Як операція проти Ірану може стати провалом Трампа і в чому проблема

У суботу президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати розпочали військову кампанію в Ірані.

Почесний президент Ради з міжнародних відносин Річард Хаас вважає, що це не вимушена, а свідомо обрана (war of choice) війна, а у США були інші варіанти дій.

Про те, чому війна в Ірані може стати провалом для американського президента, читайте в статті Річарда Хааса Війна без гарантії успіху. Чому напад США не змінив режим в Ірані, попри вимоги Трампа. Далі – стислий її виклад. 

Президент США Дональд Трамп проголосив мету – зміну режиму в Ірані, – яка є політичною, а не військовою.

Він закликав до зміни режиму, але без підготовки ґрунту для цього. Політична опозиція в Ірані не об'єднана. Вона не функціонує як "тіньовий уряд", готовий взятися до влади.

Удари авіації здатні руйнувати та вбивати, але їх недостатньо для зміни влади.

Історія вчить, що загалом зміна режиму силовим шляхом потребує фізичної присутності у країні, владу якої прагнуть змінити. Окупація Ірану – немислима, зважаючи на розмір країни та її здатність чинити опір.

Використання тактики "обезголовлювання", тобто вбивства окремих лідерів, як засобу ініціювання зміни режиму навряд чи матиме успіх в Ірані, де майже за пів століття при владі (з яких Хаменеї керував 38 років) режим інституціоналізувався.

Виходить, що адміністрація Трампа вирішила досягти найамбітніших зовнішньополітичних цілей обмеженими засобами.

Схоже, що у випадку Ірану Трамп став заручником власних дій.

Усе почалося з розгортання масованої військової присутності у регіоні – армади, як назвав її Трамп. Але врешті-решт ця військова присутність створила тиск на адміністрацію, змусивши її діяти, оскільки війська США не можна було підтримувати у стані високої готовності на місці нескінченно довго.

Не готове до цієї війни й американське суспільство. Не готова до неї і електоральна база Трампа. Війна розхитає ринки, спричинить стрибок цін на енергоносії.

Союзники Америки у регіоні також незадоволені. Іран вже обстрілює сусідні країни, а подальша війна може завдати ще більшої шкоди їхнім економікам.

Можливо, минулорічне бомбардування трьох іранських ядерних об'єктів і нещодавнє блискавичне вторгнення у Венесуелу вселило у Трампа та його оточення впевненість у тому, що вони можуть досягти амбітних цілей обмеженими засобами за низьку ціну. Можливо, він також піддався спокусі досягти в Ірані історичного успіху – зміни режиму, – про який лише мріяли його попередники. Не можна виключити, що йому це ще вдасться. Але поки лунають лише заклики до повалення влади – а закликати простіше, ніж здійснити.

Крім того, якщо для початку війни достатньо лише однієї сторони, то для її завершення без капітуляції – потрібні дві. Тому Іран тепер матиме право голосу в тому, наскільки масштабним стане цей конфлікт і як довго він триватиме.

Докладніше – в матеріалі Річарда Хааса, який початково вийшов на сайті Project Syndicate, Війна без гарантії успіху. Чому напад США не змінив режим в Ірані, попри вимоги Трампа.