Що хотів отримати Трамп від саміту в Китаї та чи вдався Сі до "приниження Путіна"
Новини — П'ятниця, 20 листопада 2026, 12:30 —
Попри усі бажання Кремля, на саміті у Китаї не відбулося поділу світу "на трьох". У тому числі через те, що проти такого поділу виступає Китай.
Росія, хоч і здобула тактичну перемогу завдяки саміту, не досягла важливих для себе домовленостей саме у тристоронньому форматі. А підсумкове рішення "саміту трьох" не враховує важливих для Кремля ліній і до певної міри обмежує РФ у діях. Інше питання, що це обмеження для Путіна є політичним чи навіть віртуальним.
Найбільше виграв Китай, якому була вигідна і сама зустріч, і досягнуті на ній домовленості.
Про те, про що ж домовилися лідери, навіщо ця зустріч Сі Цзіньпіну, та чого на ній не відбулося, а також про неправдивість міфу про "приниження" Путіна у Китаї, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Світ не ділиться на трьох. Чому зустріч у Китаї стала для Путіна перемогою, але не проривом. Далі – стислий її виклад.
У кожного з трьох лідерів були свої підстави погодитись на тристоронню зустріч.
Для президента США такі переговори стали можливістю показати свою силу після болючої поразки на проміжних виборах, які можуть призвести до скорочення його реальної влади.
Крім того, у американського лідера є як мінімум два питання, які потребували обговорення і з Пекіном, і з Москвою одночасно. Трамп досі шукає можливість завершити свою війну з Іраном так, щоби це не виглядало поразкою США. А крім того, він давно прагне домовитися про регулювання ядерного потенціалу, яке би обмежувало також Китай.
Щоправда, обидві його цілі лишилися не втілені.
Для голови Китаю ця зустріч мала вагу навіть суто через те, що він був її господарем. Саме до нього приїхали інші лідери. Не дивно, що наратив про історичність саміту активно поширювали китайські державні медіа – якщо ця подія увійде у підручники історії, то нехай там буде записано, що відбулась вона саме у Китаї.
Однак у Сі Цзіньпіна є також інша, дуже практична причина бути прибічником таких переговорів.
Відбілювання і дипломатичне посилення російського агресора вигідно товаришу Сі щонайменше з двох причин.
По-перше, створення прецеденту, коли попри вчинений Путіним злочин агресор швидко відновлює, а то і посилює міжнародну повагу – суттєво полегшить ситуацію для самого Сі у разі, якщо йому доведеться опинитися, до певної міри, у путінській ролі. У разі війни проти Тайваню.
По-друге, Китаю вигідно, що Росія перебрала на себе роль світового зла. Із однозначно "поганого хлопця" Китай перетворився на брокера, з яким Захід має домовлятися для тиску на Росію (а на додаток ще й на Північну Корею).
Інтереси Кремля частково збігаються з американськими та китайськими.
Очевидно, що міжнародне посилення Росії цікаве не тільки товаришу Сі, а й Путіну, і китайський саміт став для нього унікальним шансом. Росія, на відміну від США та Китаю, не є ключовою державою світу за жодним показником, крім кількості ядерних боєголовок. Її економіка не дозволяє і близько претендувати на подібний статус.
Тому те, що саміт відбувся, вже стало його незаперечною тактичною перемогою Путіна.
Втім, у Москви були набагато амбітніші очікування. Путін здавна публічно заявляє про прагнення встановити у світі нові сфери впливу. Саме це – повернення російської зони впливу у Європі – росіяни просувають на переговорах з європейськими партнерами. І саме з цим були пов’язані ключові занепокоєння у світі під час підготовки до зустрічі у Китаї.
Та попри мрії Путіна, шанси на "Ялту-2" були нульовими від початку. Для Сі Цзіньпіна цей варіант є не просто неприйнятим – навіть не обговорюваним.
Тому хоча Росія і вийшла з тристоронньої зустрічі безумовно у плюсі, але не отримала чогось надзвичайного.
А єдиний узгоджений сторонами документ можна навіть назвати неприємним для Кремля. Цей документ засвідчив, що головним переможцем китайської зустрічі є сам Китай.
Також слід підкреслити, що не було приниження Путіна ані в аеропорту Шеньчженя, ані на груповому фото у переддень саміту, ані на інших церемоніях. Понад те, ситуація була рівно протилежною.
Докладніше про все – в матеріалі Сергія Сидоренка Світ не ділиться на трьох. Чому зустріч у Китаї стала для Путіна перемогою, але не проривом.