Формула з двома невідомими: як українському агроекспорту виграти від змін у ЄС

Четвер, 1 жовтня 2020, 16:45 — , Ukrainian Agribusiness Club
Фото Bartlomiej Magierowski/East News

Третина українського експорту аграрної продукції припадає на ЄС. Показник більше ніж вагомий.

Але це водночас означає, що сектор значно залежить від змін у режимі торгівлі з ЄС.

Тим більше в період, коли поєдналися в часі та просторі два процеси – ініціювання українською стороною перегляду торговельної частини Угоди про асоціацію, з одного боку, і активізація зусиль ЄС із впровадження в життя Єдиного зеленого курсу, покликаного не лише зробити більш кліматично нейтральною економіку Євросоюзу, але і через специфічні інструменти стимулювати такі зміни в країнах, що експортують продукцію до ЄС.

І те, і інше може суттєво вплинути на аграрний (і не лише аграрний) експорт до ЄС, а отже, на розвиток української економіки.

Поки що в рівнянні є два невідомих і більше нічого. Але це не означає, що його не варто розв’язувати – формула все одно з’явиться, але без нас. 

Попрацюємо зі сценаріями на прикладі цілком імовірних ситуацій.

Наприклад, Україна повністю адаптує законодавство ЄС у сфері харчової безпеки, ветеринарії та благополуччя тварин. Чи означає це, що ми зможемо апелювати до запровадження справжньої вільної торгівлі із ЄС? Без квот та інших бар’єрів?

Дуже сумнівно, зважаючи на позицію фермерського лобі ЄС, хоча обговорювати ці сценарії з європейськими колегами варто.

Що в такому випадку має робити Україна? Для початку – розширювати застосування інструменту еквівалентності за певними напрямками.

Швидше за все, вільна торгівля у класичному розумінні буде можлива, коли накопичиться критична маса еквівалентностей. 

Досвід з українським насінням, коли на визнання еквівалентності Європейським Союзом пішло п'ять років (і процес, до речі, ще не завершений, хоча ймовірно це станеться в жовтні 2020 року), показує, що йдеться не про місяці.

Стримує прогрес, хоча і дещо меншою мірою, і повільна динаміка законодавчих змін в Україні. 

До речі, проєкт закону України "Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин" (реєстр. №3318), який імплементує в українське правове поле понад 10 правових актів ЄС, практично готовий до розгляду у другому читанні.

Водночас Україні треба бути готовою до нових викликів. 

Наприклад, інкорпорація українського аграрного сектора у правове поле ЄС із великою ймовірністю призведе до зменшення конкурентоспроможності української продукції, наприклад у порівнянні з бразильськими виробниками. А це означає погіршення перспектив збуту на ринках третіх країн.

Втім, це не має стати непереборною проблемою, українське законодавство передбачає можливість виробляти продукцію на вимогу країни призначення. Проте до цього ризику треба бути готовими заздалегідь. 

Читайте також
Захищатися від ЄС чи діяти разом: як Україні готуватись до нових вимог Green Deal

Ще складніша ситуація із реакцією на Єдиний зелений курс (Green Deal), зокрема через те, що поки що це лише позиційний документ, який потребує схвалення значної кількості регулюючих норм в ЄС. 

До того ж виглядає так, що сам Green Deal містить низку внутрішніх суперечностей. Зокрема, не зовсім зрозуміло, як намагання збільшити частку органічного виробництва (із нижчою врожайністю і переважно глибокою оранкою) кореспондується зі сталим продовольчим забезпеченням і зменшенням викидів СО2.

Знову ж таки, розглянемо гіпотетичні сценарії.

Один із таких, які зараз активно обговорюються, – це запровадження так званого карбонового податку, який діятиме в тому числі на імпорт у разі, якщо постачальники з інших країн не застосовуватимуть заходів щодо скорочення викидів вуглецю.

Для початку слід було б розібратись, а якою є ситуація з викидами в Україні, ЄС і деяких інших країнах. 

Викиди СО2 в розрахунку на душу населення (тонн), дані Світового банку

Країна

1992

1995

2000

2005

2010

2015

2016

% 2015 до 1995

Україна

12,10

8,66

6,53

7,09

6,64

4,35

4,49

50,2%

ЄС

8,14

8,00

7,85

8,03

7,29

6,45

6,47

80,6%

Окремі країни ЄС

Німеччина

11,06

10,58

10,10

9,67

9,27

8,90

8,84

84,1%

Франція

6,22

5,86

5,95

6,10

5,43

4,57*

78,0%

Італія

7,40

7,57

7,91

8,17

6,84

5,27*

69,6%

Нідерланди

11,01

11,55

10,92

11,15

11,16

10,18

10,03

88,2%

Польща

9,25

8,92

7,82

7,93

8,31

7,52

7,88

84,3%

Окремі інші країни

Білорусь

8,56

5,96

5,39

6,12

6,64

6,14

6,13

103,0%

Велика Британія

9,66

9,27

9,20

8,98

7,85

6,22

5,78

67,1%

Казахстан

15,94

10,70

7,93

11,71

15,23

13,80

13,89

129,0%

Молдова

7,01

3,79

1,20

1,70

1,72

1,74

1,83

46,0%

Російська Федерація

13,99

11,00

10,63

11,25

11,69

11,79

12,00

107,2%

Туреччина

2,75

2,94

3,42

3,50

4,10

4,46

4,67

151,7%

США

19,14

19,28

20,18

19,59

17,44

15,99

15,50

82,9%

Ці дані засвідчують, і в абсолютному значенні, і в контексті темпів скорочення, що ситуація в Україні набагато краща, ніж в ЄС загалом і його найбільш розвинутих країнах зокрема.

Інша справа, що сталося це не завдяки свідомій політиці щодо екологізації виробництва, а переважно через хаотичну деіндустріалізацію 1990-х років.

Та все ж це факт. І бажано було б цей факт зафіксувати.

Зокрема, передбачити, наприклад, при опрацюванні змін до Угоди про асоціацію, що карбонове мито в ЄС (або будь-які ніші додаткові екологічні податки на імпорт) не застосовуватимуть до української продукції до того часу, поки викиди в Україні на душу населення є нижчими, ніж в середньому в ЄС.

Очевидно, аналогічні сценарії могли б бути відпрацьовані і за іншими напрямками.

Цим роздоріжжям треба правильно скористатися. А в ідеалі – ще й не нищити (свідомо чи несвідомо) інституційну спроможність тих, хто міг би такий результат забезпечити.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua