Майбутнє ленд-лізу, гроші для ЗСУ та брак віри в перемогу: інтерв’ю конгресмена США Джима Кости

Четвер, 29 лютого 2024, 13:10 — , Європейська правда
Джим Коста на панельній дискусії в Києві, 24.02.2024. Фото надане пресслужбою Фонду Пінчука

Джим Коста – один зі "старожилів" у Палаті представників США, де він працює з 2005 року і переобирався у Конгрес вже 10 разів поспіль. А ще він входить до групи "поміркованих", чи то консервативних демократів, які за багатьма позиціями близькі з республіканцями, і тому нерідко ведуть з ними переговори з проблемних питань.

У тому числі щодо України.

Коста є одним з тих, хто безумовно підтримує продовження і посилення фінансування ЗСУ. І він не має сумнівів, що бюджетний пакет допомоги невдовзі буде схвалений. Коли та в якому вигляді це може статися, конгресмен розповів "Європейській правді" у Києві, куди приїхав 24 лютого для участі у зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES).

Не всі заяви конгресмена будуть вам до вподоби. Наприклад, впадає в очі те, що йому відверто бракує віри у здатність України перемогти у війні.  Утім, важливо розуміти, які думки є панівними часом навіть у колі американських друзів України.

"Невідомо, чи втримається Джонсон на посаді спікера"

Українські та американські посадовці висловлюють впевненість у тому, що рано чи пізно допомога США буде схвалена. Але коли це можливо?

– Я думаю, що це станеться протягом березня.

Українське питання для Конгресу не найбільш нагальне – у першу чергу ми маємо ухвалити бюджет США. Але я щиро вірю, що й допомога Україні буде затверджена протягом наступних чотирьох тижнів (розмова відбувалася минулими вихідними, тобто, за прогнозом конгресмена, йдеться про три перших тижні березня. – ЄП).

– У Конгресі вже є пропозиція вилучити з пакета макрофінансову/економічну допомогу і лишити тільки оборонну підтримку України?

– Така пропозиція є, але я бачу, що вона не відображає думку більшості у Палаті представників. Та й Сенат затвердив інший пакет.

Поки що неможливо сказати, якою буде остаточна сума, але я не очікую, що дійде до видалення макрофінансової підтримки.

Ті конгресмени, хто підтримує допомогу Україні, хотіли б проголосувати за нього в тому вигляді, в якому його ухвалив Сенат, бо якщо ми змінимо його, то закон повинен повернутися до Сенату на переголосування, а це ще більше затягне рішення.

Тому я досі сподіваюся, що ми проголосуємо за пакет у тій редакції, яку затвердив Сенат 70 голосами проти 29.

– Але щоби поставити українське питання на голосування, потрібна не лише підтримка залу, а й воля спікера Джонсона, якої досі не було.

– Так, звичайно. До того ж зараз взагалі стоїть питання про те, чи зможе Майк Джонсон втриматися на посаді спікера, бо за останні сім тижнів він програв шість процедурних голосувань.

Та я повторюся: найнагальнішим для США є голосування, яке дозволить уникнути "шатдауну", що може статися 1 або 7 березня. Бо якщо це станеться – то, думаю, на нас чекає обрання нового спікера. Бо, маючи більшість, навіть із перевагою у два голоси, ви не можете просто сказати "я не зміг уникнути припинення фінансування уряду".

Бо завдання уникнути "шатдауну" – це перший пріоритет для Конгресу.

Натомість реальність є у тому, що республіканці через внутрішні проблеми та міжусобиці щодня демонструють, що не можуть, не хочуть або не знають, як керувати. І це виклик.

– Як це впливає на шанси українського бюджетного рішення?

– Дозвольте нагадати передісторію того, що ми маємо зараз.

Новий бюджет мав з’явитися до 1 жовтня, але цього не сталося. Спікеру Кевіну Маккарті довелося змусити демократів, усіх нас, проголосувати резолюцію, що відтермінувала "шатдаун" до кінця року; також близько половини республіканців проголосували за неї.

А за кілька днів після цього він втратив посаду.

Спікер Джонсон прийшов після того, як 25 днів (історичний рекорд!) партія більшості не могла домовитися про спікера. Його головним досягненням було нове уникнення "шатдауну" уряду в січні, але для цього все одно знадобилися голоси демократів – за це знову проголосували майже всі ми та близько половини республіканців.

У середині січня – через те, що згоди щодо бюджету так і не з’явилося, – ми ще раз продовжили цей період до березня. Знову ж таки, більшість голосів для цього надали демократи.

Тепер наближається новий "шатдаун".

– Чи означає це, що через невирішення цього пріоритету ви не проголосуєте за гроші для України, поки не затвердите загальний бюджет?

– Зараз ми справді не будемо займатися українським питанням, бо наш перший пріоритет – уникнути закриття уряду.

Але може статися так, що знову буде йтися про тимчасове рішення, тобто ми просто продовжимо бюджетний дедлайн ще на місяць (Прим. ЄП: за кілька днів після інтерв’ю події почали розвиватися саме таким чином). І якщо так і станеться, то після затвердження проміжного рішення у нас з’явиться час розглянути також пакетний закон, що містить фінансування для України.

"Ідея ленд-лізу має набагато менше підтримки у Конгресі"

– Останнім часом було так: щойно Сенат чи Палата наближаються до ухвалення чергової версії пакета, Трамп робить твіт, що це "поганий закон" – і після цього спікер Джонсон оголошує, що не ставитиме такий закон на голосування. Чи є спосіб ухвалити його без згоди спікера?

– Так, ми можемо подати так звану discharge petition, і тоді голосування не потребуватиме згоди спікера.

Якщо достатня кількість республіканців проголосують за цю петицію – закон буде винесений на розгляд.

І я думаю, що це цілком можливо.

Хоча є й інші сценарії, які ми обговорюємо. Я хочу підкреслити, що прибічники надання допомоги Україні – включно з президентом США – робитимуть усе можливе для ухвалення.

Спікер Джонсон зараз у дуже складному становищі, і я вважаю, що він значною мірою сам винен у цьому. Він сам загнав себе в кут.

– В Україні у 2022 році були великі очікування від ленд-лізу. Але цей закон не спрацював – ленд-ліз не активували, й торік термін його дії закінчився. Чи варто Конгресу знову ухвалювати цей механізм?

– Я вважаю, що у майбутньому ми знову можемо розглянути ленд-ліз.

Але зараз наше завдання – затвердити пакет на 61 мільярд доларів.

Як ви знаєте, весь пакет становить 95 мільярдів доларів, тобто туди входить не тільки "український" 61 мільярд. Там є також підтримка Ізраїлю, гуманітарна допомога, й не лише для палестинців, а й для 120 тисяч вірмен, яких Азербайджан вигнав з їхньої історичної батьківщини у Нагірному Карабаху. Там також є фінансування Тайваню.

А ще цей пакет включає фінансування зусиль зі збільшення американської військової промисловості. Нам потрібне значне збільшення її потужності. Компанії ВПК хочуть зрозуміти, якою буде політика та бюджетні пріоритети. Ухвалення цього пакета, безумовно, стане сигналом для них.

Тому ми не обмежуємося лише тим елементом Закону про бюджетні асигнування на національну оборону, про який ви мене запитали (щодо ленд-лізу. – ЄП).

– У чому сенс ленд-лізу, якщо США знову покладаються на звичайне фінансування?

– Я ж і кажу: не думаю, що ленд-ліз на даному етапі є доречним, адже у нас є набагато простіший шлях допомоги України.

Так, ленд-ліз лишається частиною ширшої дискусії. Але зараз це питання обговорюється набагато менше, ніж минулого року, коли воно піднімалося.

– Чому?

– Тому що цей пакет має політичну підтримку. Ми вже побачили 70 голосів проти 29 у Сенаті. У Палаті представників, ймовірно, буде понад 300 голосів.

А щодо потреби мати ленд-ліз є набагато менше політичного розуміння.

Концепція допомоги Україні через ленд-ліз також має свої переваги, вона може бути розглянута в майбутньому, але зараз ця ідея має набагато менше розуміння і підтримки у Конгресу.

– Хоча у 2022 році ленд-ліз схвалили переконливою більшістю голосів.

– Але зараз він не є центральною темою для обговорення.

"Реальність така, що Путін не погодиться піти з Криму"

– Україна не має військової переваги над Росією, яка готувалася до війни десятиріччями. Що може змінити правила гри і привести Україну до перемоги?

– Ви ставите мені питання так, ніби існує консенсус щодо того, який рівень фінансування з боку США та Європи призведе до перемоги України. А його немає.

Наприклад, минулого літа, коли почався контрнаступ, було багато сподівань, що це призведе до великого прориву і змусить Росію сісти за стіл переговорів та погодитися на якусь угоду про припинення бойових дій. Тоді ж було багато дискусій про те, якої форми набуде ця угода. Президент Зеленський визначив, яких умов він прагне, перш ніж буде готовий вести розмову з Путіним.

– Умови відомі: Росія повинна піти з України. Піти з Криму та Донбасу.

– Ну... Я думаю, що президент Зеленський розуміє, що це – довгострокова мета.

Бо реальність полягає у тому, що на початковому етапі, поки ми намагатимемося припинити бойові дії, Путін напевно не погодиться піти з Криму.

– Президент Зеленський каже протилежне.

– Я це розумію. Але... Так само, як Путін має певні уявлення про російські умови припинення бойових дій, так само президент Зеленський та український уряд мають свої цілі.

Я не претендую на те, щоб говорити від імені президента України чи парламенту. Це вирішувати вам, всередині України.

Але ми на Заході, підтримуючи Україну, повинні зробити все, що в наших силах, щоб Україна мала якнайсильнішу позицію для переговорів про припинення бойових дій і досягнення домовленості про те, що робити далі.

А для цього нам треба перш за все ухвалити пакет допомоги з боку США і додаткове фінансування з боку Європи.

– Дякую за розмову, але дозвольте сказати вам, що варіант "без Криму" означатиме, що Україна програла, і що Захід також програв цю війну. Але це, дійсно, є варіантом.

– Я ж не претендую на ведення переговорів від імені України.

Крим – це частина України, тому я повністю вас розумію.

Але я раджу вам подивитися на історичні приклади, на інші регіональні війни. Наприклад, В'єтнам або Корею, де досі немає мирної угоди між Північною та Південною Кореєю. Є лише перемир'я.

Тож ні ви, ні я не можете передбачити, чим закінчиться ваша війна. Я навіть не збираюся намагатися. Але я знаю, що США і Європа повинні надати Україні всю можливу підтримку, щоби створити для президента Зеленського та українського уряду найкращі можливості для переговорів про якесь закінчення цієї війни.

Якими будуть його умови – я не знаю.

– Нагадаю, що це – війна Росії із Заходом, у якій Україна є частиною Заходу.

– А я нагадаю про те, чого ви вже досягли! Україна зараз у процесі вступу до ЄС, тривають дискусії про НАТО. Три роки тому це було немислимо!

Так само, як було важко уявити, що Швеція і Фінляндія увійдуть до НАТО.

Тож багато речей є немислимими, але геополітика створює для них можливості.

Тому особисто я робитиму все можливе, щоб ухвалити закони, які допоможуть вашому успіху. Я не можу передбачити майбутнє.

– Я можу. У майбутньому Росія програє, а Україна виграє.

– Тоді потисну вам руку. Бо я також хочу, щоб це сталося.

 

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.