Чому саме британський прем’єр має очолити рух зі стримування Трампа

Прагнення президента США Дональда Трампа до створення нової американської імперії свідчить про те, що у 2026 році стійкість НАТО може зазнати найсерйознішого випробування.

Лише за останні кілька тижнів адміністрація Трампа захопила й вивезла з Венесуели Ніколаса Мадуро та пригрозила анексувати Гренландію силою. Цей міжнародний авантюризм перетворив неоколоніальну "доктрину Донро" – грубо спотворену версію доктрини Монро, яка проголошує домінування США у Західній півкулі, – на смертельно небезпечну реальність.

Колишній генеральний директор Citibank Вільям Родс і виконавчий директор Групи тридцяти Стюарт Макінтош вважають, саме роль прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера є ключовою у захисті Європи від нападок Трампа.

Їхні пояснення – в колонці Час для лідерства Британії: чому саме Лондон має очолити опір Трампу. Далі – стислий її виклад.

Автори колонки вважають, що серед лідерів країн НАТО з найбільш ефективними військовими спроможностями британський прем’єр є найближчим до Трампа, тим більше – президент США має особливу симпатію до Великої Британії.

Родс і Макінтош також звертають увагу, що Кір Стармер, у порівнянні з політично "ослабленим" французьким президентом, має значну парламентську більшість. А, Німеччина, за їхніми словами, має обмежений військовий потенціал і економіку, що стагнує.

"Крім того, Велика Британія відіграла історичну роль у створенні НАТО та має глибокі історичні зв’язки з Венесуелою (британські найманці підтримували Венесуельську війну за незалежність у ХІХ столітті). Відтак Стармер має імператив відстоювати економічну та політичну стабільність у Венесуелі, а також захищати НАТО і Гренландію, територію союзника по НАТО Данії, від інтриг Білого дому", – пояснюють колишній генеральний директор Citibank і виконавчий директор Групи тридцяти.

Вони наголошують, що ставки високі. Автори колонки рекомендують британському прем’єру відійти від стриманої, "адвокатської", манери і стати значно наполегливішим у своїх публічних і приватних розмовах із президентом США.

На думку Родса і Макінтоша, Стармер та інші лідери НАТО мають діяти більш помітно, мобілізуючи республіканців у Конгресі, серед яких багато хто є давніми прихильниками Альянсу, на свій бік.

"Обнадіює те, що п’ятеро республіканців проголосували разом із демократами в Сенаті США за резолюцію щодо воєнних повноважень, яка обмежувала б можливості Трампа вести війну у Венесуелі. І хоча цей законопроєкт не мав шансів бути ухваленим, Трамп тепер знає, що односторонні дії проти союзника по НАТО можуть спричинити розкол у Республіканській партії", – зазначають автори колонки.

Вони застерігають, що якщо США не досягнуть бодай певної стабільності у зовнішній політиці, світ увійде в період протистояння великих держав із потенційно катастрофічними наслідками: Владімір Путін може спробувати поширити свій вплив на балтійські держави, а Сі Цзіньпін – атакувати Тайвань і чинити тиск на союзників США, таких як Японія та Філіппіни.

Тому, на думку колишнього генерального директора Citibank і виконавчого директора Групи тридцяти, Стармер та інші європейські лідери мають зміцнити норми НАТО та наголосити на важливості Альянсу вже зараз, доки вони ще мають шанс вплинути на Трампа.

Крім того, вони вважають, що одним зі способів справити сильне враження на президента США, який обожнює королівські атрибути, могла б стати публічна зустріч і тепле привітання між британським королем Чарльзом III та данським королем Фредеріком X.

"Стармер і його європейські союзники мають підготуватися до складного шляху, адже захист НАТО від його найпотужнішого члена вимагатиме поєднання сили та хитрості", – пишуть автори колонки.

Вони попереджають, що альтернатив цьому вже немає, бо нещодавно Дональд Трамп заявив, що його влада не обмежена законами й договорами, лише його "власною мораллю".

Докладніше – в колонці Вільяма Родса і Стюарта Макінтоша Час для лідерства Британії: чому саме Лондон має очолити опір Трампу.