Як європейські інвестиції можуть вивести українську "оборонку" на новий рівень

Коли наприкінці 2023 року продовження американської військової допомоги Україні опинилося під сумнівом, а постачання від європейських партнерів скоротилися через швидке виснаження складів, єдиним системним і послідовним рішенням для України було розпочати власне виробництво військових засобів.

За офіційними даними, у 2025 році Україна вироблятиме близько 40% продукції для забезпечення своїх оборонних потреб проти 10% у 2022-му.

Це значний стрибок, який був би неможливий без співпраці із західними партнерами. Проте ці успіхи все одно залишаються малими порівняно з реальними потребами України.

Про те, з якими проблемами стикаються ЄС і Україна в процесі озброєння, читайте в статті старшого аналітика Центру "Нова Європа" Лео Літра Переозброєння разом з Європою: як Україна залучає західні інвестиції в "оборонку". Далі – стислий її виклад.

Усвідомлення того, що війна буде тривалою і Європа у найближчі роки не буде в безпеці, змусило деяких світових виробників заявити про свій інтерес у створенні спільного виробництва в Україні, з Україною або для України.

Залученню інвесторів сприяє можливість випробовувати оборонну продукцію в реальних умовах і в реальному часі. Завдяки цьому Україна перетворилася, як висловився представник Міноборони, на "країну можливостей".

Річ у тім, що хоча Захід має переваги у виробництві високотехнологічної зброї, але більшість із цих зразків ніколи не перевірялися у справжніх бойових умовах.

Наприклад, стало справжнім відкриттям те, що гіперзвукові ракети "Кинджал" були успішно перехоплені системою Patriot, а ресурс німецької самохідної артилерії Panzerhaubitze 2000 на практиці у чотири рази довший, ніж визначили виробники. 

Але найбільш показовим стало використання дронів, де Україна перетворилася на беззаперечного лідера.

Українська спільнота виробників дронів навіть закликає владу зняти заборону на військовий експорт, щоб зберегти масштаб виробництва й залучати нові інвестиції.

Водночас за 3,5 роки повномасштабної війни українська промисловість залишалася серйозно недоінвестованою. З $35 млрд потенційних потужностей лише третина зараз забезпечена виробничими контрактами.

Брак фінансування для українського виробництва змусив уряд і партнерів шукати нові інструменти.

Так звана данська модель, що почалася з інвестування 50 млн євро у виробництво через Міноборони України, виявилася ефективним механізмом, який забезпечує швидкі результати й підтримує внутрішнє виробництво, критично важливе за нинішніх умов.

Моделі фінансування, як-от "данська" та "нідерландська", показали свій потенціал і допомагають Україні та її промисловості; проте вони все ще залишаються малими порівняно з реальними потребами України.

Для того щоб перетворити воєнні тимчасові зусилля на стратегічну, орієнтовану на експорт галузь, Україні та її партнерам необхідно подолати структурне недофінансування, вади управління та невпевненість інвесторів.

Майбутнє української оборонної промисловості залежить від впровадження реформ, мобілізації масштабних інвестицій та інтеграції у ширші індустріальні системи НАТО і ЄС.

Докладніше – в матеріалі Лео Літра Переозброєння разом з Європою: як Україна залучає західні інвестиції в "оборонку".