Росію позбавили улюбленого інструменту. Що означає перемога ЄС у суперечці СОТ

Четвер, 2 березня 2017, 09:13 — , Sayenko Kharenko
Фото mercopress.com

Кому, як не українським виробникам, знати, що Росія, маючи або політичні мотиви, або суто протекціоністські, неодноразово забороняла імпорт різних товарів, посилаючись на нібито невідповідність санітарним/фітосанітарним (СФС) вимогам або технічним регламентам/стандартам.

Поки українські компанії все ще потерпають від подібних "звинувачень" на свою адресу, європейські виробники переконали компетентні органи в необхідності кардинально виправити ситуацію.

Як наслідок, 8 квітня 2014 року ЄС подав запит на проведення консультацій з Росією щодо заборони імпорту живих свиней, свіжої свинини та іншої продукції свинарства з території ЄС. "Кома" в даному питанні була поставлена 19 серпня 2016 року, коли група експертів видала звіт за результатами розгляду спору Росія – Продукція зі свинини.

Згідно зі звітом, застосовані до ЄС заборони були визнані невідповідними Угоді про санітарні та фітосанітарні заходи, і

Росії було рекомендовано привести їх у відповідність з правилами СОТ.

"Жирна крапка" в даному питанні була поставлена 23 лютого цього року після видання Апеляційним органом звіту за результатами розгляду апеляції Росії, поданої 23 вересня 2016 року.

Варто вивчити, як СОТ сприйняла ключові аргументи РФ, а головне – якими є висновки з цього спору для України.

Оскаржені заходи

Нагадаємо, що ЄС оскаржив два види заходів, запроваджених Росією щодо товарів походженням з ЄС:

  • заборона імпорту товарів з Естонії, Латвії, Литви і Польщі, введена листами Федеральної служби з ветеринарного і фітосанітарного нагляду (Россільгоспнагляд) ("індивідуальні заборони");
  • повна заборона імпорту товарів походженням з ЄС ("заборона проти ЄС").

Росія аргументувала обґрунтованість застосування заборон, посилаючись на положення ветеринарних сертифікатів, узгоджених з ЄС. Згідно з вимогами останніх, товари можуть імпортуватися до Росії тільки за умови, якщо вони походять з ЄС, за винятком Сардинії, де протягом останніх трьох років не були виявлені випадки африканської чуми свиней (АЧС).

Росія заявила, що в результаті спалаху АЧС в Литві товари з ЄС не відповідають вищезазначеному правилу, а тому застосовані заборони обґрунтовані.

У свою чергу, ЄС не заперечував випадків спалаху АЧС в деяких регіонах Естонії, Латвії, Литви та Польщі.

Проте з боку ЄС були вжиті всі необхідні заходи для запобігання подальшому поширенню захворювання відразу після його виявлення у відповідності з вимогами міжнародних стандартів Всесвітньої організації з охорони здоров'я тварин.

Динамічність СФС заходів

Група експертів та Апеляційний орган підтвердили базовий обов'язок членів СОТ, передбачений ст. 6 Угоди щодо СФС заходів і в подальшому детально описаний в суперечці Індія – Сільськогосподарські товари.

Зокрема, основним і всеохоплюючим обов'язком членів СОТ є забезпечення того, щоб СФС були адаптовані до регіональних характеристиками територій (принцип регіоналізації).

Більш того, природа даного зобов'язання – не статична, а динамічна, що припускає, що застосовані СФС заходи повинні постійно коректуватися, щоб встановлювалася і підтримувалася постійна відповідність поточним СФС характеристиками певних територій. Відповідно, раніше застосований захід, що відповідає в певний час ситуації на певній території, може бути неадекватним в інший час, коли характеристики регіону зміняться.

З урахуванням цього було встановлено, що умови, які мали місце при узгодженні Меморандуму між РФ і ЄС і описують вищезазначені базові вимоги до ветеринарних сертифікатів, давно могли змінитися, і в поточній ситуації Росія цілком могла застосувати принцип регіоналізації щодо ЄС замість загальної заборони.

Аналіз ризиків

Апеляційний орган ще раз підкреслив, що обов'язковою умовою застосування якогось СФС заходу є його попередня оцінка з урахуванням усіх можливих доказів на предмет відповідності СФС характеристикам тієї чи іншої території.

Відповідно до звітів групи експертів та Апеляційного органу Росія не проводила аналіз ризиків щодо імпорту товарів з ЄС в цілому та/або окремих територій, де були виявлені спалахи АЧС.

Зокрема, якщо експортер-член СОТ заявляє, що певний регіон у межах його території не заражений шкідниками чи хворобами або є територією з низьким розповсюдженням шкідників чи хвороб, то імпортер-член СОТ зобов'язаний проаналізувати всі відповідні докази для того, щоб зробити об'єктивний висновок щодо статусу такої території.

Дуже важливий (в тому числі для України) момент – оскільки ст. 6.3 Угоди про СФС заходи оперує терміном "необхідні докази", це передбачає певні межі в природі, кількості і якості доказів, наданих експортером-членом СОТ, а саме:

від нього не можуть вимагати надмірних доказів або доказів, які не стосуються висновків імпортера-члена СОТ про статус території.

Аналогічна вимога застосовується і до будь-яких наступних запитів про надання додаткової інформації.

Група експертів дійшла висновку, що ЄС представив достатні докази того, що на окремих територіях, у тому числі і в країнах, де були виявлені спалаху АЧС, відсутні зараження шкідниками або хворобами. Апеляційний орган підтримав відповідні висновки.

Обов'язки імпортера-члена СОТ

Група експертів та Апеляційний орган дійшли висновку, що права експортера-члена СОТ вимагати визнання його території без шкідників/захворювань або з низьким рівнем шкідників/захворювань прямо кореспондує обов'язок імпортера-члена СОТ забезпечити ефективну можливість експортеру-члену СОТ подати відповідний запит, а також забезпечити можливість його ефективного розгляду.

Однак у цій частині думки групи експертів та Апеляційного органу розійшлися.

На думку групи експертів, зазначений обов'язок вважається виконаним, якщо концепція регіоналізації хоча б абстрактно передбачена в законодавстві імпортера-члена СОТ. Ці експерти вважали, що сама по собі наявність терміна "регіоналізація" в нормативно-правових актах Росії (зокрема, рішення Митного союзу №317) може розглядатися в якості ефективної реалізації права. Отже, порушення з боку Росії в цій частині відсутні.

Апеляційний орган не погодився з такою позицією. На його думку, недостатньо просто передбачити абстрактні правила у законодавстві, необхідно, щоб вони забезпечували ефективну реалізацію відповідного права експортера-члена СОТ.

В результаті Апеляційний орган визнав, що Росія допустила порушення і в цій частині.

Розумні терміни

Росія намагалася виправдатися, що їй закономірно був потрібен певний час для аналізу наданих ЄС доказів і ухвалення рішення щодо статусу відповідних територій ЄС.

Група експертів та Апеляційний орган погодилися, що імпортер-член СОТ має право на певний час для прийняття відповідного рішення, у тому числі це може бути пов'язано з необхідністю дотримання вимог національного законодавства. Однак визначення такого терміну обмежено Угодою про СФС заходи, згідно з якою члени СОТ зобов'язані забезпечити виконання всіх зобов'язань без зайвих зволікань.

Тому, безумовно, терміни розгляду мають бути розумними й обґрунтованими, однак повинні встановлюватися залежно від обставин справи, в тому числі з урахуванням складності процедур, які необхідно буде здійснити.

При цьому група експертів та Апеляційний орган дійшли висновку, що якщо імпортер-член СОТ направляє запити про отримання інформації, що не стосується справи, або надмірної інформації (що мало місце з боку Росії), де-факто це означає, що сам орган сприяє зволіканню у здійсненні відповідних процедур.

Висновки для України

Вищезазначені й багато інших порушень Росії, наведені у звітах групи експертів та Апеляційного органу, призвели до того, що заборони на імпорт товарів з ЄС та індивідуальні заборони були визнані невідповідними Угоді про СФС заходи.

На нашу думку, висновки групи експертів та Апеляційного органу у справі Росія – Продукція зі свинини важливі, насамперед, для українських органів влади, відповідальних за розробку і застосування СФС заходів, оскільки проливають світло на безліч найважливіших питань, пов'язаних із правомірним з точки зору СОТ застосуванням таких заходів.

Інакше існує ризик, що, незважаючи на тривалість і складність подібних процедур, знайдуться охочі оскаржити й українські заходи.

З іншого боку, ця справа дає надію українському бізнесу, для якого ринок РФ практично закрився, на відновлення своїх прав.

Тим більше, що аргументи, які РФ використовує в аргументації заборон української та європейської продукції, часто збігаються.

Щоправда, в даному контексті важливо пам'ятати, що успіх ЄС був забезпечений доброю доказовою базою.

І це головний урок для України – повторити успіх ЄС можливо, але для цього необхідна злагоджена робота бізнесу та державних органів.   

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua