Трамп меняет главу разведки: почему уходит скандальная Тулси Габбард и кто ее заменит
Підтримка брехні про "біолабораторії" в Україні, зустріч із сирійським диктатором Башаром Асадом, зв’язки з релігійним культом – все це, і не лише, про Тулсі Габбард.
Людину, яка обіймає одну з ключових посад у Сполучених Штатах – директора Національної розвідки. Минулого тижня вона несподівано заявила про плани піти у відставку.
Офіційною причиною є важка хвороба її чоловіка. Водночас інсайдери стверджують: очільниця Національної розвідки вже тривалий час відсторонена від виконання своїх прямих обов’язків. І не в останню чергу – через її антивоєнну позицію, яка суперечить політиці Дональда Трампа щодо Ірану.
Опір військовим втручанням США за кордоном, який колись зблизив Габбард з MAGA-крилом Республіканської партії, зрештою і поклав край її реальному впливу на посаді очільниці розвідки.
Про те, як директорку Національної розвідки усунули від участі у плануванні війни в Ірані та чим запам’яталася найсуперечливіша особистість у другому кабінеті Дональда Трампа – читайте далі.
18 агенцій під одним дахом
Посада, яку обіймає Тулсі Габбард, є непересічною. Фактично, вона існує лише у Сполучених Штатах – де розвідка складається з 18 розвідувальних агентств, серед яких усім відоме Центральне розвідувальне управління (ЦРУ), Розвідувальне управління Міністерства оборони США (DIA) та Агентство національної безпеки (NSA).
Усі вони об’єднані у єдину розвідувальну спільноту США, тож їхню роботу координує окремий офіс.
Раніше це робив очільник ЦРУ. Однак одноосібне керівництво ключовою розвідувальною структурою США та паралельна координація інших розвідок показали свою проблематичність під час терористичних атак у вересні 2001 року. Тоді звіт так званої Комісії 11 вересня рекомендував створити загальний розвідувальний орган, очільник якого не обтяжений керуванням ЦРУ.
Так у 2004 році Конгрес санкціонував створення нової посади – директора Національної розвідки США.
До його повноважень входить не лише керування всією розвідувальною спільнотою, а й роль головного радника президента з питань розвідки.
Директор Національної розвідки також має керувати розподілом багатомільярдного бюджету розвідувальної спільноти. Приміром, на 2026 фінансовий рік це понад 80 млрд доларів.
Серед інших обов’язків – оцінка ефективності програм та "усунення марнотратства" у системі органів розвідки.
Вага і повноваження очільника Національної розвідки – величезні.
Від любові до люті
Про непересічний політичний шлях Габбард і, зрештою, пік її кар’єри у вигляді крісла керівниці розвідки США йтиметься нижче в цій статті. Та спочатку – про причини теперішньої відставки.
Протягом усієї політичної кар’єри Габбард була послідовним критиком втручання США за їхніми межами. Ці її погляди аж ніяк не змінилися навіть тоді, коли смак до військового вирішення питань відчув Дональд Трамп.
Габбард не збиралася проявляти гнучкість, насамперед стосовно бойових дій проти Ірану.
У березні 2025 року Габбард заявила: за оцінками розвідувального співтовариства, Тегеран не створює ядерну зброю, а колишній верховний лідер Алі Хаменеї не дав дозволу на реалізацію ядерної програми, яку він призупинив у 2003 році.
А цей наратив повністю суперечив аргументам про необхідність ударів США.
За три місяці, вже під час проведення авіаударів по Ірану, Дональд Трамп публічно оголосив, що його керівниця розвідки "помиляється" у твердженнях щодо ядерної програми Ірану.
Свій скепсис щодо військового тиску на Іран директорка Національної розвідки продемонструвала і влітку 2025 року, якраз перед початком націленої на іранські ядерні об’єкти операції "Опівнічний молот".
Незадовго до неї Габбард опублікувала у соцмережах відео про свій візит до японського міста Хіросіма, де було вперше застосовано ядерну бомбу.
"Сьогодні, коли ми стоїмо ближче, ніж будь-коли, до межі ядерного знищення, політичні еліти та підбурювачі війни безтурботно розпалюють страх і напруженість між ядерними державами", – заявила вона тоді у відеозверненні.
За даними The New York Times, це розлютило Трампа, який саме готувався до атак по Ірану.
Президент США висловив невдоволення у приватній розмові з Габбард.
Тоді Трамп нібито висловив розчарування та заявив, що вона прагне використати свій час в адміністрації для отримання кращої посади, а згодом і балотування в президенти.
"Мені байдуже, що вона сказала. Я думаю, що вони (Іран. – Ред.) були дуже близькі до того, щоб це (створення ядерної зброї. – Ред.) сталося", – сказав Трамп журналістам на борту літака Air Force One.
Показовим результатом цього конфлікту також стало те, що на оприлюднених Білим домом фото з ситуаційної кімнати, з якої Трамп та його високопосадовці спостерігали за військовою операцією в Ірані у 2025-у році, директорки Національної розвідки не було.
Цей інцидент послабив позиції Габбард в адміністрації й призвів до її відсторонення від справ щодо наступної військової операції проти Ірану у лютому цього року.
Не дивно, що Габбард відсторонено від процесу планування нинішньої операції США в Ірані "Епічна лють". Замість неї це робить очільник ЦРУ Джон Реткліфф, якому вдалося утримати прихильність президента ще з його першого терміну.
А невдоволення Трампа щодо Тулсі Габбард сягнуло вершини навесні 2026 року.
Тоді директор Національного контртерористичного центру Джо Кент оголосив про відставку через незгоду з війною в Ірані. Цей орган підпорядковується офісу директора Національної розвідки, але Габбард не засудила вчинок Кента.
Це розлютило главу Білого дому. Як пише The Guardian, тоді Трамп почав радитися зі своєї командою щодо потенційного звільнення керівниці нацрозвідки.
І вже 22 травня Габбард оголосила про свою відставку з особистих причин.
"У мого чоловіка Абрахама нещодавно діагностували надзвичайно рідкісну форму раку кісток. У найближчі тижні та місяці на нього чекають серйозні випробування. Наразі я мушу відійти від державної служби, щоб бути поруч і повністю підтримувати його у цій боротьбі", – написала очільниця розвідки.
У Білому домі детально не коментували ситуації з її звільненням, але Трамп у соцмережах подякував Габбард за "чудову роботу".
Вона ж останніми місяцями зосередилася на тому, що беззаперечно знаходило відгук в американського президента – просування теорій змови.
Зокрема, розслідуванню "фальсифікацій" на президентських виборах 2020 року. Габбард особисто брала участь у рейді у виборчому центрі округу Фултон, штат Джорджія, де агенти ФБР вилучили машини для голосування. Раніше Трамп називав саме цей округ причиною своєї поразки у цілому штаті попри те, що численні аудити та перевірки не довели шахрайства та фальсифікації голосів.
Поміняла демократів на республіканців
Але повернімося до початку другого терміну Трампа.
Оголошення ним ключових майбутніх призначен у листопаді 2024 викликали неоднозначні реакції у політичного істеблішменту та в медіасередовищі.
А особливо щодо Тулсі Габбард.
Про її ціннісний та фаховий бекграунд яскраво свідчить епізод 2015 року, описаний у матеріалі британського видання The Independent.
Тоді ще конгресвумен Палати представників від Демократичної партії Тулсі Габбард відвідала сирійсько-турецький кордон та зустрілася з дівчатами, які вижили після авіаудару, завданого військами диктатора Башара Асада.
"Звідки ви знаєте, що вас бомбардував Башар Асад чи Росія, а не ІДІЛ?" – запитала дітей Габбард.
Абсурдності запитанню додавав очевидний факт: ІДІЛ просто не мала літаків для здійснення бомбардувань.
Власне, суперечливим є весь політичний шлях очільниці Нацрозвідки.
Ключову роль у формуванні політичних поглядів Габбард відіграла служба в Іраку у 2004-2005 роках. 21-річну дівчину направили в медичну роту 29-го батальйону підтримки. Надалі, за словами самої Габбард, це вплинуло на її погляди щодо військових операцій США на Близькому Сході та за кордоном загалом.
Політична кар’єра Габбард розпочалася з обрання до парламенту свого рідного штату Гаваї від Демократичної партії. А у 2013 вона виборола місце у Палаті представників США, куди змогла переобратися чотири рази поспіль.
У 2020-му спробувала свої сили у президентських перегонах – однак згодом призупинила кампанію і підтримала Джо Байдена. А вже у жовтні 2022 року Габбард ухвалила рішення покинути Демократичну партію, назвавши її "елітарною зграєю підбурювачів війни".
У 2024 році вона приєдналася до Республіканської партії.
Там завдяки своїй ізоляціоністській позиції Габбард змогла зблизитися з MAGA-республіканцями. Тоді ж їй вдалося завоювати прихильність Дональда Трампа і стати згодом головною кандидаткою на посаду очільниці розвідки.
Втім, і демократи, й республіканці тривожно сприйняли призначення Габбард на цей пост. Причина – доволі суперечливі заяви політикині, зокрема щодо Росії та її агресії проти України.
Поширення роспропаганди та ручкання з диктатором
На початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Габбард просувала тезу російської пропаганди про "безпекові занепокоєння" Москви щодо розширення НАТО на схід.
"Цієї війни та страждань можна було б легко уникнути, якби адміністрація Байдена та НАТО просто визнали обґрунтовані побоювання Росії щодо безпеки у зв’язку з вступом України до НАТО, що означало б присутність військ США та НАТО безпосередньо на кордоні з Росією", – писала у мережі X.
Того ж року Габбард "обґрунтовувала" існування біологічних лабораторій в Україні, які фінансуються США.
Серед "підтверджень" цьому вона навела документ Пентагону про співпрацю з українським урядом у сфері безпечного виявлення та діагностики біологічних загроз, а також зменшення ризиків, пов’язаних із патогенами. Але в тому пресрелізі йдеться про те, що з 2005 року США надали близько 200 млн доларів 46 українським лабораторіям. Посадовиця використала це формулювання на користь існування американських біолабораторій – чого, вочевидь, не було.
Вона неодноразово критикувала постачання військової допомоги Києву, називала українську владу "корумпованою", а саму Україну "не демократією".
"Щоб утримати владу, президент України закрив три телеканали, які його критикували, ув'язнив… голову опозиційної політичної партії, яка посіла друге місце на виборах, а також заарештував і ув'язнив її лідерів (саме в тому, у чому звинувачують Путіна) – і все це за підтримки США", – відверто брехала і маніпулювала тоді Габбард.
Крім того, Габбард звинувачувала адміністрацію Байдена у "зриві" мирних переговорів між Росією та Україною – стверджуючи, що метою Вашингтона є зміна режиму у РФ. Підтримувала російську риторику ядерного залякування, заявляючи про наближення "ядерного Армагедону" через позицію американської адміністрації щодо війни в Україні.
Однак "прославилася" вона не лише заявами про російсько-українську війну.
Окреме обурення серед американського політикуму викликала її позиція щодо Сирії за правління Башара Асада. Насамперед йдеться про її безпрецедентну зустріч з сирійським диктатором у січні 2017 року, яку вона намагалася виправдати потребою досягти миру у Сирії.
"Коли з’явилася можливість зустрітися з ним, я це зробила, бо вважала важливим: якщо ми стверджуємо, що справді піклуємося про сирійський народ, про його страждання, то ми повинні мати можливість зустрічатися з будь-ким, з ким нам потрібно, якщо є можливість досягти миру", – стверджувала Габбард.
Ця подія викликала занепокоєння серед конгресменів, зокрема через ймовірне порушення Закону Логана, який забороняє стороннім особам (без дозволу уряду) проводити переговори з іноземним урядом, який перебуває у конфлікті з Вашингтоном.
"Жоден член Конгресу, жодний урядовець ні в якому разі не повинен їхати на зустріч із людиною, яка вбила 500 000 людей та 50 000 дітей", – заявляв конгресмен-республіканець Адам Кінзінгер.
Крім толерантності до диктаторів, суперечливості Габбард додала участь у гавайській релігійній організації Фонд "Наука ідентичності", яку часто називають культом.
Групу у 1977 році заснував Кріс Батлер, який відокремився від індуїстського руху Харе Крішна. Габбард, називала Батлера своїм "гуру" або божественним учителем, хоча й заперечує зв’язки з організацією як такою.
Хто наступний?
Тулсі Габбард працюватиме до 30 червня. Після цього обов’язки директора Національної розвідки тимчасово виконуватиме колишній офіцер ЦРУ Аарон Лукас.
Він вважає теперішню розвідувальну спільноту "безцільною, роздутою, не схильною до ризику та часом відірваною від основної місії розвідки". Як і Габбард, заперечує звіти комітетів Конгресу та розвідки про те, що Росія намагалася вплинути на вибори 2016 року на користь Трампа.
Щодо постійного очільника нацрозвідки досі немає конкретики.
За даними The Wall Street Journal, головним кандидатом на цю посаду зараз розглядають заступника директора ЦРУ Майкла Елліса.
Він працював юридичним консультантом Білого дому під час першого президентського терміну Дональда Трампа і прислужився йому в "Українагейті" – скандалі щодо телефонної розмови американського та українського президентів, в якій Трамп тиснув на Зеленського для початку розслідування проти свого політичного опонента Джо Байдена.
Тоді Елліс та провідний юрист Білого дому Джон Айзенберг нібито наказали посадовцям виконавчого секретаріату Ради національної безпеки перенести стенограму цієї скандальної розмови на більш секретний сервер. Про це свідчив пізніше директор у справах Європи в Раді національної безпеки Білого дому Александр Віндман.
А у квітні 2022 року у спільній з аналітиком Heritage Foundation Дастіном Кармаком статті закликав адміністрацію США посилити військову допомогу Україні, обходячи затяжні бюрократичні процедури.
Ймовірною наступною керівницею розвідки називають також конгресвумен від Нью-Йорка Еліз Стефанік. Торік Трамп висунув її кандидатуру на посаду представника США в ООН, але згодом відкликав це рішення через страх втратити місце республіканців у Палаті представників.
Нового керівника Національної розвідки має затвердити Сенат.
Авторка: Ольга Ковальчук,
журналістка "Європейської правди"