"Фінська модель" на певних етапах у минулому викликала інтерес в українських дослідників як одна з безпекових опцій, що передбачала б тісну співпрацю з НАТО без вступу до нього.

Впродовж десятиліть Фінляндія та сусідня Швеція впроваджували стандарти Альянсу, проводили спільні навчання та розвивали оборонну співпрацю з державами-членами НАТО, зберігаючи при цьому нейтралітет.

Утім, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну обидві країни швидко ухвалили рішення про вступ до НАТО, а в самому Альянсі країнам-аплікантам забезпечили вступ "екстерном", який не вимагав виконання Плану дій щодо членства (ПДЧ).

Про те, як саме Україні набути цієї взаємосумісності з країнами НАТО та сприяти тому, щоби політичне вікно можливостей одного дня таки відкрилося читайте в статті аналітикині Центру "Нова Європа" Маріанни Фахурдінової В НАТО без ПДЧ: як Україні повторити успіх Фінляндії та Швеції.

Ухвалюючи політичне рішення щодо вступу або невступу країни-апліканта до НАТО, держави-члени зважують, серед іншого, чи посилить цей вступ безпеку Альянсу, чи, навпаки, принесе більше ризиків.

Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, хоча, з одного боку, і збільшує кордон Альянсу з Росією майже вдвічі (зараз – 1200 км), утім, несе низку суттєвих геополітичних переваг.

Натомість до повномасштабного вторгнення Росії країни Альянсу завжди розглядали вступ України до НАТО радше як ризик, аніж як перевагу.

Українська сторона неодноразово шукала зворотні аргументи. Зокрема, у 2021 році Центр "Нова Європа" виокремив такі внески України у трансатлантичну безпеку: цінний досвід у боротьбі з гібридними загрозами, допомога в пандемічні часи, участь у місіях та операціях Альянсу тощо.

Після перемоги Україні необхідно буде продовжувати проводити адвокаційну роботу щодо переваг для НАТО від членства України з урахуванням здобутого бойового досвіду.

Військова взаємосумісність або можливість армій держав-членів діяти злагоджено та розуміти одне одного під час спільних навчань, місій та операцій є основою НАТО та наріжним каменем для вступу нових держав-членів.

За деякими даними, Швеція та Фінляндія досягли повної взаємосумісності з НАТО ще 15 років тому.

Для порівняння, станом на кінець 2021 року в Україні було запроваджено 21% стандартів Альянсу (255 стандартів та керівних документів НАТО, здебільшого оперативних та адміністративних). Щоправда, під час повномасштабного вторгнення Україна запровадила також велику кількість натівських практик, іноді навіть не помічаючи цього.

Одним із найважливіших факторів, на які зважують держави-члени Альянсу, ухвалюючи політичне рішення про вступ тієї чи іншої держави до НАТО, є довіра.

Для членів Альянсу важливо відчувати, що країна-аплікант є "однією з них", а не тільки має сильну сумісну армію.

Фінські аналітики відзначають, що процес розбудови довіри може бути прискорений за допомогою міцних двосторонніх відносин з країнами-членами НАТО, які б виступали "спонсорами" та пропонували можливості для співпраці, вигідні для країни-партнера та Альянсу.

Для України такими спонсорами могли би стати Велика Британія та Польща.

Готовність низки держав-членів НАТО надати гарантії безпеки на період формальної процедури вступу – не менш важлива характеристика, аніж взаємосумісність військова.

Небажання погіршувати відносини з Росією завжди було неформальною, проте вагомою причиною відмов Україні у членстві в Альянсі, яке безпосередньо збільшило би кордон НАТО з РФ.

Натомість Фінляндію радо готові бачити в Альянсі, незважаючи на те, що вступ країни в НАТО збільшує цей кордон на 1300 км.

Тож кейс вступу Фінляндії попри російський фактор є цікавим для України, особливо з огляду на те, що саме війна в Україні є центральним елементом цього кейсу.

Саме можливість говорити з РФ з позиції сили відрізняла Фінляндію, яка вдало захищала власні території у 1940-х роках, від інших країн. В тому числі тих, які межують з Росією, однак не здатні будуть захистити себе у разі нападу. Вторгнення РФ в Україну продемонструвало здатність нашої країни вести війну, захищати власні території та проєктувати силу попри географічну близькість до Росії.

Після перемоги цей аргумент може стати чи не найвагомішим у переговорах із партнерами.

Докладніше – у матеріалі Маріанни Фахурдінової В НАТО без ПДЧ: як Україні повторити успіх Фінляндії та Швеції.