Без шансів на демонтаж Європи: що означають результати виборів до Європарламенту

П'ятниця, 7 червня 2019, 12:15 — , ексдепутат Європарламенту
Фото opb.org

Пройшли чергові вибори до Європейського парламенту. Як і кожні попередні, ці вибори є таким собі стоп-кадром стану європейської демократії, вони демонструють бачення майбутнього ЄС очима пересічених виборців, громадян Євросоюзу.

Це – одномоментний діагноз тенденцій та демонстрація того, куди ми прямуємо.

Отже, як виглядає Європа (нехай і не вся) за 40 років після першого прямого голосування до Європарламенту?

Спочатку варто коротко нагадати про результати.

500 місць у Європарламенті, тобто дві третини з 751, отримали партії, що підтримують інтеграцію Європи. Популісти, націоналісти, євроскептики (серед них – як прихильники виходу країн з ЄС, так і поміркованіші групи. – ЄП) контролюють решту. Їх стало більше, як і в усій політиці, але вони й досі у меншості.

Це була добра новина.

Є і погана – те, що за гаслами про "повернення до Європейської вітчизни" стоїть націоналізм, часто – ксенофобія, яка веде до агресії щодо інших. Тобто у Страсбурзі буде голосно і конфронтаційно, та лише до моменту голосування.

Шансів на демонтаж ЄС чи зміну його засадничих політик немає жодних.

У новому парламенті втратили чисельність партії, які досі практично удвох становили більшість – соціалісти й християнські демократи. Здобули – ліберали й "зелені". Вони посилять свій вплив на європейську політику, ймовірно, їхні представники займуть декілька ключових посад у структурах ЄС.

Безсумнівно, незабаром саме в Європарламенті зіткнуться два бачення майбутнього Європи: демократія й авторитаризм. Останній подекуди неслушно асоціюється з диктатурою.

Я б застеріг тих, хто прогнозує просте повторення історії. Сьогоднішня Європа вже не та, що була 100 років тому. Нам не загрожують світова війна, концентраційні табори, винищення європейської цивілізації. Сучасний "диявол" одягнув нові шати, доповнивши старі засоби новими технологіями. До традиційної системи, до авторитаризму додалися фейкові новини, економічний страх, самоцензура й корупція.

У сучасній Європі нас лякають біженцями, мусульманами, чужими.

Коли треба, згадують євреїв, однак ми не чекаємо на повернення старого антисемітизму. Він також набуває нових форм, які не менш загрозливі. На зміну безпосередній, відкритій ворожості у ставленні до євреїв приходить вороже ставлення до Ізраїля, яке обґрунтовується захистом прав людини й боротьбою з "диктатурою" єдиної демократії на Близькому Сході.

Тим часом демократія скута у власній пастці.

Воля більшості населення привела деякі держави до конфліктів з європейськими установами. Йдеться і про країни нашого регіону – Польщу, Угорщину й Румунію. Зокрема, цей феномен досліджує авторитетний історик Тімоті Снайдер у книзі "Шлях до несвободи".

Щоправда, участь у цьогорічних виборах до Європарламенту взяли 51% усіх тих, хто мав право голосу. Це найвищий показник за 20 років, і є шанс, що прокинулися ті, хто вірить, що демократія захистить себе сама.

У якому становищі опинилася Україна після виборів до Європарламенту?

Мені видається, що ситуація виглядає непогано.

Новий парламент і Європейська комісія будуть підтримувати політику Києва, спрямовану на інтеграцію в Європу й реформування країни... Але є одна умова – це матиме місце, якщо нова влада на Дніпрі справді буде вести та буде її послідовно та ефективно впроваджувати.

Побачимо.

М'яч – на полі України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua