Минулого тижня лідери двох ядерних держав, Росії та Китаю, підписали "Спільну заяву РФ і КНР про поглиблення відносин всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії, що входять у нову епоху". 

Всього за чотири дні Кремль розірвав критично важливу для Пекіна складову домовленості: президент Путін особисто оголосив про розміщення ядерного озброєння на території Білорусі.

Для безпеки України та європейських членів НАТО змін наразі небагато.

Натомість головні потенційні міжнародні наслідки через це рішення можуть "наздогнати" Кремль саме за китайським напрямком. І, нарешті, це може вплинути на долю особисто Лукашенка.

Докладніше – у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Ядерний удар по дружбі з Китаєм: як шантаж НАТО зашкодив Путіну і не приборкав Захід. Також радимо подивитися дискусію про все це на каналі ЄвроПравди.

Отже, Росія має намір розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі. 

У інтерв'ю, яке вийшло в ефір на російських медіаплатформах у суботу 25 березня і в якому Владімір Путін уперше про це заявив, не було багато деталей. Путін згадав про це рішення дотично, як про щось буденне, та навіть окремо наголосив: "Тут немає нічого незвичайного". 

Треба зауважити, що цього разу Путін не вдавався до погроз застосування ядерної зброї. На відміну від кількох попередніх "ядерних анонсів" з Кремля та регулярних заяв на цю тему від заступника глави Радбезу РФ Дмитрія Медведєва, у цьому виступі президент РФ уникнув навіть натяків на це і обмежився лише заявами про переміщення боєголовок.

Утім, тут є цікава деталь. 

Путін почав із запевнень, що це, мовляв, цілком буденне та давно ухвалене рішення – але після цього відразу ж спростував свої слова, бо взявся виправдовуватися і пояснювати, що переміщення боєголовок є для Росії вимушеним кроком у відповідь на останні дії Заходу. Мовляв, Росія була змушена оголосити про рішення в ядерному домені як відповідь на ескалацію з боку Британії, яка "збирається постачати в Україну заряди зі збідненим ураном".

Натомість для нас важливе те, що президент РФ усвідомлює непересічність свого нібито "буденного" рішення.

На цьому фоні реакція світових столиць, а також представників ЄС та НАТО може здаватися дещо дивною: практично всі заяви союзників є підкреслено спокійними.

Головний сигнал: наразі нічого карколомного не сталося.

Стриману риторику Заходу можна пояснити тим, що з точки зору технічних можливостей ядерного інструментарію Росія насправді небагато виграє, коли переміщує ядерну зброю на територію Білорусі. 

Зараз Росія для обстрілу території України використовує, серед іншого, ракети, здатні нести ядерні боєголовки, такі як Х-101, Х-55, Х-47 ("Кинджал") або "Калібри" морського запуску. Всі перелічені типи ракет мають дальність у кілька тисяч кілометрів. 

Немає відмінності, звідки їх запускати – з Брянської чи з Мінської області.

Словом, ядерна загроза з боку путінського режиму справді існує, але немає залежності між нею та переміщенням ядерних зарядів до Білорусі.

Утім, є небезпідставна версія, що реальною метою Путіна було не налякати США та військових лідерів Альянсу (як бачимо, це йому не вдалося), а дати аргументи тим політикам, які виступають "за мир" на умовах Росії. 

Такі заяви справді прозвучали – зокрема, від керівництва Болгарії, де закликали європейських колег припинити постачання зброї в Україну, зважаючи на обіцянки перебазування ядерної зброї до Білорусі.

Однак прибічники таких ідей лишилися не просто в меншості, а ізольовані. Їх не підтримав жоден ключовий гравець. 

На окрему увагу заслуговує те, як рішення Росії стикується з політикою "ядерного нерозповсюдження", яка є основою основ світової безпеки. І не варто поспішати говорити, що Росія порушила вже усі світові правила – це наразі не так.

Щоб не заступити за "червоні лінії", Росія змавпувала ядерну тактику США. І саме на цьому наголосив Путін, оголошуючи про рішення розмістити зброю в Білорусі.

Єдиним зауваженням до російського рішення, яке висловили в НАТО, стало те, що Росія є надто непередбачуваним партнером, і їй не можна довіряти, і тому в Альянсі вважають некоректним порівняння російської пропозиції для Білорусі і американської для держав-союзників.

Іронія долі у тому, що в той час як Росія діє безпечно для себе, для Білорусі це ядерне розміщення є загрозливим, адже Мінськ у низці міжнародних угод зобов’язувався не розміщувати на своїй території ядерні боєголовки, навіть чужі.

А отже, Білорусь цілком може стикнутися з додатковим санкційним тиском. 

Та чи переважать плюси для РФ негативну реакцію Китаю?

Це лишається головним запитанням, на яке зараз, напевно, ніхто не має відповіді.

Рішення з постачання боєголовок до Білорусі стало справді болючим ляпасом для китайського лідера. Для Китаю у питанні війни проти України мав значення саме ядерний блок.

Путін перетворив на попіл набутий Сі авторитет. Виявилося, що до домовленостей з Китаєм Кремль ставиться просто ніяк.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Ядерний удар по дружбі з Китаєм: як шантаж НАТО зашкодив Путіну і не приборкав Захід.