Асоціація мінус: що отримає Вірменія від нової угоди з Євросоюзом

Понеділок, 27 листопада 2017, 09:45 — , журналіст

Українському читачеві 5-й саміт "Східного партнерства" (СхП) переважно запам'ятався інтригою, чи буде Україна підписувати підсумкову декларацію.

За цим лишилося практично непоміченим, що головних "героєм" саміту була Вірменія.

23 листопада вирішилася головна інтрига останніх місяців – було підписано Угоду про всеосяжне і розширене партнерство між Євросоюзом і Вірменією. Документ дає старт новій главі у взаєминах між Брюсселем і Єреваном шляхом посилення політичного діалогу і зміцнення економічних взаємин.

Нова угода позбавлена ключової складової – Єреван не матиме режиму вільної торгівлі з ЄС.

Незважаючи на це, новий документ тепер стане дорожньою картою, яка передбачає кілька основних напрямків розвитку партнерства.

Обидві сторони домовилися про поглиблення політичного діалогу. Окремим пунктом прописана домовленість про продовження діалогу з візової лібералізації після того, як Вірменія забезпечить умови для "добре керованого та безпечного пересування громадян".

Крім нової угоди, сторони також підписали Протокол про взаєморозуміння високого рівня щодо розширення Транс'європейської транспортної мережі в Республіку Вірменія і парафували Угоду між Вірменією та ЄС про спільний авіаційний простір (Common Aviation Area).

Альтернативна "Асоціація"

Переговори між Єреваном і Брюсселем навколо Угоди про асоціацію розпочалися в липні 2010 року.

Так само, як і у випадку України, підписання угоди з Вірменією планувалося в рамках саміту "Східного партнерства", який проходив наприкінці листопада 2013 року у Вільнюсі.

Однак якщо у випадку з Україною інтрига зберігалася до останнього моменту, поки Віктор Янукович 29 листопада не відмовився поставити підпис під документом, то в Єревані ще за два місяці до початку саміту заявили про відмову приєднатися до нового документа і намір вступити до Євразійського економічного союзу (ЄАЕС ) і Митного союзу.

Після більш ніж річної перерви в Брюсселі і Єревані все ж було ухвалено рішення відновити діалог про новий формат партнерства. Але цього разу

Вірменії більше не пропонували робити вибір між партнерством з Євросоюзом і членством в ЄАЕС.

У березні 2015 року під час робочого візиту до Єревана комісар ЄС з питань європейської політики сусідства і переговорів з розширення Йоганнес Ган підкреслив намір будувати відносини з Вірменією, ґрунтуючись на повазі до її зобов'язань перед іншими організаціями.

Новий підхід дозволив Брюсселю відкрити вікно можливостей для офіційного Єревана.

Незважаючи на те, що текст Угоди про розширене і всеосяжне партнерство був парафований у березні цього року, негласною умовою ЄС для подальшого просування в цьому питанні було проведення демократичних виборів у Національні збори Вірменії.

Євросоюз профінансував програму з установки камер спостереження і систем ідентифікації відбитків пальців загальною вартістю 7 млн ​​євро. Після виборів у законодавчий орган країни, що відбулися 2 квітня цього року, Євросоюзу вказав вірменській владі на факти підкупу виборців.

Глава представництва ЄС у Вірменії Петро Світальський назвав це явище "політичною корупцією". Представники вірменського громадянського суспільства навіть висловлювали побоювання, що критика з боку Брюсселя може стати серйозною перешкодою для нового етапу зближення з ЄС.

Та глава наглядової місії Європарламенту Хайді Хаутала запевнила вірменську сторону в тому, що процес зближення триватиме, а нову угоду про розширене партнерство буде підписана під час саміту СхП.

Фактор Москви

Не секрет, що в процесі роботи над новою угодою як в Єревані, так і в Брюсселі не могли не враховувати фактор впливу Москви на зовнішньополітичний порядок денний керівництва Вірменії.

Заступник міністра закордонних справ Карен Назарян, який був головним переговірником щодо нового документа з вірменської сторони, не приховував в інтерв'ю порталу EurasiaNet, що консультації щодо змісту угоди велися в тому числі і з Росією.

Було вирішено виключити будь-яку згадку про положення про вільну торгівлю з ЄС, бо воно суперечитиме зобов'язанням Вірменії в рамках Митного союзу.

Можна сказати, що публічна позиція російського керівництва щодо зближення стратегічного партнера Москви на Південному Кавказі з Євросоюзом була досить стриманою. В першу чергу, тому що в Кремлі подібні спроби налагодити взаємини з Брюсселем уже не викликають жодної стурбованості.

Там вважають Вірменію тісно пов'язаною зобов'язаннями в рамках ЄАЕС і ОДКБ, а також залежною від Росії в питаннях своєї зовнішньої безпеки. Тому

Єреван має не так багато простору для маневру, щоб діяти на шкоду своїм зобов'язанням перед РФ.

15-16 листопада вся увага була прикута до робочого візиту президента Вірменії Сержа Саргсяна до Москви.

Попри те, що основною причиною візиту була його участь у церемонії відкриття Днів культури Вірменії в Росії, багато спостерігачів у Єревані і Брюсселі проводили паралелі з вереснем 2013 року і очікували результатів зустрічі з Володимиром Путіним.

Формально в Кремлі не заперечували проти такого формату зближення з ЄС. Однак через тиждень в російських ЗМІ почали з'являтися критичні оцінки майбутньої угоди.

Так, у програмі "Прогнози" телекомпанії "Звезда", що діє під контролем Міністерства оборони Росії, відверто висловлювалися антивірменські й антиєвропейські меседжі і проводилися паралелі з подіями в Україні.

Хоча запис незабаром видалили з каналу в Youtube, програма викликала обурення серед простих вірмен, хоча офіційних коментарів з Єревана так і не було.

Уже ввечері 24 листопада підписання угоди між ЄС і Вірменією було однією з ключових тем ток-шоу "Время покажет" на російському Першому каналі. Телеведучий і журналіст Максим Шевченко в прямому ефірі назвав вірмен, що підтримують Євросоюз, ворогами Росії.

Така піар-обробка призвела до побоювань, що реальні вимоги РФ можуть відрізнятися від офіційних заяв.

Саме тому підписання угоди з ЄС було під питанням до останнього моменту.

Перспективи для Вірменії

Повернення Вірменії до традиційної компліментарності у зовнішній політиці не в останню чергу зумовлено економічними і торговельними пріоритетами.

22% торгового обороту на сьогоднішній день припадає на країни-члени ЄС. Таким чином, Євросоюз є другим після Росії торговельним партнером для Вірменії.

Незважаючи на паузу, викликану вступом Вірменії в ЄАЕС, Брюссель продовжував надавати фінансову допомогу Єревану. За 2014-2017 рік Вірменія отримала 118,5 млн євро у вигляді грантів на розвиток приватного сектора економіки, реформи державного управління та судової системи.

Крім того, 160 млн євро буде виділено в 2017-2020 роках через інструмент Single Support Framework на такі сфери, як економічний розвиток, інновації, зміцнення верховенства права та підтримку в проведенні виборів.

У жовтні 2017 року вірменський Аналітичний центр з глобалізації та регіонального співробітництва представив цікаві результати опитування, проведеного в Єревані та інших містах країни. 89% громадян Вірменії позитивно оцінили поглиблення взаємин з ЄС.

Водночас 59% опитаних заявили, що не пов'язують своє майбутнє з Євразійським економічним союзом. Останній результат також не випадковий, адже

членство в ЄАЕС за чотири роки так і не принесло Вірменії очікуваного економічного зростання.

Вірменія вже стикається з проблемами у зв'язку зі зниженням грошових переказів від працюючих за межами республіки громадян. За даними Світового банку, 21% вірменської економіки залежить від цих перекладів, що є одним з найвищих показників у світі.

За даними Національної служби статистики Вірменії, на кінець вересня 2017 року сукупний держборг країни становив понад $6 млрд. Не виключено, що в 2018 році він наблизиться до позначки в $7 млрд і складе 60% від ВВП.

Таким чином,

Угода з ЄС може стати позитивним фактором для керівництва Вірменії під час переговорів з міжнародними фінансовими інститутами і потенційними інвесторами.

Окрім економічної складової, така компліментарність дозволить Єревану використовувати політичні можливості країн Заходу.

Ось уже 25 років, як Вірменія продовжує перебувати в умовах половинчастої блокади з боку Азербайджану і Туреччини через конфлікт у Нагірному Карабаху. Членство в ЄАЕС і ОДКБ також не є додатковою гарантією безпеки, доказом чого стала тижнева війна по всій лінії зіткнення з Азербайджаном.

Більше того, Білорусь і Казахстан, які входять разом з Вірменією в одні й ті самі інтеграційні об'єднання, відкрито підтримують Азербайджан в питанні карабаського конфлікту. І це вже не кажучи про масові продажі Азербайджану російського озброєння, що дозволило офіційному Баку істотно наростити військову міць за останні роки.

У подібній ситуації Євросоюз з його інтересом у врегулюванні конфліктів на Південному Кавказі може виступати альтернативним посередником і не дати Росії повністю замкнути на себе посередництво в карабаському питанні.

І, мабуть, найбільшим плюсом для керівництва Вірменії стає той факт, що після чотирирічної перерви Єревану все ж вдалося вийти на модель відносин з ЄС, яка в перспективі може знизити абсолютну залежність від Москви.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua