Стратегія адміністрації Трампа "залити все інформаційним шумом" ускладнює розуміння того, в який саме момент Сполучені Штати перетинають межу й починають сповзати до авторитаризму. Дехто вважає, що саме в цьому й полягає мета стратегії, яка базується на поступових зазіханнях на права людей та інституційні стримування.

Але вбивство двох громадян США агентами Служби імміграційного та митного контролю (ICE) в Міннеаполісі цього місяця цілком може бути саме таким переломним моментом.

Ключовою відмінною рисою авторитарних урядів є їхня здатність застосовувати надмірну силу проти опонентів.

Кожен уряд використовує примусові методи в поліцейській діяльності, але існують чіткі пороги. 

Наприклад, британський уряд може застосовувати силу, щоб очистити певні простори від протестувальників. Але різноманітні інституційні стримування та сила антиавторитарних норм роблять немислимим невибіркове вбивство протестувальників поліцією у Великій Британії.

Натомість нікого не здивувало, коли тодішній президент Сирії Башар аль-Асад убивчо відповів на протести під час Арабської весни. Більшість людей розуміє, що авторитарні уряди можуть і будуть застосовувати таку силу проти опозиції, незалежних медіа та інших опор громадянського суспільства.

Таке насильницьке придушення опозиції в демократичних або загалом неавторитарних суспільствах наштовхується на кілька бар’єрів.

По-перше, подібний розгін спричинив би шок і обурення як з боку інших гілок влади, так і з боку громадянського суспільства, тож, імовірно, виявився б контрпродуктивним.

По-друге, уряд не може бути певним, що його силові структури виконають такий наказ. Під час першого терміну Трампа керівники американських збройних сил чітко дали зрозуміти, що вони цього не зроблять.

Натомість у 2025 році штат ICE значно розширився. І за всіма ознаками, туди було набрано чимало молодих чоловіків, які надзвичайно співчутливо ставляться до радикальнішої версії антиіммігрантського порядку денного Трампа.

Водночас службі надали надзвичайно широкий мандат і дозволили застосовувати тактики, які раніше вважалися немислимими для будь-якого федерального відомства. Міністерство юстиції демонструє непохитну підтримку, щонайменше сумнівно законних дій ICE, навіть відмовляючись їх розслідувати.

Символізм подій у Міннесоті є безпомилковим. ICE вже вбила двох невинних цивільних: Рене Гуд, матір трьох дітей, яка щойно відвезла сина до школи, і тепер Алекс Претті — медбрат відділення інтенсивної терапії, який спостерігав за рейдом ICE та фіксував його.

Ці федеральні агенти регулярно застосовують погрози та насильницькі методи проти протестувальників, які документують їхню діяльність.

Але найважливіше - надавши агентам ICE де-факто імунітет, адміністрація Трампа дала їм зелене світло для подальшої ескалації насильства.

Якщо це насильство залишиться безкарним, воно справді може стати переломним моментом.

Адже це створить шаблон для інших силових структур, тісніше пов’язаних із Трампом, застосовувати силу проти будь-яких проявів опозиції.

У такому разі сповзання до авторитарного режиму може стати важко зворотним, оскільки громадянське суспільство буде зламане під тиском зростаючих репресій, а норми, що стримують такі розправи, поступово руйнуватимуться.

Вже зараз дві гілки влади, які мають стримувати президентство (Конгрес і Верховний суд), продемонстрували високу прихильність до порядку денного Трампа. Ослаблено й не менш важливе інституційне стримування з боку незалежних агенцій, насамперед через здатність президента призначати союзників і наближених на ключові посади.

Загальною метою адміністрації є формування різновиду необмеженого імперського президентства — саме так і консолідується авторитаризм, що ілюструють сучасні приклади від Угорщини до Еквадору, Мексики, Нікарагуа, Туреччини та Венесуели.

Є ще один сенс, у якому цей момент може виявитися переломним.

У січні 2017 року я стверджував, що першу адміністрацію Трампа можна стримати лише мирними протестами. Уже тоді було очевидно, що інші гілки влади не обмежать Трампа ефективно, а навіть якщо спробують, він пристосує норми на свою користь.

Хоча протести виявилися потужним захистом від зусиль першої адміністрації Трампа розширити свої повноваження й наблизитися до авторитаризму, до 2025 року енергія, яка рухала ними у 2017-му, зникла.

Частково це сталося тому, що багато коментаторів і значна частина населення інтерпретували результат виборів 2024 року, на яких Трамп переміг за кількістю голосів, як сильніший мандат, ніж у 2016-му, коли цього не сталося.

Втім, була й важливіша причина: активісти Демократичної партії вичерпали свою легітимність за часи Байдена. У державній службі, університетах, НУО і навіть у приватному секторі демократичні активісти перегнули палицю й втратили значну підтримку, придушуючи легітимні занепокоєння щодо бажаних ними соціальних змін.

Тож у січні 2025 року захист громадянського суспільства від Трампа, який тепер мав значно радикальніший порядок денний, був невиразним і несформованим.

Міннеаполіс може це змінити.

Енергія та солідарність людей, які підтримують своїх сусідів-іммігрантів і протестують проти жорстокої тактики ICE, віщують вирішальне протистояння.

Результат частково залежатиме від того, наскільки союзники Трампа в Конгресі будуть готові миритися з офіційним насильством і беззаконням, а також від самого Трампа і тісного кола однодумців навколо нього.

Але вирішальним чинником стане рішучість самого громадянського суспільства, починаючи з Міннесоти.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника