в Республіці Сербській (тобто – у сусідній Боснії і Герцеговини). Сербський президент пообіцяв дати таку "відсіч агресору в регіоні", щоб він навіть більше "не думав чіпати сербський народ".

Такий поворот стався, тому що Вучич загрався у маневруванні між ЄС та Росією.

І отримав натомість три нові "війни". Чи принаймні – чималі проблеми, які можуть привести до втрати влади.

Проблема перша – Євросоюз почав карати.

Намагання Белграда всидіти на двох стільцях зрештою набридло Євросоюзу, і він перейшов до дій з метою примусити Вучича нарешті зробити вибір щодо подальшого шляху країни.

Брюссель почав з того, що в щорічній оцінці реалізації завдань євроінтеграції відзначив відсутність значних досягнень у цьому контексті. Та на додаток поставив Сербію у цих перегонах після Албанії, Чорногорії та Північної Македонії.

Євроінтеграція Сербія опинилася у застої.

Дійсно, з 35 переговорних глав за 11 років переговорів країна відкрила 22, а закрила лише дві! Реформування Сербії відповідно до вимог та норм ЄС фактично зупинилося.

І звичайно, Брюссель найбільше турбує тверде небажання Вучича слідувати спільній безпековій та зовнішній політиці Євросоюзу, а саме – приєднатися до антиросійських санкцій. А ще мінімальні результати у боротьбі з корупцією, забезпеченні верховенства права, гарантій свободи громадян, реабілітація четників та погрози сусідам.

А відсутність прогресу в нормалізації відносин з Косовом (хоча в цьому є й провина косовської влади) призвела до появи євроінтеграційного алгоритму – домовленості з Приштиною, визнання Республіки Косово, членство в ЄС.

І хоча Вучич на засіданні уряду 25 січня знову повторив, що Сербія продовжує свій шлях до Євросоюзу, а уряд сформував "оперативну групу" для прискорення євроінтеграції, Брюссель чекає не нових запевнень, а конкретних дій та досягнень.

Друга проблема – погіршення відносин із РФ.

На початку минулого року стало широко відомо про постачання Україні сербських боєприпасів, почалися зустрічі президентів та перших леді Сербії та України.

Росія почала бити на сполох – Сербія зближується з Україною.

Щоб не допустити цього, російська розвідка восени 2025 року підсунула Вучичу дезінформацію про нібито підготовку "кольорової революції" та замаху на його життя. Й хоча ні першого, ні другого не відбулося, сербська влада висловила росіянам глибоку подяку за попередження.

До речі, не можна відкидати версію (яка поширена в дипломатичному корпусі Белграда), що саме російським спецслужбам вдалося радикалізувати студентські протести, поширивши в їхньому середовищі ідеї великосербства з метою тиску на президента.

Не забули чекісти й можливості "російсько-сербського світу", провівши чисельні ІПСО, а саме: все ж таки провели декілька виставок та гастролі російських митців (їх планували на позаминулий рік, але завдяки посольству України в Белграді скасували); вивели з підпілля десятки телеграм-каналів, які працюють на дестабілізацію країни; відкрили сербську філію Російського історичного товариства в Белграді, своєрідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки РФ.

Але щоб Вучич та уся влада й не думали відмовитися від залізних обіймів "другарів" з Москви, в жовтні минулого року Путін заявив, що відмовляється від довгострокових контрактів на постачання газу Сербії з подальшим припиненням його подачі з 2026 року.

За словами сербського президента, це стало "ударом ножа у спину". Адже саме завдяки довгостроковому контракту з непоганою знижкою Вучич отримував підтримку виборців та тримався при владі.

Та є ще й третя проблема – і, мабуть, саме вона є найважливішою для Вучича.

Йдеться про дострокові парламентські вибори, що мають відбутися наприкінці 2026 року. Проголосити їх проведення примусили президента Сербії студенти, які протестують вже майже півтора року після катастрофи на вокзалі у місті Новий Сад.

Ситуація для Вучича дуже не проста – його партія втрачає (хоча й повільно) підтримку населення, існує загроза втратити більшість у Скупштині, вперше за останні роки.

А якщо разом з парламентськими відбудуться й президентські вибори (що Вучич обіцяв ще у жовтні минулого року), вся влада може піти від нього.

Проте так просто Вучич не здається. Тим більше, що сподівається отримати підтримку від президента США Дональда Трампа.

Як заявив сербський президент, Сербія отримала дві пропозиції від Вашингтона, щоб розпочати "стратегічний діалог". Вучич не ризикнув оголосити їх та прийняти відразу та заявив, що їх обговорять на засіданні уряду 24 січня.

Але засідання відбулося, а інформації про обговорення пропозицій та їхню суть поки що немає. Можливо, тому, що сербська влада не впевнена, що ці пропозиції будуть позитивно сприйняті суспільством.

А отже, рятівником для Вучича Дональд Трамп поки не став.

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан